- можливі енергоефективні заходи, що можуть бути застосовані на різних типах об’єктів, включаючи оцінки вартості та очікуваного фінансового ефекту;

- усі типи ризиків, пов’язані з інвестиціями в підвищення енергоефективності та заходи з пом’якшення цих ризиків.

Стимулювання повинно мати конкретну спрямованість на постачальників енергії (наприклад, у спосіб введення заохочувальної структури тарифів), кінцевих споживачів (має включати принаймні облік та регулювання енергоспоживання та створювати мотивацію для отримувачів субсидій у житловому секторі), власників об’єктів з можливістю використання бодай частини зекономлених бюджетних коштів на реінвестування за власним рішенням.

Джерелами фінансування можуть бути: цільові поновлювані фонди; інвестиційна складова в тарифах або в розрахункових нормах споживання; пряме бюджетне фінансування і можливості реінвестування зекономлених бюджетних коштів; інвестиції від мешканців-споживачів.

Реалізовувати енергоефективні заходи мають спеціальні муніципальні служби через регіональні та муніципальні програми соціально-економічного розвитку регіону чи муніципального утворення або ЕСКО шляхом енергоефективного підряду.

Перспективними напрямами розвитку НВДЕ в комунальній сфері є залучення теплової енергії довкілля з використанням теплових насосів і термотрансформаторів, біоенергетика (пряме спалювання відходів деревини, відходів сільського господарства і твердих побутових відходів та їх піроліз, використання біогазу, паливних брикетів тощо), видобуток і утилізація шахтного метану; сонячна й вітрова енергетика, виробництво електроенергії за рахунок надлишкового тиску доменного та природного газів.

Сьогодні постала необхідність широкого впровадження в муніципальній енергетиці України теплонасосного теплопостачання, що надасть змогу досить ефективно залучити в паливно-енергетичний баланс низькопотенційну теплоту природного середовища і промислових викидів, зокрема теплоту ґрунту, водоймищ, теплоту відхідних димових газів, застосувавши технології глибокої утилізації теплоти.

Використання теплонасосних систем (ТНС) у економічно розвинених країнах практично довело свої екологічні та економічні переваги. Науково-технічні розробки такого обладнання існують в Інституті технічної теплофізики (ІТТФ) НАН України. Реалізовувати ТНС сьогодні в Україні можуть Сумський машинобудівний завод ім. Фрунзе, Мелітопольський компресорний завод, Одеський завод холодильного машинобудування та ін. Доцільно також розглянути питання про придбання якісного теплонасосного обладнання іноземних фірм (Німеччина, Швеція, Данія, Австрія й ін.) [6].

Щодо перспектив біоенергетики, то наявні в Україні річні об’єми біомаси (14,8 млн т у. п.), виробничі, технологічні та кадрові ресурси уможливлюють вивільнення до 12,3 млрд м3 газу на рік. Перспективним також є використання сонячної енергії, зокрема сонячних колекторів для опалення і гарячого водопостачання, сонячні обігріваючі панелі (що активно використовуються на Заході), перспективний проект ІТТФ НАНУ на базі ґрунтового акумулювання сонячної теплоти.

Необхідною умовою успішного функціонування комунальної енергетики та інших структурних складових ЖКГ є прозорість політики державних органів щодо процесу управління та тарифного і цінового регулювання. Для цього необхідно контролювати як фізичні (теплова та електрична енергія, гаряча вода тощо), так і фінансові потоки. Успішне вирішення першого завдання залежить від ефективного автоматизованого контролю параметрів енергоносіїв, що постачаються в будівлі. Контроль теплоносіїв має здійснюватися як на виході з централізованих (районних) систем, так і на вході до споживачів (автономні лічильники тепла в будинках, індивідуальні лічильники газу, холодної і гарячої води в кожній квартирі).

Забезпечення контролю руху фізичних потоків та температури теплоносіїв дозволить оцінювати обсяги реальних послуг, їхню якість, а також реальні обсяги втрат у мережах постачання. У соціальному плані це створить аргументоване підґрунтя для одержання споживачами компенсацій за неповні й неякісні послуги енергопостачання.

Сьогодні українські регіональні органи влади (муніципалітети) відіграють обмежену роль у виробництві, транспортуванні й розподілі комунальної енергії, але вони повинні мати реальну можливість впливати на виробництво й постачання тепла, управляти споживанням енергії, активізувати функції регулятора, інвестора й джерела мотивації для ефективнішого використання енергії. Реформування сфери ЖКГ та удосконалення управління муніципальною енергетикою мають сприяти оновленню і посиленню ролі муніципалітетів у цій справі. Реформи мають включати нові форми господарювання, такі як кондомініуми в містах, приватизація об’єктів ЖКГ, надання комунальних послуг на конкурсній основі тощо. Реформування комунальної енергетики і ЖКГ загалом має забезпечити нормальні умови мешкання населення за доступними для більшості цінами (з наданням дотацій тим жителям, дохід яких не дозволяє самостійно оплачувати весь комплекс комунальних послуг). Соціальних загроз при реформуванні ЖКГ (з підвищенням тарифів за комунальні послуги) можна уникнути, якщо люди зможуть повністю оплачувати послуги за рахунок зростання своїх доходів, а послуги будуть дійсно якісними.

Зниження шкідливого впливу комунальної енергетики на довкілля

Екологічний збиток від енергетики зазвичай має комплексний характер: забруднюються повітря, вода, ґрунти. Очевидно, що одним з кардинальних способів рішення екологічних проблем комунальної енергетики полягає у скороченні споживання енергії.

Іншими напрямами зниження шкідливого техногенного впливу комунальної енергетики на довкілля і людину є:

- залучення інвестицій в екологічно чисте виробництво енергії, зокрема застосовуючи економічні стимули та механізми його підтримки;

- поширення інформації про наукові досягнення щодо екологічно ефективних технологій комунальної енергетики, а також заохочення обміну новітньою практикою і знаннями щодо екологічно безпечних технологій між регіонами;

- застосування процедури оцінювання екологічного впливу комунальної енергетики та використання економічних інструментів, згідно з якими забруднювач має нести всі пов'язані із забрудненням витрати;

- запобігання (або мінімізація) утворенню відходів, максимально широке використання вторинної сировини, переробка відходів і використання екологічно безпечних альтернативних матеріалів;

- широке впровадження нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії.

Важливе значення для екологізації комунальної енергетики має систематичне проведення регіонального та міського моніторингу навколишнього природного середовища. Слід зазначити, що складна система житлово-комунального господарства сучасного міста потребує комплексного вирішення проблеми екологізації. При цьому йдеться не про окреме вдосконалення енергетичної сфери міста, а про ефективне вдосконалення екології всієї системи екополісу.