„Про науково-технічну інформацію” (1993 р.).

Цей Закон визначає основи державної політики в галузі науково-технічної інформації, порядок її формування і реалізації в інтересах науково-технічного, економічного і соціального прогресу країни. Метою Закону є створення в Україні правової бази для одержання та використання науково-технічної інформації. Законом регулюються правові і економічні відносини громадян, юридичних осіб, держави, що виникають при створенні, одержанні, використанні та поширенні науково-технічної інформації, а також визначаються правові форми міжнародного співробітництва в цій галузі.

Дія Закону поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадян, які мають право на одержання, використання та поширення науково-технічної інформації. Дія Закону не поширюється на інформацію, що містить державну та іншу охороновану законом таємницю.

Про державну таємницю” (1994 р.).

Цей Закон регулює суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.

„Про захист інформації в автоматизованих системах” (1994 р.).

Цей Закон регулює відносини у сфері захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах.

„Про національний архівний фонд і архівні установи” (1994 р.).

Цей Закон регулює відносини, пов'язані із формуванням, обліком, зберіганням і використанням Національного архівного фонду, та інші основні питання архівної справи.

„Про бібліотеки і бібліотечну справу” (1995 р.).

Цей Закон визначає статус бібліотек, правові та організаційні засади діяльності бібліотек і бібліотечної справи в Україні. Цей Закон гарантує право на вільний доступ до інформації, знань, залучення до цінностей національної та світової культури, науки та освіти, що зберігаються в бібліотеках.

„Про видавничу справу” (1997 р.).

Цей Закон визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та провадження видавничої діяльності розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб'єктів видавничої справи. Відповідно до Конституції України ( ) цей Закон покликаний сприяти національно-культурному розвитку українського народу, громадян України всіх національностей, утвердженню їх духовності та моралі, доступу членів суспільства до загальнолюдських цінностей, захисту прав та інтересів авторів, видавців, виготовлювачів, розповсюджувачів і споживачів видавничої продукції.

„Про Завдання Національної програми інформатизації до 2000 р.” (1998 р.).

"Програми та проекти (або їх частини), які спрямовані на створення, розвиток та інтеграцію інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій чи передбачають придбання засобів інформатизації з метою забезпечення функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, виконуються як складові частини Національної програми інформатизації, якщо інше не передбачено законодавством".

„Про обов’язковий примірник документів” (1999 р.)

Цей Закон визначає правові засади функціонування системи обов'язкового примірника документів та регулює інформаційні відносини, пов'язані з поповненням національного інформаційного фонду України.

Крім загальнодержавних актів прямої дії на функціонування документно-комунікаційних систем впливають багато законодавчих актів опосередкованої дії, а також не лише внутрішні, але й зовнішні економічні та соціально-політичні зміни, перш за все – світові тенденції створення глобальних комп’ютерних мереж і технологічні досягнення в галузі новітніх інформаційних технологій.

1.3 Поняття про комплектування документних фондів

Бібліотнчний фонд – це систематизована сукупність документів, що відповідають задачам, типу, профілю бібліотеки, а також документним потребам її користувачів і призначена для використання і зберігання документів протягом усього часу, поки вони представляють для користувачів реальну чи потенційну цінність.

До основних переваг, що дозволяють вважати бібліотеку головною ланкою документальної комунікації, відносяться: повнота бібліотечного фонду, різноманітність типів і видів зібраних документів, надання користувачам не тільки первинних, але й вторинних документів, загальнодоступність користування документами в бібліотеці. На відміну від архівів і музеїв у фондах бібліотек зібрані опубліковані і неопубліковані документи, що мають широке соціальне призначення. Вони різноманітні за змістом, знаковій системі запису і відтворення інформації, матеріальній основі і конструкції, тиражовані.

Бібліотечні фонди різноманітні за складом і структурою. Усі документи, включені в бібліотечний фонд, можна розділити на групи за різними ознаками: змістом, способом виготовлення, матеріальній конструкції, періодичності тощо.

За змістом бібліотечний фонд прийнято поділяти на універсальні та спеціальні. Універсальним вважається бібліотечний фонд, якщо він містить документи з усіх галузей знань, усіх типів (офіційні, наукові, науково-популярні, навчальні, довідкові тощо) і видів документів (видання, кінофонофотодокументи, документи на новітніх носіях інформації, неопубліковані документи тощо). Спеціальним є бібліотечний фонд, якщо в ньому переважать документи визначеного змісту (фонди науково-технічних, сільськогосподарських, медичних і т. п. бібліотек), типу (фонди бібліотек для сліпих, навчальні, довідкові, виробничі) і виду (фонд патентних документів, фоно-, відео- і т. п.).

Документи кожного виду групуються окремо, у під фонди. Чим більша бібліотека, тим складніша структура її бібліотечного фонду. Комплектування бібліотечного фонду — складний, безперерв-ний процес, який в залежності від наявних умов кожної бібліотеки набуває певної специфіки. Перш за все, він обумовлена типом бібліотеки: комплектування наукових бібліотек відрізняється від комплектування масових, дитячих від дорослих, універсальних від