Сукупність і послідовність роботи з комплектування фондів значною мірою залежить також від того, чи здійснюється відбір і придбання нововиданих документів, чи документів, які вийшли кілька років тому. Поповнення фонду новими документами потребує додаткових технологічних операцій в порівнянні з придбанням видань за минулі роки. Саме цю часову ознаку і покладено в основу сучасної класифікації видів комплектування. У відповідності до неї прийнято розрізняти три основні види комплектування: початакове, поточне і ретроспективне.

Початкове комплектування — це відбір і первісне придбання мінімуму документів, склад і обсяг яких достатні для відкриття бібліотеки.

Поточне — це відбір і поповнення наявного фонду бібліотеки новими документами в міру їх видання.

Ретроспективне — відбір і поповнення наявного фонду докумен-тами, виданими минулими роками, зовсім відсутніми в бібліотеці чи наявними в недостатній кількості примірників.

Оскільки поточне та ретроспективне комплектування носять по-стійний безперервний характер, здійснюються у повсякденній практиці бібліотек, їх вважають переважаючими.

Структура і зміст кожного з видів комплектування становить викінчену систему технологічних операцій, яка має загальні харак-терні риси, але разом з тим і певну специфіку. Спільним для всіх видів комплектування є те, що для їх здійснення необхідно добре знати і враховувати завдання бібліотеки, її тип і вид, особливості і перспективи розвитку економічного і культурного профілю району обслуговування, склад і потреби читачів, склад фондів бібліотек інших систем і відомств, що знаходяться поряд ЦБС, можливості координації комплектування тощо. Крім того, всі види комплекту-вання базуються на чіткому відборі найкращих у науковому і ху-дожньому відношенні творів друку та інших документів. Початкове, поточне та репроспективне комплектування здійснюють при активному використанні бібліографічних посібників. На допомогу усім видам комплектування в бібліотеці ведеться спеціальна картотека. Разом з тим, кожний вид комплектування має свою специфіку виконання. Важливим чинником якісності фондів бібліотек є створення умов для їх систематичного, першочергового поповнення усіма ви-дами документів. Протягом десятиліть склалася система постачан-ая, яка за своєю структурою поділяється на засоби і джерела комплектування.

Способи комплектування сприяють вирішенню питання про те, як, яким засобом можна придбати необхідний документ. До них відносять: закупівлю, безкоштовне придбання видань та інших доку-ментів (подарунок читачів або закладів, книгообмін, одержання безкоштовного обов'язкового примірника).

Джерела — це установи, заклади, які постачають бібліотекам необхідні документи: книжкові магазини, книжкова палата, бібліотеки, що мають обмінні фонди тощо. Спо-соби комплектування передбачають наявність певних джерел, зав-дяки яким вони реалізуються і, навпаки. Так, закупівля документів здійснюється в бібліотечних колекторах, книжкових магазинах та ін.

Бібліо-теки і джерела постачання виконують єдині завдання: сприяють вихованню, розвитку науки і виробництва, економічного і соціального життя краї-ни. Отже, використовуючи духовний і інформаційний потенціал творів друку та інших документів, джерела постачання разом з бібліотеками покликані впливати на підвищення культурного та професійного рівня, відродження національної самосвідомості кож-ного члена суспільства.

Системі постачання бібліотек притаманні певні властивості: різноманітність джерел, охоплення всієї території країни, забєзпечення через державні джерела бібліотек усіх типів і видів незалежне від відомчої належності.

Значна кількість існуючих джерел постачання, неоднакові можливості використання, різниця в організації обслуговування бібліотек привернули увагу бібліотекознавців, які зайнялися їх класифікацією. Сталої точки зору на це питання немає, але з'ясовано, що: групування джерел постачання бібліотек документами має здійсню-ватися за різними ознаками: організація обслуговування (центрлізовані, нецентралізовані); місце знаходження (місцеві, іногородні); значення в обслуговуванні (головні, допоміжні); цільове призначення (загальні, спеціальні); витрати на придбання (коштовні безкоштовні). Одне і те ж джерело може одноразово оцінюватися за різними ознаками.

До централізованих відносять джерела, що дають змогу комплектувати бібліотеку з єдиного центру, скласти договір на трива-лий час, централізувати використання коштів. Вони також забезпечують бібліотекам можливість своєчасно і повно придбати необхідні документи. Звернення бібліотеки до них дає змогу планувати процес комплектування, забезпечує планомірність розвитку фонду, повноту придбання видань та інших документів, раціональне використання коштів.

Централізованим джерелом є Книжкова палата, яка постачає обов'язковий примірник творів друку.

У роботі централізованих джерел є певні недоліки (порушення
строків забезпечення, не повною мірою виконання замовлень тощо)
практика їх використання в цілому виправдала себе.

Нецентралізовані джерела здебільшого використовуються як
допоміжні. Вони нерідко сприяють оперативному одержанню нових
видань, додаткових примірників документів, що давно вийшлі
з друку. До нецентралізованих джерел відносяться книжкові магазини, кіоски, обмінні фонди, подарунок читачів або закладів та інші
джерела, де можна замовити копію (фотокопію, ксерокопію, мікрофільм тощо) і з якими не здійснюється постійний зв'язок, немає
попереднього договору на тривалий час.

У практичній діяльності бібліотеки водночас звертаються як до
централізованих, так і нецентралізованих джерел. Сукупність їх
використання дає змогу поширити можливості вибору документів,
своєчасно придбати в необхідній кількості саме те, що користується попитом читачів.

Проблема критеріїв відбору документів до фонду бібліотеки достатньо розроблена у вітчизняному та зарубіжному фондознавстві. Загальновизна-ним є запропонований В.І. Терьошиним поділ їх на два види:

1) формальної та смислової відповідності;

2) інформаційної цінності документа.

До формально-смислових критеріїв відбору документів належать: гео-графічні, хронологічні, жанр, місце видання, видавництво, призначення до-кумента: якій групі користувачів його адресовано, для вирішення яких за-вдань може бути використаний, велике значення має ім'я автора, його ав-торитет. Важливі мовні, тематичні, типо-видові межі відбору.

Особлива увага при оцінюванні документів приділяється критеріям їх попереднього використання: частота цитування, посилань, копіювання статтей у центрах інформації та бібліотеках, інтенсивність запитів читачів оцінка критиків та