Розвязання:

1) Знаходимо відсоток перельотів і недольотів.

(-) – 75%

(+) – 25%

2)Визначаєм положення ЦРС відносно цілі у Вд нанесенням на шкалу розсіювання відсотків (-) і (+)

ЦРС – 1Вд.

1.2. Поділка кутоміра, її суть

За одиницю міри кутових величин в артилерії прийнято поділок кутоміру. Один поділок кутоміру – це центральний кут, який відповідає дузі 1/6000 кола

Довжина дуги, що відповідає куту в одну поділку кутоміру, дорівнює 2рR/6000 = 6,28/6000 * R = 1/955, де R – довжина радіусу кола. Округлено довжина дуги, що відповідає куту в одну поділку кутоміру, дорівнює 1/6000 радіусу, яким проведено коло(при цьому помилка округлення дорівнює 5% в меншу сторону). Тому поділку кутоміру називають також «тисячними дальності» або скорочено «тисячними».

Для горизонтальних кутів в артилерії прийняті дві системи відліку:

• за ходом годинної стрілки (шкала дирекційних кутів) відліковуються дирекційні кути і магнітні азімути;

• проти ходу годинної стрілки (кутомірна шкала) відраховуються «кутоміри», «відмітки» і кути вітру.

На шкалах артилерійських кутовимірювальних приладів, нанесених за ходом годинної стрілки (стереодальноміри, бусолі, розвідувальні теодоліти, перископи) відліку на приладі відповідає кут на місцевості, який вимірюється у горизонтальній площині за ходом годинної стрілки від початкового напрямку, якому відповідає відлік «0», до напрямку оптичної осі приладу в заданому напрямку.

На шкалах артилерійських кутовимірювальних приладів, нанесених проти ходу годинної стрілки (стереодальноміри, стереотруби, бусолі, панорами), відліку на приладі відповідає кут на місцевості, який вимірюється у горизонтальній площині проти ходу годинної стрілки від початкового напрямку, якому відповідає відлік «0», до напрямку оптичної осі приладу у даному напрямку.

Кутоміром називається значення кута, що встановлюється по шкалах кутомірного кільця і барабану панорами. Встановленому кутоміру відповідає кут у горизонтальній площині, який відраховується проти ходу годинної стрілки від лінії, що паралельна осі каналу ствола і продовжена у «тил» гармати (міномету) до напрямку оптичної осі панорами. Той же кут, що вимірюється на місцевості за допомогою панорами, називається «відміткою».

Основний кутомір –
установка кутоміру, при якій після виконання горизонтальної наводки ось каналу ствола гармати (міномету) буде спрямована в основному напрямку.

2. Складання наближеного бюлетеня «Метеосередній» за даними метеорологічного поста артилерійського дивізіону.

3.

Розрахунок поправок на відхилення умов стрільби від табличних. Побудова графіка розрахованих поправок.

4. Розрахунок установок для стрільби способом повної підготовки. Подання команди на вогневу позицію для відкриття вогню.

5. Визначити ймовірність влучення в ціль.

Висновки

Події останнього півстоліття засвідчили той незаперечний факт, що коли відбувалися чи відбуваються збройні конфлікти, то в них беруть участь практично всі види і роди збройних сил воюючих сторін. Однак, головну роль при цьому визначали, як правило, загальновійськові сухопутні з’єднання. Успіх же залежав не лише від уміння і можливостей однієї із сторін нанести іншій максимально можливу поразку в живій силі і техніці, але й від вдалого прикриття кожного супротивника своїх військ від ворожих ударів засобів повітряного нападу (ЗПН).

Як свідчить історичний аналіз локальних війн та збройних конфліктів, основна роль при виконанні завдань прикриття підрозділів і частин Сухопутних військ належить артилерії. Однак, вітчизняна воєнно-історична наука до останнього часу цьому аспекту приділяла невиправдано мало уваги. Причому слід зауважити і те, що характер їх участі у бойових діях – статутними документами незакріплений, хоча цього об`єктивно потребують війська у зв’язку із завданнями, які ставляться перед ними у ході підготовки та ведення збройної боротьби.

Виходячи з означеної проблеми, а також потенційної можливості виникнення в майбутньому збройних зіткнень як поблизу кордонів України, так і безпосередньо на її території, стає цілком очевидною необхідність вивчення практики застосування артилерійських комплексів.

В процесі виконання даної курсової роботи я удосконалив свої теоретичні знання і практичні вміння по підготовці стрільби і управління вогнем артилерії.

Список використаної літератури

• Учебник «Военная топография». И.А. Бубнов и др.. Воениздат, 1964. С.106-114.

• Учебник «Военная топография». Воениздат, 1976. С.146-155.

• Учебник сержанта ракетных войск и артиллерии. Часть ІV. Воениздат, 1957. С.120-129/

• Справочник по военной топографии. Воениздат, 1980.С.58-67.

• Підручник «Військова топографія». Київ, 1998. С.97-102.

• Військова топографія і топогеодезична підготовка. Кривошеєв А.М., Приходько А.І. Посібник. – Суми, 2008. – 674 с. С.152-194.

• "Воєнне мистецтво в локальних війнах після другої світової війни", навчальний посібник НАОУ, - К., 2000. - 168 с.