СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНИЙ КОМПОНЕНТ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Важливим фактором життєдіяльності суспільства є людський потенціал (або як його ще в науці називають потенціал розвитку, життєвий, динамічний, культурний, інтелектуальний потенціал). Людський потенціал – готовність і здатність суспільства до активного саморозвитку, своєчасної і адекватної відповіді на виклики зовнішнього чи внутрішнього середовища, виклики природи та історії. Людський потенціал – інтелектуальні якості даного суспільства, нації, певної спільноти, колективний дух, воля, прагнення до якісного життя. Російський соціолог-економіст Т.І. Заславська вважає, що основними компонентами людського потенціалу є соціально-культурний, демографічний та інноваційно-діяльнісний. В демографічний компонент людського потенціалу входять кількість населення та його якість, гендерні співвідношення, сім’я, охорона здоров’я.

В Україні росте депопуляція. Щороку кількість населення країни зменшується на 0,8-1%. Український народ вимирає. За останні 14 років українців поменшало на 4,5 мільйонів. В Україні вмирає більше людей, ніж народжується. В основі вимирання лежить соціально-економічна криза, зубожіння населення. Цьому сприяє також зруйнована система охорони здоров’я (хоча здоров’я населення лише на 8-10% залежить від медицини).

Взагалі у всесвітньому масштабі за останні 100 років знизились функціональні резерви органів, порушено реактивність та резистентність, зменшено кількість та якість статевих клітин, якості потомства. Знизилась ефективність самоорганізації людського організму, послаблений стан, механізмів життєдіяльності. Як зарадити цьому?

Покращення якості соціально-демографічного фактору можливо шляхом:

зміцнення здоров’я здорової людини;

зміни способу життя на активно-фізичний;

формування нових цінностей (наприклад, цінність здоров’я, цінність чистого повітря і чистої води, цінність екологічно чистих продуктів, цінність тверезого способу життя тощо);

підвищення ступеня духовності;

формування особистісних та соціальних мотивацій до забезпечення та зміцнення свого здоров’я у різних груп населення;

впровадження в державному масштабі навчання і виховання здорового способу життя;

забезпечення моніторингу індивідуального здоров’я, а також індивідуальних рекомендацій його збереження і зміцнення;

створення кадрового потенціалу та матеріально-технічної бази для збереження та зміцнення здоров’я населення (створення діагностичних підрозділів, фізкультурно-оздоровчих центрів, центрів психічного та соціального розвантаження, центрів здорового потомства, рекреаційних зон, тренажерів, промислового виробництва харчових добавок);

участі підприємців і керівників виробництва в оздоровленні своїх працівників (будівництво спортивних майданчиків, басейнів, баз відпочинку);

соціально-економічного стимулювання народженості.