Вступ

Бібліотечні фонди — стратегічний ресурс розвитку суспільства, їх інформаційний потенціал є основою економічного, інтелектуального та духовного прогресу людства. Документні ресурси бібліотек — загальнодоступне та універсальне за змістом джерело інформації, об’єкт постійного суспільного попиту, невід’ємна складова культурного національного надбання. В умовах інформатизації та стрімкого розвитку новітніх технологій отримання, збереження, обробки і передачі інформації саме бібліотеки, досконало володіючи інструментарієм упорядкування інформаційного простору, стають базовими соціальними інститутами, найкваліфікованішими та найавторитетнішими комунікаційними посередниками між світовим документним ресурсом та користувачем.

Проблема своєчасного та повноцінного документопостачання бібліотечних фондів має вагоме соціально-економічне та культурологічне значення, є однією з пріоритетних у світовому бібліотекознавстві та бібліотечному фондознавстві. Кризовий стан систематичного поповнення складу фондів бібліотек України, спричинений розпадом системи державного централізованого книгорозповсюдження, постійним недофінансуванням комплектування бібліотек, відсутністю єдиної інформаційної та технологічної платформи взаємодії видавничої, книготорговельної та бібліотечної галузей, ускладнює якісне задоволення інформаційних потреб громадян, реалізацію їх конституційних прав на вільний доступ до інформації, призводить до поглиблення відставання країни в освоєнні новітніх науково-технічних і технологічних досягнень.

Запорукою виконання бібліотеками України їх суспільної місії є кумулювання найціннішого соціально значущого сегмента світового документного потоку, що можливо лише за умови використання взаємодоповнюючої сукупності джерел і способів документопостачання. Створення концептуальних засад оптимізації системи документопостачання бібліотечних фондів, адаптованої до демократичних, технологічних та ринкових перетворень, що відбуваються нині в Україні, сприятиме підвищенню соціальної ефективності та престижу бібліотечного соціального інституту, ліквідації в країні інформаційного дефіциту, який суттєво уповільнює темпи розвитку вітчизняної науки, економіки та культури.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю наукового осмислення та практичного подолання суттєвих протиріч між: експоненційними темпами зростання документного потоку та недостатнім його відбиттям у наповненні та типо-видовій структурі бібліотечного документного ресурсу; стрімким розвитком електронного сегмента системи документопостачання та відсутністю концептуального обґрунтування форм його адаптації бібліотечною практикою; необхідністю запровадження інноваційних форм управління системою документопостачання бібліотечних фондів та відсутністю надійного інструментарію її оптимізації.

Відбір документів - це операція прийняття рішення щодо комплектування фонду шляхом купівлі докумен-тів, обміну чи дару на підставі вивчення бібліографічних джерел, проспек-тів, тематичних планів видавництв та книготорговельних організацій, са-мих документів тощо з метою досягнення збалансованого поповнення й оновлення фонду бібліотеки чи інформаційного центру. Продумана селе-кція базується на достовірному знанні функціонального призначення фон-ду (профілю) та потреб користувачів.

Комплектування бібліотечних фондів завжди було складним процесом. Однією з важливих передумов створення в бібліотеці якісного фонду, що певною мірою відповідає завданням, які вона виконує в суспільстві, запитам її користувачів - є знання обсягу, складу та використання наявних документів. Знання фонду дає змогу здійснювати керування його розвитком та використанням. Вивчення створює можливість з'ясувати, чи відповідає фонд бібліотеки її завданням, запитам користувачів, які є прогалини, яка частина вимагає більш активного пропагування, від яких видань слід звільнися фонд. Т;іким чином, значення вивчення фонду полягає в тому, до воно дає відомості для планування його розвитку і здійснення процесу комплектування, є основою вторинного збору, сприяє поліпшенню використання книги і інших документів.

Об’єкт дослідження – генералізаційні документні потоки та масиви.

Предмет дослідження – відбір генералізаційних документниїх потоків та масивів в науково-технічній бібліотеці ІФНТУНГ.

Мета дослідження – обґрунтування оптимізації системи документопостачання фонду науково-технічної бібліотеки ІФНТУНГ в умовах ринкової економіки та інформатизації суспільства.

Теоретичну основу дослідження складають ідеї, теорії, концептуальні положення, викладені у фундаментальних працях з бібліотекознавства (В.О. Ільганаєвої, Н.М. Кушнаренко), теорії соціальних комунікацій (Г.Ф. Гордукалова, В.О. Ільганаєва, А.А Соляник); бібліотечного фондознавства (М.П. Васильченко, Н.М. Кушнаренко, В.А. Мільман, Ю.М Столяров, В.І. Терьошин); інформатизації бібліотечної сфери (А.І. Земськов, Л.Й. Костенко, М.І. Сенченко, Л.Я. Філіпова, А.О. Чекмарьов, Я.Л. Шрайберг

Методи дослідження – аналіз і синтез, спостереження, опитування, моделювання.

Розділ І Теоретичні основи формування бібліотечних фондів

1.1 Сутність і значення документних потоків та масивів

Головною умовою існування та розвитку суспільства є соціально-комунікативна діяльність. Без спілкування, обміну інформацією між індивідами не можливі інтелектуальна еволюція людства, розвиток виробництва, спадкоємність суспільних відносин, збагачення соціальної пам’яті, нові досягнення матеріального і духовного життя. Сучасні дослідники соціогенезу доводять, що соціальна комунікація – це глибинний базис матеріального виробництва та необхідний фактор прогресу будь-якого виду суспільного устрою.

Найважливішою підсистемою соціальних комунікацій є документна комунікація – процеси і засоби обміну інформацією у суспільстні за допомогою документів. Вона забезпечує рух соціальної інформації у часі і просторі шляхом створення, зберігання та розповсюдження документів. Документна комунікація виникла на певному етапі соціального прогресу людства і нині охоплює всі сфери суспільного життя.

Поширенню середовища функціонування документної комунікації сприяє також інформатизація суспільства, яка охоплює всі сторони сучасного суспільного життя – виробництво, кредитно-фінансову сферу, постачання, управління, науку, освіту та зумовлює зростання обсягів техніко- економічної, фінансової, технологічної, наукової, іншої документованої інформації, що циркулює в межах підприємств та організацій, між ними та різними країнами. Впрвадження новітніх інформаційних технологій, удосконалення засобів документування та розповсюдження інформації постійно розширюють документне середовище ноосфери та збагачують документні ресурси суспільства.

Функціонування документних комунікацій передбачаєпостійний рух документів по комунікаційним каналам від комуніканта до реципієнта. Рух документів у процесі їх виробництва, розповсюдження та використання у суспільстві створює документний потік. Документний потік – це сукупність розподілених у часі і просторі документів, які рухаються по комунікаційним каналам від створювачів та виробників до користувачів. За А.В. Соколовим, канал – це абстрактний шлях, по якомурухаються документи. Він забезпечує розповсюдження документів у суспільстві, надає можливість доступу до опублікованих документів – це документоторгівельні установи, бібліотеки, передплатні агенства, органи науково-технічної інформації та ін. Окремий