ЗМІСТ

ВСТУП
1. СТАН І СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ТА АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ
2. КРИТЕРІЇ УСПІХУ, МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА СТРОКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ
3. ПРОГРАМА РОЗВИТКУ НА 2005 - 2010 РОКИ
3.1. ЗЕМЛЯ
3.1.1. Програма дій у сфері власності на землю та форм господарювання
3.1.2. Програма дій у сфері раціоналізації сільськогосподарського землекористування
3.1.3. Програма дій у сфері державної підтримки заходів спрямованих на охорону земель та забезпечення екологічної стабільності сільських територій
3.1.4. Програма дій у сфері завершення введення землі в економічний оборот
3.1.5. Програма дій у сфері врегулювання земельних відносин між господарюючими суб’єктами та власниками земельних часток (паїв) в сільському господарстві
3.2. РИНКИ АПК
3.2.1. Мета та завдання
3.2.2. Програма дій
3.2.3. Державне регулювання аграрного ринку
3.3. ВИРОБНИЦТВО
3.3.1.Галузева політика АПК
3.3.3. Технічне забезпечення виробництва
3.4. МОДЕЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
3.5. ФІНАНСИ ТА ІНВЕСТИЦІЇ
3.6. НАУКА
3.7. ОСВІТА
3.8. ЕКОЛОГІЯ, БЕЗПЕКА ТА СТАНДАРТИЗАЦІЯ
3.9. ЗАМОЖНЕ СЕЛО
3.9.1. Критерії успіху
3.9.2. Результати аналізу
3.9.3. Державна політика у сфері соціально-економічного розвитку
3.9.4. Програма дій
3.9.5. Висновки
3.9. ПРОСУВАННЯ ТА РЕКЛАМА ЕКОЛОГІЧНОГО БРЕНДУ УКРАЇНИ
3.11. ІНФОРМАЦІЯ
3.12. МІЖНАРОДНА ІНТЕГРАЦІЯ
3.13. БЮДЖЕТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
3.14. ЗАКОНОДАВСТВО
4. МЕХАНІЗМ ВИКОНАННЯ ПРОГРАМИ
5. ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ТА ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
6. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ
7. ВИСНОВКИ
8. ДОДАТКИ

Вступ
Загальнодержавна Комплексна програма підтримки та розвитку українського села «Добробут через аграрний розвиток» на 2005-2010 роки, розроблена на виконання доручення Прем’єр - міністра України від 16 квітня 2005 року № 19678/0/1-05 у відповідності до положень Програми Уряду «На зустріч людям».
Основні положення Комплексної програми спрямовані на послідовне формування міжнародної аграрної спеціалізації України, забезпечення стабільного та ефективного функціонування агропромислового комплексу, орієнтованого на задоволення внутрішніх та експортних потреб країни в продукції сільського господарства і продуктах її переробки; соціальне відродження села, подолання бідності селян, поступове наближення умов життя та праці до рівня економічно розвинутих країн; формування нової інституціональної, галузевої та регіональної структури аграрного сектора національної економіки на основі інтенсифікації виробництва, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, поновлення виробничого потенціалу сільського господарства та переробної галузі, кооперації, ефективної підприємницької діяльності, запровадження міжнародних стандартів.
Виконання Програми розраховано на п’ять років. Формування заходів здійснюється по рокам із щорічним коригуванням в залежності від результатів виконання програми.

1. Стан і сучасні тенденції розвитку сільських територій та агропромислового комплексу
Сучасний стан українського села та аграрного сектора економіки свідчить про наявність системної кризи, яка проявляється в наступних негативних явищах:
- низький рівень життя, безробіття, зниження народжуваності на селі, старіння сільського населення;
- переважна збитковість сільськогосподарського виробництва;
- катастрофічне падіння родючості ґрунтів та зростання їх ерозії;
- структурний дисбаланс в експорті продукції сільського господарства в бік сировини;
- невідповідність сільськогосподарської продукції міжнародним стандартам якості та безпеки;
- незадовільний стан інвестиційної діяльності в аграрному секторі;
- обмеженість бюджетного фінансування села та аграрного виробництва;
- збільшення витрат на споживання не відновлюваних ресурсів та зниження конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств;
- невідповідність стану нормативно-правової бази завданням Уряду в АПК.
Основними проблемами, що потребують негайного вирішення є:
В галузі земельних відносин:
- аграрна та її складова - земельна реформа здійснюється без прозорого визначення мети, етапів, завдань та механізмів правового, економічного, фінансового і соціального розвитку реформ “у ринкових умовах”, шляхів їх забезпечення та реалізації (прибутковість та вартість землі прямо пропорційно залежить від стану і рівня використання земель, розвитку та прибутковості сільськогосподарських підприємств);
- соціальна напруга та недовіра суб’єктів ринку, як наслідок побоювань селян-власників землі втратити земельну власність та суспільна свідомість, яка ґрунтується на страху капіталізації сільського господарства та складність практичного розв’язання проблем щодо врегулювання орендних відносин на селі;
- відсутність дієвої системи захисту прав власності селян, особливо пенсіонерів, на земельні частки (ділянки), а також можливості формування ефективних мінімально неподільних господарських одиниць;
- низький рівень розвитку несільськогосподарських виробничих та обслуговуючих структур в сільській місцевості, не пов’язаних з використанням товарних сільськогосподарських угідь.
- рівень використання сільськогосподарських угідь характеризується середнім виробництвом валової продукції сільського господарства на 1 га 270 євро (в країнах ЄЕС - 2000 євро);
- щорічні втрати гумусу через мінералізацію та ерозію ґрунтів складають 32-33 млн. тонн – це 9 млрд. грн. щорічних збитків;
- недосконале державне управління, відсутність реального державного контролю за якістю та станом використання земельних угідь.
В галузі виробництва та збуту сільськогосподарської продукції:
- загальний дотаційний підхід до всіх галузей АПК, що базується на забезпеченні продовольчої безпеки та збільшенні виробництва в усіх галузях;
- побудова галузевої політики без врахування галузей та продуктів міжнародної конкурентоспроможності України;
- відсутність цілеспрямованої державної політики по залученню інвестицій у галузі міжнародної конкурентоспроможності держави;
- непослідовна політика у бюджетному регулюванні та залученні міжнародних кредитів;
- регіональна політика розвитку АПК та села, що не базується на підтримці галузей міжнародної та місцевої спеціалізації та побудові комплексних інтегрованих моделей розвитку регіону;
- відсутність повноцінного ринку сільськогосподарської продукції в т.ч. гуртових та біржових ринків, і як наслідок дисбаланс в ціноутворенні на виробництво сільськогосподарських продуктів;
- низька частка товарного с/г виробництва у ВВП сільського господарства – 30%;
- відсутність економічно доступних пропозицій на найважливіші складові процесу виробництва: засоби виробництва, фінансові ресурси, технології вирощування, консультаційні та науково-технічні розробки, послуги спеціалістів, переробні та збутові функції;
- процес відтворення окремого товаровиробника здійснюється