Плакат повинен сприйматися на великій відстані, виділяючись серед інших джерел інформації. Щоб привернути увагу та інтерес глядача, активізувати його сприйняття, націлити в потрібному напрямі свідомість і волю до дії, плакат використовує ряд специфічних художніх засобів. У плакаті можуть застосовуватися образотворчі метафори, загальнозрозумілі символи, зіставлення різномасштабних зображень, різночасних подій, що відбуваються в різних просторах, узагальнення форми предметів; важливу роль в плакаті грає характер шрифту і розташування тексту, яскраве умовне декоративне колірне рішення. У систему умовних образотворчих засобів плаката інколи вводиться фотографія (самостійно або у поєднанні з малюнком, живописом). Для багатьох плакатів на міжнародні і побутові теми характерні типові сатиричні образи збірного характеру. Поява плакатів (спочатку рекламного, пізніше політичного) пов'язана із загостренням торгівельної і промислової конкуренції в капіталістичному господарстві, з інтенсифікацією суспільно-політичного і культурного життя. Вживання літографії (в т.ч. кольорової) дозволило видавати барвисті плакати швидко і великими накладами.

Зростання популярності плаката пов'язано зі збільшенням суспільно-політичного і культурного життя (розвиток видовищних установ, збільшення кількості промислових і художніх виставок, з появою мітингів і маніфестацій). Тоді плакати створювалися вручну або методом літографії. Сучасний плакат зазвичай є відтворенням поліграфічним способом одиничного зображення.

Плакат 1895 року. Тулуз-Лотрек

Представники жанру плаката 2-ї половини XIX століття: Ж. Шере, А. Тулуз-Лотрек, Т. Стейнлен, Е. Грассе та А. Муха (Франція) (вважається, що в роботах Тулуз-Лотрека вперше проявилися специфічні риси плаката: узагальненість форм, гротескність, кадрування зображення, використання силуету, прийом яскравої колірної плями); О. Бердслі, Ф. Бренгвін (Англія); У. Бредлі, Е. Пенфілд (США); О. Фішера (Німеччина).

На початку XX століття для рекламних плакатів стає явною тенденція до предметного, конкретного, зображення рекламованого об'єкту. Піонерами в цьому стали художники Німеччини: Л. Бернхард, Ю. Клінгер, Л. Хольвайн. З 20-х рр. тенденція поширилася на інші країни. Одним із класиків жанру, який яскраво висловив стилістичні особливості плакату (динаміка композиції, метафоричність образу, умовність кольору, узагальнення форм) є французький художник А. М. Кассандр. Окреме місце в ряду рекламних плакатів займають плакати, які рекламують фільми (кіноплакати). Цей різновид з'явився завдяки розвитку кінематографу. Спочатку кіноплакати створювалися на основі відображення окремих кадрів фільму. Пізніше в плакат додалася образність, прагнення показати головних героїв, передати жанр фільму тощо.

З 1920-1930-х р. р. плакат став популярним засобом пропаганди техніки безпеки у промисловості та будівництві.

Плакат часів Першої світової війни з агітацією на підписку військової позики.

В окремий вид плакату можна виділити політичний плакат, який з'явився на початку XX століття. Представники авторів плакату цього часу: французький художник Т. Стейнлен, німецькі художники Ю. Вальткорн і К. Кольвіц.

Під час Першої світової війни (1914-1918 р. р.) велике поширення отримав агітаційний плакат. Він використовувався для агітації призову в армію, підписку на військові позики, допомозі пораненим і т. д. Стилістика цього різновиду плаката зробила вплив на подальший розвиток жанру. Представники, які працювали в цьому жанрі: А. Літ (Англія), Ж. Февра (Франція).

У 1920-1930-ті р. р. активно розвивається політичний плакат. Для цього часу характерне захоплення революційним пафосом. До представників цього напряму належать такі художники, як Р. Берена, М. Біро, Б. Уіц (Угорщина).

1939-1945 р. р. - з'являються виборні плакати компартій і антифашистські плакати, а після закінчення Другої світової війни - з'являються плакати на захист миру. Представники: Г. Пехштейн, Джон Гетфілд (Німеччина); П. Пікассо (Франція); Л. Мендес (Мексика); Т. Трепковской (Польща).

У 1920-1970 р. р. в стилістику плаката активно входить живопис, графіка і фотомистецтво. Представники, які працювали в жанрі фотомонтажного плаката: Дж. Гетфілд і радянський художник Г. Г. Клуціс.

26 жовтня 1993 - у Гонконгу віддрукований найбільший у світі плакат (його площа склала 21 936 м2).

Великий вплив на стилістичну еволюцію плаката справив розвиток засобів масової інформації та поліграфії. Стилістично плакат 1920-70-х рр. багато в чому пов'язаний з живописом, графікою і фотомистецтвом (в кінці 1910-х рр. Дж. Хартфілд, а потім радянський художник Г. Г. Клуцис звернулися до фотомонтажного плаката); на еволюцію плаката вплинув і розвиток інших засобів масової інформації, а також поліграфії.

У мистецтві радянського агітаційного плакату 20-30 рр. ХХ ст. помітні впливи візуальних знахідок Рауля Гаусмана та Джона Ґартфільда. Контрастні, фрагментовані образи тут накладалися один на один, переважали різкі злами й прості форми. У фотомонтажах використовувалися всі знахідки тогочасної репортажної фотографії: монументалізовані ракурсною зйомкою знизу вгору образи робітників; знімки будов, індустріальні пейзажі, відзняті у сміливих ракурсах. На фотомонтажах крупні плани і панорами вільно монтувалися, поєднувалися з геометричними формами, а також із виразними написами-закликами. Власне, монументальність, не властива берлінським фотомонтажам, є визначальною для радянського плакату того часу. Також радянські фотомонтажі більш цілісні та однозначні, адже визначені конкретною ідеологічною настановою — завданням агітації було «революційно перебудовувати» свідомість громадян. У радянських плакатах активно використовувалися конструктивістські знахідки, композиційні експерименти з блоками тексту, шрифтами, кольором, геометричними фігурами. Мова плаката була подібна до мови архітектурних та книжкових експериментів, кінематографічного монтажу тих років.

Першим прикладом динамічного образного втілення революційної боротьби є плакат Еля Лисицького «Клином красных бей белых» (1920 р.). Далі революційні художні ідеї у мистецтві плаката почала реалізувати співдружність «рекламконструкторів» О. Родченка та В. Маяковського. Створена ними реклама 1923-1925 рр. (серед найвідоміших прикладів — «Моссельпром» та «Резинотрест») є попередницею агітаційного плакату.

Олександр Родченко вважається першовідкривачем нової плакатної форми. Фотомонтаж Родченка асоціативний, умовний, кінематографічний, він використовував напливи,