рекламних засобах має містити точну інформацію про:

зміст рекламованої послуги;

вартість рекламованої послуги;

вікові та інші обмеження, встановлені законодавством і

виробником послуги щодо кола споживачів рекламованої послуги;

платне чи безоплатне використання каналу телефонного зв'язку

при наданні рекламованої послуги і вартість однієї хвилини

телефонного зв'язку при отриманні послуги у відповідному регіоні;

повне ім'я, найменування, адресу надавача рекламованої

послуги.

Ця інформація подається шрифтом не менше половини розміру

шрифту, яким подано номер телефону, що використовується для

надання рекламованої послуги.

2. Забороняється розповсюдження реклами з використанням

телексного або факсимільного зв'язку.

3. Забороняється використовувати для розповсюдження реклами

безплатні номери телефонів: міліції, швидкої медичної допомоги,

пожежної охорони та інших аварійних служб.

Стаття 16. Зовнішня реклама

1. Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах

провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими

органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку,

встановленому цими органами на підставі типових правил, що

затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на

розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст

зовнішньої реклами забороняється.

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах

розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів

(осіб).

Розміщення зовнішньої реклами на територіях та об'єктах поза

населеними пунктами провадиться лише за згодою їх власників або

уповноважених ними органів (осіб).

Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

2. Зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам:

розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із

забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть,

пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування

та не відтворювати зображення дорожніх знаків;

освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати

учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири

житлових будинків;

фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над

поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені;

опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж

проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню

розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки

до 2 метрів від поверхні землі;

нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою

частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен

розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні

дорожнього покриття;

у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями

будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну

з фасадами будівель або огорожами лінію.

3. Забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами:

на пішохідних доріжках та алеях;

у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні

дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі

краю проїжджої частини;

поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від

краю проїжджої частини.

4. Розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках та в межах зон

охорони пам'яток національного або місцевого значення, в межах

об'єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням з

центральними або місцевими органами виконавчої влади у сфері

охорони культурної спадщини.

5. Перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої

реклами, встановлений цим Законом, є вичерпним.

Стаття 17. Внутрішня реклама

1. Розміщення внутрішньої реклами погоджується лише з

власником місця її розташування або з уповноваженою ним особою.

При погодженні розміщення внутрішньої реклами втручання у форму та

зміст реклами забороняється.

{ Частина перша статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008 }

2. Забороняється розміщення внутрішньої реклами у приміщеннях

органів державної влади та органів місцевого самоврядування,

дошкільних навчальних закладах, середніх загальноосвітніх школах

та спеціалізованих загальноосвітніх закладах освіти.

Ця заборона не поширюється на соціальну рекламу.

Стаття 18. Реклама на транспорті

1. Розміщення реклами на транспорті погоджується лише з

власниками об'єктів транспорту або уповноваженими ними органами

(особами). При погодженні розміщення реклами на транспорті

втручання у форму та зміст реклами забороняється.

2. Розміщення реклами на транспорті повинно відповідати

вимогам безпеки та правил дорожнього руху.

3. За умови розміщення реклами на транспорті з дотриманням

вимог безпеки і правил дорожнього руху забороняється вимагати від

власників транспортних засобів отримання дозволів, погоджень,

інших документів щодо розміщення реклами.

4. Забороняється розміщення на транспортних засобах:

реклами, яка повторює чи імітує кольорографічні схеми

спеціальних та оперативних транспортних засобів;

реклами із нанесенням світлоповертаючих матеріалів;

реклами, яка супроводжується звуковими чи світловими

сигналами.

Забороняється розміщувати рекламу на скляних (прозорих)

поверхнях транспортних засобів, за винятком випадків, коли для

цього використовуються матеріали, які забезпечують безперешкодний

огляд з салону транспортного засобу.

5. Забороняється розповсюдження реклами через

радіотрансляційні або інші звукові мережі сповіщання пасажирів у

транспортних засобах громадського користування, на станціях

метрополітену, вокзалах, в портах та аеропортах, за винятком

розповсюдження соціальної реклами.

Стаття 19. Реклама під час демонстрування кіно-

та відеофільмів

Забороняється переривати для реклами демонстрацію художніх і

документальних фільмів у кінотеатрах, відеосалонах та інших

місцях, де здійснюється публічний показ кіно-, відео-,

слайдфільмів.

Стаття 20. Реклама і діти

1. Забороняється реклама:

з використанням зображень дітей, які споживають або

використовують продукцію, призначену тільки для дорослих чи

заборонену законом для придбання або споживання неповнолітніми;

з інформацією, яка може підірвати авторитет батьків,

опікунів, піклувальників, педагогів та довіру до них дітей;

з вміщенням закликів до дітей придбати продукцію або

звернутися до третіх осіб з проханням зробити покупку;

з використанням зображень справжньої або іграшкової зброї,

вибухових пристроїв.

2. Реклама не повинна містити зображення дітей у небезпечних

ситуаціях чи за обставин, що у разі їх імітації можуть завдати

шкоди дітям або іншим особам, а також інформації, здатної

викликати зневажливе ставлення дітей до небезпечних для здоров'я і

життя ситуацій.

3. Реклама не повинна завдавати дітям моральної чи фізичної

шкоди, викликати у них відчуття неповноцінності.

4. Реклама не повинна вказувати на можливість придбання

рекламованого товару, розрахованого переважно на дітей, кожною

сім'єю без урахування можливостей її бюджету.

5. Реклама не повинна створювати