За реалізації цих заходів в Україні ЦТ стане рентабельним і матиме такі переваги (порівняно з автономним), як ефективне використання низькосортного місцевого палива (побутових відходів, низькосортного вугілля, біомаси, вторинних енергетичних ресурсів промислових підприємств тощо) і зменшення обсягів імпортованого палива; ефективне сумісне виробництво теплової і електричної енергії; скорочення обсягів шкідливих викидів в атмосферу, зниження техногенного навантаження на довкілля. Завдяки масштабу формуються конкурентні переваги цих систем в питаннях технічного обслуговування та ціноутворення.

Автономне енергопостачання

Автономні системи, оснащені сучасними котлами (ККД яких дорівнює 92-95економічніші, ніж централізовані системи. Сучасні автономні автоматизовані котельні обслуговуються незначною кількістю персоналу, дозволяють здійснювати їх монтаж і введення в експлуатацію в короткі терміни. До того ж розміщення цих котелень не потребує спеціальних територій.

Однак суттєвим недоліком систем автономного теплопостачання є переважне використання природного газу, частку якого в енергетичному балансі України необхідно зменшувати. Іншим недоліком у разі застосування органічного палива є (порівняльно з ЦТ) більша екологічна небезпека, що пов’язано з наближенням зони розсіювання відпрацьованих газів до мешканців будинків.

На думку зарубіжних фахівців] автономні котельні для великих міст мають бути не конкурентами великих TЕЦ і районних котелень, а їх ефективним доповненням з доцільною часткою 10-15від потенційного ринку теплової енергії. Більш широке використання децентралізованих джерел енергії з рівнем високої економічної ефективності та екологічної прийнятності можливе за використання альтернативних джерел енергії (в зв’язку з дефіцитом та подорожчанням газу). Світовий досвід засвідчив, що витрати на створення локальних систем теплопостачання окупаються протягом одного року.

Сьогодні в Україні автономні системи енергопостачання слід застосовувати переважно за будівництва окремих будівель або за їх модернізації за таких умов:

· проведення таких робіт в районах, де через обмежену пропускну спроможність теплової мережі неможливе підключення до неї додаткових споживачів;

· за віддаленості будівель від районів централізованого електро- і теплопостачання, для ізольованих споживачів;

· для малоповерхових будинків садибної забудови;

· для виробництва електроенергії у пікові періоди;

· для об’єктів туристської сфери з метою поліпшення якості енергетичних послуг та розвитку міжнародного туризму.

Вибір тієї чи іншої системи має бути індивідуальним для кожного міста чи району. При цьому слід зважати на те, що сьогодні у споживачів сформована стійка негативна думка щодо якості ЦТ, а також на те, що сучасний рівень та перспектива розвитку техніки і технологій (зокрема розвиток НВДЕ) дозволяє кардинально змінити підхід до сфери автономного теплопостачання. Його впровадженню має передувати повне обстеження існуючих систем теплопостачання населених пунктів, розроблення згідно з Методичними рекомендаціями Мінбуду від 26.04.06 №147 схеми їх оптимізації (за необхідності - техніко-економічного обґрунтування).

За схемою теплопостачання (ТЕО) має розроблятися проектно-кошторисна документація на реконструкцію окремих об’єктів теплопостачання або будівництво нових локальних систем теплозабезпечення та розробка робочих проектів цих систем.

Важливим державним підходом до справи має стати задіяння вітчизняної промисловості до виготовлення елементів автономних систем, можливості якої в Україні є досить широкими.

Таким чином, для пересічних мешканців міст України переваги районної або централізованої системи теплопостачання (після необхідної модернізації) превалюють над автономними як у короткотривалому, так і в довготривалому аспекті. Для заможних громадян (для яких комфорт споживання переважає доступну ціну) слід не чинити бюрократичних перепон та дати можливість улаштувати автономні системи теплопостачання з прийнятним рівнем екологічної та технічної безпеки.

Підвищення енергоефективності муніципальної енергетики

Завдання підвищення ефективності використання енергії у муніципальному господарстві – це найактуальніша проблема енерговитратної комунальної енергетики України. Досвід розвинених країн свідчить, що в житловому секторі за рахунок ефективного споживання енергії можна задовольнитися набагато меншою кількістю енергії без погіршення умов життя пересічних громадян.

За оцінкою Мінбуду, за виробництва, передачі, розподілу та кінцевого використання марно витрачається до 60теплової енергії. Однак при цьому значною проблемою є відсутність надійних даних зі споживання теплової енергії. Існуюча інформація ґрунтується переважно на нормативному споживанні або оціночних даних. Точне визначення потреб кінцевих користувачів та детальні моделі споживання спростять і оптимізують процеси проектування, розробки та удосконалення систем теплопостачання, а також сприятимуть плануванню інвестицій.

За оцінками українських фахівців, потенціал енергоефективності в будівлях складає 20–50Згідно з досвідом Росії, Фінляндії та країн Балтії 30енергозбереження в будівлях є досяжним за достатньо низьких витрат. Втрати в розподільних та магістральних мережах є високими (до 25–30але і витрати на впровадження заходів щодо їх зменшення теж будуть значними [12].

На думку фахівців, енергозбереження в 4-5 разів економічно вигідніше, ніж вироблення еквівалентної кількості енергії [13].

Заміна старих або реконструкція існуючих котелень і ТЕЦ за прогнозами, викладеними в Енергетичній стратегії до 2030 р., значно скоротить використання палива на одиницю генерованого тепла. Скорочення на 8до 2010 р. та 16 % до 2030 р. відповідатиме економії палива у 2,98 млн т н. e. та 4,13 млн т н. e. відповідно.

Одним з можливих варіантів заміни є побудова електрокотелень гідродинамічного нагріву води із системою акумулювання тепла. Особливо ефективно ці котельні працюватимуть в місцях надлишку електроенергії, використовуючи її в нічні провальні часи.

Вирішення проблем підвищення ефективності використання енергії у муніципальному господарстві можна представити за такою схемою: інформованість – стимулювання – фінансування – реалізація.

Інформованість необхідна передусім керівникам муніципальної енергетики для обґрунтованої діяльності з підвищення енергоефективності. Необхідна інформація має включати:

- стан об’єктів систем