ВЕБЕР: В думках? Адже в думках чого тільки не зробиш! Але ж це у всіх так! Я був звичайною людиною, я ніколи не був особливо поганим. Ви ж не можете...

ЛЮДИНА: Але, пане Вебер, Бог дуже справедливий. Ви ж часто волали до Божої справедливості? Так от тут Ви можете її одержати. Бог ні від кого не приховував, що в кінці життя буде суд. Ви ж про це чули чи ні?

ВЕБЕР: Так, звичайно, але я думав, що я не такий вже і поганий, щоб мене можна було засудити.

ЛЮДИНА: Але навіщо ж тоді Бог послав Свого Сина. Щоб Той помер за грішників!

ВЕБЕР: Але я цьому вірив. В Біблії сказано, що кожний буде спасенний, хто вірить в Ісуса Христа.

ЛЮДИНА: Так, так, Ви добре проінформовані. Але Ви зовсім не вірили в Нього. Ви ж заперечували, що Він одного разу жив на землі, і Ви вважали свого роду страховкою те, що Ви жертвували в церкві. Смерть Христа не мала для вас ніякого значення. Ви всього хотіли досягти своїми силами. Ви не були переконані, що Син Божий повинен був і за вас померти, тому що Ви і так зможете встояти перед Богом. Ви вважали, що Ви не такий вже і поганий.

ВЕБЕР: Я повинен це, на жаль, визнати. Я не можу пригадати, щоб мені хто-небудь коли-небудь говорив, що тут таке суворо. Чи є у мене зараз ще який-небудь шанс?

ЛЮДИНА: Ми записали все, що ви робили в одній книзі: хороше і погане. Ми можемо все зважити. Якщо вийде 6000 балів, то Ви можете залишитися тут. Принести книгу?

ВЕБЕР: (відмахується) Залиште, я цього ніколи не досягну. Але перш, ніж я піду, я вам ще дещо скажу. У вас, схоже, немає ніякого поняття, що відбувається в світі. Так сюди взагалі ніхто потрапити не зможе! (дивиться в далечінь). Хоча, звідки тоді узялися ці люди, які, усміхаючись, ходять там? Я можу посперечатися, адже вони цього так само не заслужили, як і я. Напевно, у них було достатньо грошей, щоб заплатити за вхід.

ЛЮДИНА: Ви все ще не зрозуміли, що я хотіла Вам сказати. Ці люди дійсно одержали квиток на вхід, це вірно.

ВЕБЕР: Так я і думав.

ЛЮДИНА: Але вони за це не платили. Ніхто не міг заплатити за вхід, окрім Одного. А Він заплатив відразу за всіх. Він дав квиток на 6000 балів безкоштовно. Той, хто залишив свою гордість і прийняв в подарунок від Ісуса цей квиток, тому що зрозумів, що самому ніколи не набрати ці 6000 балів, той і має вільний вхід у вічність.

ВЕБЕР: І той може назавжди залишитися в цій чудовій країні?

ЛЮДИНА: Назавжди!

ВЕБЕР: Але, чому ж мені ніхто цього не сказав? Мені була дана неправильна інформація! Я думав, що достатньо, якщо хоча б іноді жити зразково. Ви ж знаєте прислів'я: живи зразково і не заважай іншим. Я ж завжди цього дотримувався. Невже не може бути виключення?

Людина встає з-за столу і йде. Вебер кричить йому услід.

ВЕБЕР: Слухайте, не залишайте мене одного! Я не хочу в це жахливе місце! (починає бігати по сцені, звучить страхітлива або неспокійна музика, Вебер сідає десь на стільці або лягає на лавочку. Музика обривається. Тиша.)

ВЕБЕР: (прокидається) Це був сон! Який жахливий сон. У мене ще є шанс. У мене ще є шанс, і я використаю його, щоб мій сон ніколи не став дійсністю. (йде з сцени)

АВТОР: І як людині призначено одного разу померти, а потім суд. Віруючий в Сина має життя вічне, а той, хто не вірить в Сина не побачить життя, але гнів Божий перебуває на ньому.

КІНЕЦЬ