Також слід зазначити, що найбільше розсіювання інформації у НТБ характерне для суспільно-політичної, най-менше – для технічної галузі знань. Серед видів видань найбі-льше розсіюються книги, газети, журнали, найменше (або рівне нулю) – описи винаходів, стандарти, оскільки кожен із цих документів містить лише оригінальну інформацію і є уні-кальним, єдиним у своєму роді.

Звідси в документних масивах, потоках і фондах патентної та нормативної докуме-нтації найменший ступінь розсіювання і найвищий ступінь концентрації видань.

Практика свідчить, що чим більше різнопрофільних наукових бібліотек та інформаційних центрів беруть участь у системі координації, тим менші втрати при обслуговуванні споживачів документами. Створення локальних, національ-них, глобальних комп'ютерних мереж і банків даних сприяє подоланню негативних наслідків розсіювання документованої інформації всередині бібліотеки. Опанування та впровадження у документно-комунікаційну сферу новітніх інформаційних технологій сут-тєво допоможе фахівцям впливати на зміст, інтенсивність, характер і ступінь розсіювання документів у документних масивах, потоках бібліотеки.

Фахівці НТБ, які порівнювали картину розсіювання з кі-лькох вузьких тем усередині однієї галузі НТБ відзначають, що ступінь розсіювання значно варіюється залежно від теми; склад джерел «ядерної» зони не є стабільним у часі; журнали зони «А» не завжди профільні темі [с.32, 56, 10-15].

Отже, закон Бредфорда можна розглядати як наближену феноменологічну модель, але не розрахункову. Тому вже бі-льше двадцяти років здійснюється активний пошук математичної моделі в двох напрямах: математичне відображення словес-ного і графічного формулювання закону Бредфорда; математичні моделі, що найбільш задовільно описують емпіричний розподіл у тих галузях, де закон Бредфорда – Цапфа не працює.

Активна роль у поширенні аспекту вивчення закону розсіювання інформації у роботі НТБ та використання його результатів належить роз-повсюдженню у наукознавчих дослідженнях цитатного аналі-зу. Завдяки йому оформилися нові напрями у значенні розсіювання:

- аналіз частоти цитування (використання) журналів і статей, розробка показників оцінки значущості жур-налів та публікацій у них;

- виявлення відповідності між динамікою росту по-току і ступенем розсіювання публікацій;

- динамічне та імітаційне моделювання процесу фо-рмування потоку статей з нової тематики з метою опису природи розподілу і прогнозу розвитку науково-го напряму.

Вивчення динаміки ореолу розсіювання статей певної тематики за великі проміжки часу (від 20 до 100 років) під-твердило зв'язок між закономірностями росту і розсіювання статей у періодиці. Відповідно до результатів цих досліджень нині фахівці НТБ розглядають ріст потоку публікацій з нової теми як сукупність взаємопов'язаних процесів: проникнення пуб-лікацій нової проблематики в журнали, що раніше не публі-кували статті цього напряму; збільшення кількості статей у профільних виданнях.

С. Бредфорд та його послідовники бачили у законі роз-сіювання ключ до системи періодичних видань. Його викори-стання давало можливість визначити ядро найбільш продук-тивних журналів з певної теми (зона А), кількість і перелік періодичних видань середньої продуктивності (зона В), джерела зони розсіювання (зона С), ефективно визначити по емпірично ви-явленим показникам будь-якої зони загальну кількість однотип-них статей. Нині дані про розсіювання застосовуюсь в НТБ значно ши-рше – для вдосконалення редакційно-видавничої, бібліотечно-бібліографічної, науково-інформаційної діяльності та наукометричного аналізу.

Серед нетрадиційних можливостей використання стати-стичних даних про розсіювання інформації в НТБ набувають поширення такі: визначення кола неперспективних журналів для користувачів бібліотек; створення умов для використання статей із зон максимального розсіювання; оперативне комплектування підфонду профільних журналів; розробка проблемного рубрикатора, що відбиває періодичні видання з певних тем; удо-сконалення класифікаційних схем і рубрикаторів на основі вивчення тематичних зв'язків між галузями та напрямами, а також методики індексування публікацій з зон розсіювання.

Перспективним є використання даних про розсіювання з метою визначення повноти відбиття профільної інформації у документних потоках та у документних фондах НТБ, базах даних та бібліографічних виданнях; планування робіт щодо ліквідування прогалин ретроспектив-ного обліку журнальних статей в універсальному, галузевому і регіональному аспектах; відбору найбільш значущих пері-одичних видань для складання проблемно-тематичних пока-жчиків та списків літератури; виявлення зв'язків між різними проблемами, науковими школами, виділення перспективних напрямів у розробці проблеми.

Для опису явища розсіювання у НТБ використовують різ-ні кількісні показники. За способом організації даних розріз-няють: параметричні показники – параметри і коефіцієнти ма-тематичних моделей (кут нахилу «прямої Ципфа», коефіцієнти розсіювання К.Коула, М. Хайє, коефіцієнт «затухання» Н.В. Смольнікова, коефіцієнт концентрації Д. Пратта-Джин та ін.) [с. 21, 45, 1, 8]. Емпіричні показники, які обчислюються будь-якими іншими способами крім математичних моделей розсіювання (відносне число «n» С. Бредфорда, процентне відношення чи-сла релевантних і нерелевантних статей у журналі, фактор впливу Ю. Гарфілда тощо) [с.43, 89, 2-7].

У процесі моніторингу в документних потоках НТБ ефективно виділяти в зонах А і В такі групи журналів: з низькою річною продуктивністю, але тривало працюючи з даної проблематики – постійно про-фільні; теоретичні й рекламні журнали, що публікують значні порції статей через декілька років – по-тенційно перспективні: журнали, що недавно увійшли до ореолу розсіювання, але мають значну річну продуктивність – перспективні.

Результати експериментального вивчення динаміки ореолу розсіювання дозволили стверджувати, що журнали з часом можуть значно змінювати свій ранг, перехо-дити за ознакою річної продуктивності в інші зони розсію-вання. Нині найефективнішим є ранжування сумарної річної продуктивності журналів в автоматизованому режимі. Воно дає змогу впорядкувати журнали за їх роллю у мікропотоці, прослідкувати еволюцію ореолу розсіювання, відокремити всередині зон однорідні групи за їх тематикою, жанровою специфікою, систематичністю публікацій з теми та ін.

Таким чином; механізм розсіювання концентрації