В соціально-економічній сфері на селі:
- перевага натурального виробництва домогосподарств без спеціалізації на конкурентних видах товарної продукції;
- не визначено джерела та не створено механізми фінансування заходів з реалізації всіх складових державної політики щодо розвитку сільських територій, в тому числі: аналізу, прогнозування і планування; фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарського виробництва; технічного і технологічного переозброєння; розвитку і функціонування соціальної сфери, зайнятості працездатного населення ;
- загострення демографічної ситуації, занепад соціальної інфраструктури, безробіття та бідність зумовили трудову міграцію сільського населення, призвели до різкого скорочення сільських мешканців, обезлюднення та відмирання сіл;
- відсутність належного соціального захисту при втраті працездатності та в інших страхових випадках незайнятих осіб (більше третини населення працездатного віку) та осіб, що зайняті в особистих селянських господарствах;
- практично не використовуються можливості малого і середнього підприємництва у сільськогосподарському виробництві та несільськогосподарських видах діяльності, патерналістична свідомість працездатного населення та відсутність умов для самостійного розв’язання проблем підвищення власного добробуту;
- відсутня політика розвитку сільської місцевості та її державна підтримка, органи місцевого самоврядування не мають реальних економічних та соціальних важелів впливу, громадський рух не розвинений, що унеможливлює дієвий захист громадських інтересів, та ефективний розвиток місцевих ініціатив;
- суттєве відставання села від міста за рівнем і умовами життя, основна частина сільського населення не має елементарних комунальних зручностей, практично припинила своє існування система побутового обслуговування, середній рівень заробітної плати осіб, зайнятих у сільському господарстві, у двічі нижчий середньої заробітної плати ніж по інших галузях, погіршується якість кадрового складу;
- матеріальна база соціальної інфраструктури села фізично і морально зношена. Розширюється коло сіл, жителі яких не мають змоги отримувати найнеобхідніші послуги за місцем проживання, якість послуг постійно знижується і не відповідає загальноприйнятим стандартам рівня та якості життя;
- молодь не маючи роботи, житла, не маючи можливості повноцінно розвиватися і змістовно проводити дозвілля, масово виїжджає з села, втрачаються національні традиції сільського укладу, сімейні цінності;
- обмежений доступ до базових можливостей розвитку людського потенціалу: освіти, медичного обслуговування, нормальних житлових умов. Сільське населення живе в обмеженому інформаційному просторі, надзвичайно низька обізнаність сільських мешканців щодо своїх можливостей і прав, інноваційних технологій; можливостей реалізації права на захист своїх інтересів.
В сфері розвитку аграрної науки:
- українська аграрна наука не стала рушійною силою впровадження аграрних реформ;
- наукові продукти не стали товаром. Відсутня науково-впроваджувальна ланка між фундаментальною наукою та практикою. В результаті потенціал наукових досліджень не реалізується;
- низький рівень наукової бази частини науково-дослідних установ АПК;
- старіння наукових працівників, відсутність молоді у НДІ ( наукова робота втратила престижність, стимулювання працівників (особливо молодих науковців) недостатня – як наслідок відтік науковців до інших країн або в інші галузі народногосподарського комплексу);
- українська аграрна наука мало інтегрована в сучасну європейську та світову науку.

2. Критерії успіху, мета, завдання та строки реалізації Програми

Метою Програми є перетворення України до 2020 року у провідну світову агропромислову державу.
Основні завдання Програми до 2010 року:
1. Розвиток селянства як носія української ідентичності, культури і духовності нації.
2. Комплексний розвиток сільських територій та розв’язання соціальних проблем на селі.
3. Перетворення аграрного сектору у високоефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому та зовнішньому ринках сектор економіки.
4. Гарантування продовольчої безпеки держави.
Методологія. В основу методології покладено по-перше, кількісні завдання держави щодо розвитку села та АПК або критерії успіху, по-друге, аналіз сучасного стану та основних факторів впливу, по-третє, формування програми дій на наступні п’ять років на основі аналізу. Програма дій розробляється у відповідності з вимогами національних інтересів та обмеженнями СОТ та ЕАП Євросоюзу, а також передбачає щорічний зворотній аналіз ефективності програмних дій. Порівняльний географічний аналіз включає окрім досвіду Європи та Північної Америки досвід ПАР, Малайзії, Ізраїлю, Аргентини та Австралії.
Слід зазначити, що досвід цих країн по створенню міжнародної конкурентоспроможності в аграрній сфері може бути застосований більш ефективно порівняно з досвідом Європейських та Північно-Американських країн. Підхід до створення програм розвитку села та АПК за галузевим принципом не відповідає історичному етапу, економічній системі та життєвому циклу аграрної галузі України. Побудова попередніх програм за основним критерієм збільшення виробництва у всіх галузях створило ситуацію хибних пріоритетів та непослідовної державної політики щодо села та АПК.

Підхід програми базується на аналізі та програмі дій щодо поліпшення життя та розвитку людини села, землі як основного активу та ресурсу, сільськогосподарського виробництва та продовольчої безпеки держави. До основних блоків програми входять:
- земля;
- ринки АПК;
- виробництво;
- модельні інвестиційні проекти;
- фінанси та інвестиції;
- наука;
- освіта;
- екологія, безпека та стандартизація;
- заможне село;
- просування та реклама екологічного бренду України;
- інформація ;
- міжнародна інтеграція;
- бюджетне регулювання;
- законодавство.
Строки виконання Програми :
1. Період до 1 липня 2005 року - підготовчий:
- розроблення та подання органами виконавчої влади, міжнародними інституціями, іншими учасниками виконання Програми у межах їх повноважень пропозицій щодо створення програми заходів реалізації програми, узгодження механізмів та ресурсів їх реалізації;
- підготовка