Суб’єктами адміністративно правового регулювання в сфері економіки є: Президент України; Кабінет Міністрів України; профільні міністерства, державні комітети (державні служби); інші центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом; урядові органи державного управління; місцеві державні адміністрації та їх структурні підрозділи; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Кожний з перерахованих суб'єктів здійснює адміністративно-правове регулювання в сфері економіки у межах своєї компетенції, що встановлюється Конституцією України, законами та іншими нормативними актами.

Найбільш значущим за юридичною силою обсягом повноважень щодо управління економічними процесами в державі володіє Президент України. Вони встановлені Конституцією України (ст. 106) і насамперед полягають у тому, що Президент визначає основні напрями зовнішньої і внутрішньої, у тому числі й економічної, політики, впливає на розстановку кадрів і утворення управлінських структур у даній сфері. Відбувається це в результаті того, що Президент України:

забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

призначає за згодою Верховної Ради України Прем’єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку;

призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;

призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України;

утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;
скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

підписує закони, прийняті Верховною Радою України;
має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України.
З метою найбільш ефективної реалізації своїх повноважень Президент України, згідно з п.28 ст.106 Конституції України створює різні допоміжні структури.

Насамперед до них належить Адміністрація Президента України, у складі якої функціонує управління економічної та соціальної політики. Вона утворена Указом Президента України від 14 грудня 1996 р. як постійно діючий орган для забезпечення здійснення конституційних повноважень Президента України.

Відповідно до положення (затверджено Указом Президента України від 19 лютого 1997 р.) Адміністрація Президента України аналізує економічні процеси; розробляє пропозиції щодо забезпечення економічного розвитку та економічної безпеки держави; за дорученням Президента України організує контроль за виконанням його указів і розпоряджень, зокрема й у сфері економіки. Для прикладу, приведемо Указ Президента України від 25 березня від 25 березня 2002 р. № 291/2002 “Про заходи щодо стимулювання науково-технічного розвитку економіки Донецької області та Розпорядження Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформи і виведення економіки України з кризи” які стали базою для Програми діяльності Кабінету Міністрів України. Виходячи з аналізу сформованої ситуації, у даному документі визначаються такі основні напрями економічних перетворень у державі:

поглиблення грошової і макроекономічної стабілізації на основі пріоритетності стабілізації фінансів нижчої ланки — підприємств, організацій, суб'єктів підприємницької діяльності;

зниження податкового тиску на товаровиробника та його ефективний захист в умовах подальшої лібералізації економічної діяльності;
об'єднання політики економічного зростання і фінансової стабілізації з активною соціальною політикою з метою усунення основного чинника, що стримує вихід економіки з кризи — низької платоспроможності населення;
проведення зваженої реформи як центральних, так і місцевих органів влади з метою підвищення ефективності систем керування.

Крім основних напрямів, цей документ містить конкретні розпорядження на адресу Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та інших структур, управління. Реалізація цих розпоряджень передбачається у фінансово-банківській, інноваційно-інвестиційній, приватизаційній, соціальній, виробничій сферах.

Організаційно-правові засади управління паливно-енергетичним комплексом України.

Основними законодавчими актами, що встановлюють правові засади управління цим комплексом є:

Декрет Кабінету Міністрів України “Про об’єднання підприємств вугільної промисловості” від 21 1992 р.; Декрет Кабінету Міністрів України “Про об’єднання державних електроенергетичних підприємств” від 29 квітня 1993 р.; Декрет Кабінету Міністрів України “Про об’єднання державних підприємств нафтової, газової, нафтопереробної промисловості та нафтопродуктозабезпечення” 29 квітня 1993 р.; Закон України “Про енергозбереження” від 1 липня 1994 р.; Закон України “Про поводження з радіоактивними відходами” від 30 червня 1996 р.; Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 р. зі змінами; Закон України “Про трубопровідний транспорт” від 15 травня 1996 р.;Закон України “Про порядок списання заборгованості вугледобувних та вуглепереробних підприємств Міністерства вугільної промисловості України, що ліквідуються за рішенням Кабінету Міністрів України, перед Державним бюджетом України і місцевими бюджетними та державними цільовими фондами” від 17 січня 1997 р.;Закон України “Про електроенергетику” від 16 жовтня 1997 р.;Закон України “Про видобування і переробку уранових руд” від 19 листопада 1997 р.; Закон України “Про списання та реструктуризацію податкової заборгованості вугледобувних, та шахтовуглебудівних підприємств міністерства вугільної промисловості України та гірничодобувних підприємств з підземного видобутку сировини Міністерства промислової політики України” від 20 листопада 1998 р.;Закон України “Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему” від 11 грудня 1998 р.;Закон України “Про нафту і газ” від 12 липня 2001