країна привертала туристів фестивалями, атлетичними змаганнями і іншими

видами розваг. Переміщення багатих мандрівників вимагало відповідної

організації їх відпочинку. Особливо охоче відвідувалися місця з теплими

мінеральними джерелами.

Ще в 1 в. до н.е. в римській імперії виникли державні заїжджі двори, що

знаходилися один від одного на відстані одного дня їзди на коні. Вони

розташовувалися в містах і на головних дорогах, по яких проїжджали кур'єри

і державні службовці з Рима, аж до Малої Азії і Галії.

В правління Олександра Великого (з 334 р. до н.е.) місто Ефес в

Туреччині стало важливим торговим центром і одним з головних міст в

античному світі, куди стікалися туристи, щоб помилуватися на акробатів,

жонглерів, чарівників, які переповнювали його вулиці.

Проте занепад римської імперії (1 в. н.е.) супроводжувався і занепадом

туризму. Потік багатих мандрівників скоротився, дороги прийшли в

непридатність, країна стала наповнюватися бандитами, злодіями, що зробили

подорожі небезпечними. Протягом подальших століть і до середини XV століття

головним видом подорожей було паломництво європейців, які подорожували по

святих місцях континенту.

Наймасовіше пересування людей в середньовічній Європі відбувалося за

часів хрестових походів, які робилися європейськими лицарями і слідуючими

за ними купцями в цілях захоплення чужих багатств і територій. Вслід за

ними рухалися на схід священики і паломники у супроводі незліченних

натовпів бродяг і знедолених. Представники привілейованих класів в середні

століття подорожували до цілющих джерел. Проте, не дивлячись на різні цілі

походів і подорожей, всі вони об'єктивно розширювали географічні пізнання

людини. Докладні описи побачених ними річок, морів, материків і країн

залишили Афанасій Никітін, Марко Поло, Васко де Гама, Христофор Колумб і

ін.

Створювалися передумови для великих географічних відкриттів кінця XV -

другої половини XVII століття, число невідкритих географічних місць на

карті миру неухильно скорочувалося.

В XVI столітті величезний континент Північної Америки досліджувався

іспанцями, які для своїх подорожей використовували коней.

Перші подорожі американців по країні здійснювалися пішки або на конях,

надалі стали використовуватися маленькі човни і каное. Залежно від того як

будувалися дороги, стали розповсюджуватися поїздки на поштових каретах.

Будівництво залізниць по всій країні привело до ще більшої популярності

подорожей. В 1850 р. була заснована компанія «Амерікен Експрес», яка стала

піонером у використанні дорожніх чеків (1891 р.) і різних туристських

послуг.

Однією з найважливіших подій в історії подорожей по Америці є поїздки,

вчинені під час другої світової війни: більше 12 млн. американців

обслуговували озброєні сили з 1941 по 1945 р.

РОЗДІЛ 2

Рекреаційні ресурси як основа туристичного потенціалу

Природні рекреаційні ресурси – це об’єкти і явища природного

походження, що можуть бути використані для туризму, лікування, відпочинку,

впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування

рекреаційних районів (центрів), їхню спеціалізацію та економічну

ефективність. Вони сприяють відновленню фізичних і духовних сил людини, її

працездатності, використовуються для прямого й опосередненого споживання та

виробництва курортних та туристичних послуг (12, с. 148(.

Рекреаційні ресурси - це сукупність природних, природно-технічних,

соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню

та розвитку фізичних та духовних сил людини, її працездатності (3, с. 86(.

Розрізняють природні і соціально-економічні (або природні і культурно-

історичні) ресурси рекреаційної діяльності.

Природні рекреаційні ресурси - це особливості природи, природні та

природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й

властивості, природоохоронні об'єкти.

Соціально-економічні рекреаційні ресурси - культурні об'єкти, пам'ятки

історії, архітектури, етнографічні особливості території.

[pic]

Рис. 2.1. Фактори привабливості рекреаційно-туристичних ресурсів, %

Поняття “рекреаційні ресурси” є набагато ширшим від поняття “туристичні

ресурси”, оскільки включає в себе компоненти природи, соціально-економічні

принципи і культурні цінності, які задовольняють туристичні потреби

споживачів. Зробивши порівняння всіх факторів привабливості рекреаційно-

руристичних ресурсів (рис.2.1), ми прийшли висновку, що і надалі основним

джерелом задоволення туристичних потреб залишається природній потенціал.*

Рекреаційні ресурси океанів та морів характеризуються значною

різноманітністю. До основних рекреаційно-туристських берегових районів

належать: в Атлантичному океані - Середземноморське узбережжя Південної

Європи та Північної Африки, узбережжя Біскайської затоки, Північного,

Балтійського та Чорного морів, півострова Флорида, островів Куба, Гаїті,

Багамських, райони міст та міських конгломерацій Атлантичного узбережжя

Північної та Південної Америки; в Тихому океані - Гавайські острови і

східне узбережжя Австралії, острів Хайнань (Китай), узбережжя Японського

моря, райони міст та міських конгломерацій узбережжя Північної та Південної

Америки; в Індійському океані - острів Шрі-Ланка, район прибережних міських

конгломерацій Індії, східне узбережжя острова Мадагаскар. Нині поширення

набувають туристські подорожі на кораблях (круїзи), підводне полювання,

спортивне рибальство, віндсерфінг, подорожі на яхтах, катамаранах.

На нашу думку, загальний обсяг світових рекреаційних ресурсів не може

бути визначений повністю якісно або кількісно. Для оцінки світових

рекреаційних ресурсів треба враховувати географічне положення, особливості

клімату і ландшафтів. До основних видів рекреаційних ресурсів належать: 1)

узбережжя теплих морів; 2) узбережжя річок, озер та водосховищ; 3) лісові

масиви; 4) передгір'я та гірські країни; 5) міста - столичні та історичні

центри; 6) міста-курорти або курортні місцевості; 7) релігійно-культові

комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів; 8)

давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста, фортеці тощо),

каменярні.

На характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно впливає

екологічний стан території - чистота або забрудненість вод, повітря,

грунтів, порядок або безладдя в соціально-політичному житті суспільства,

економіці країни. Ми вважаємо, що до найгостріших екологічних проблем

багатьох держав світу треба віднести забрудненість повітря, поверхневих

вод, вод морів і океанів, розповсюдження СНІДу, тероризм, наркоманію, а

також осередки десятків великих та малих військових конфліктів, що не

припиняються.

На данний момент існує ще одна проблема: існує неповноцінне

використання багатих рекреаційних ресурсів. Ситуація ускладнюється тим, що

рекреаційний попит найбільш високий в щільнонаселених урбанізованих

районах. Територія використовується доволі інтенсивно іншими сферами

господарства, а не в оздоровчих цілях.

Рекреаційні ресурси, як і інші ресурси, у