4. Недооцінка можливостей підвищення ефективності використання енергії у кінцевого споживача серед місцевого та державного керівництва (модернізація шкіл, лікарень, житлових будинків має значно вищий потенціал заощадження енергії ніж сфери виробництва і транспортування енергії).

5. Брак розуміння як локальних так і глобальних економічних та фінансових перспектив реалізації енергоефективних проектів з боку керівництва міста.

6. Повна залежність муніципалітетів у питаннях формування та використання власного бюджету і розпорядження комунальним майном від рішень і дій центрального уряду.

7. Відсутність чіткої муніципальної політики щодо вибору приорітетів в розмаїтті енергоощадної діяльності міста.

Причини управлінського характеру.

1. Низький приорітет проблем, пов’язаних із підвищенням ефективності використання енергії, в планах стратегічного розвитку міст.

2. Відсутність на місцевому рівні фінансових аналітиків та управлінців, спроможних в існуючих умовах скласти план розвитку міста, який веде до оздоровлення його економіки через енергоощадну діяльність влади.

3. Відсутність даних спостережень за якісними і кількісними показниками енергомістких послуг для муніципальних об’єктів.

4. Недосконалість системи моніторингу за споживанням енергетичних ресурсів у містах та факторами, які впливають на споживання муніципальними об’єктами:

o брак облікових даних стосовно споживання енергії

o відсутність даних спостереження за погодними та іншими факторами, які суттєво впливають на обсяг споживання енергії;

o відсутність багаторічних баз даних щодо споживання енергії

5. Недосконалість системи управління споживанням енергетичних ресурсів

o домінування адміністративних важелів управління в енергетичному секторі(наприклад, встановлення лімітів на споживання енергії та енергоносіїв)

o відсутність методик для планування фізичних обсягів споживання енергії

o відсутність методик для аналізу ефективності споживання енергії та енергоносіїв у процесі надання енергомістких послуг,

o відсутність економічних механізмів та управлінських орієнтирів, які формують енергоефективну поведінку персоналу комунальних об’єктів

o відсутність управлінського персоналу, знайомого з теоретичними засадами розбудови сучасних систем управління енергією у містах.

o відсутність технічного персоналу, знайомого з технічними та технологічними аспектами споживання енергії у процесі надання енергомістких послуг і спроможного проводити енергетичний аудит об’єкта.

Причини технологічного характеру.

1. Домінування на комунальних об’єктах технічних та технологічних розв’язків, які не передбачали обліку та регулювання споживання енергії у процесі надання енергомістких послуг.

2. Надзвичайно широкий спектр факторів, які слід піддати експертизі на етапі розробки енергоощадного проекту. (Розмаїття чинників, які можуть слугувати причиною низької ефективності споживання енергії, потребує більш складного технічного аналізу для кожного об’єкта зокрема в процесі вибору оптимальної комбінації поліпшуючих заходів для нього. Обмежена можливість застосовувати типові розв’язки, внаслідок значної залежності рівня споживання енергії від зовнішніх факторів).

3. Дефіцит приладів обліку у кінцевого споживача.

4. Значна зношеність будівель, машин, механізмів та обладнання, які входять до складу комунальних енергоспоживаючих об’єктів.

5. Слабка обінаність із ринком сучасного енергозберігаючого обладнання та матеріалів у інженерів –проектантів, здатних внести технологічні корективи у використовувані комунальні об’єкти та системи.

Причини правового характеру.

1. Внаслідок серйозних недоліків у системі житлового та цивільного законодавства приватизація житла в Україні не створила приватного власника для багатоквартирних житлових будинків, в яких проживає більш ніж 90% мешканців великих міст.

2. Обмеження, які накладає чинне законодавство на можливості міста щодо розпорядження комунальним майном (обмеження прав на відчуження, перепрофілювання та здачу в оренду будівель установ системи освіти та охорони здоров’я).

3. Заборона відключати від енергопостачання соціальні об’єкти (школи, дитсадки, лікарні, поліклініки).

Причини соціально-економічного характеру.

1. Несумісність ринкових умов господарювання та адміністративно бюрократичних підходів до управління муніципалітетами, які збереглись від комуністичних часів.

2. Слабкість місцевих економік, яка характерна для всіх міст України за виключенням столиці - міста Києва.

3. Низький середній рівень доходів більшості мешканців міст не дозволяє розраховувати на поліпшення фінансового стану міст через збільшення розміру податків чи впровадження системи платних послуг.

4. Наявність цілої низки гострих проблем соціально-економічного характеру відсуває проблеми підвищення ефективності використання енергії на другий або й план. Хіба що останні починають ставати основною складовою соціально-економічних проблем. Наприклад, темні вулиці сприяють бандитизму, холодні школи сприяють росту захворюваності, або ж роблять неможливою організацію повноцінного навчання.

Причини фінансового характеру.

1. Домінування в дохідній частині місцевого бюджету коштів, які надходять від центрального уряду.

2. Дефіцитність місцевих бюджетів.

3. Відсутність реальної можливості збільшити обсяги надходжень з власних джерел через потужний тиск державних податків на мешканців міста, а також принципова незгода державної влади використовувати місцеву нерухомість, якою володіє найбільш заможна верства населення, як базу для оподаткування.

4. Усталена практика подолання проблеми недофінансовування місцевого бюджету через використання коштів, призначених на оплату енергії та енергоносіїв з метою вирішення нагальних потреб муніципалітету, і покриття боргів, які виникли в результаті таких дій, за рахунок субвенцій від бюджету вищого рівня у наступному фінансовому році.

5. Нерозвинутість механізмів фінансового, економічного оцінювання проектів, спрямованих на підвищення ефективності використання енергії та енергоносіїв.

6. Недосконала система формування бюджету міста і управління бюджетними коштами, яка не дозволяє ефективно планувати і контролювати енергетичні видатки:

o брак реалістичного планування видатків на енергію та на обслуговування енергетичних систем,

o видатки на енергію розпорошені або ж заховані в окремих статтях бюджету (наприклад кошти на вуличне освітлення, або кошти на підтримку міського електричного транспорту),

o ці видатки не піддаються самостійному обліку (як, наприклад заробітна плата, чи нарахування заробітної плати),

o муніципальними боргами за енергію ніхто не управляє і їх ніхто не обслуговує.

7. Відсутність схем обрахунку заощадження енергії та коштів у випадку реалізації енергоощадних заходів.

8. Відсутність механізму акумулювання коштів, виділених у бюджеті на придбання енергії та обслуговування енергетичних систем і заощаджених у результаті реалізації енергоощадного проекту.

9. Відсутність в містах практики побудови фінансових оцінок для інвестиційних