пропозицій, спрямованих на вдосконалення нормативно-правової бази, необхідної для реформування агропромислового сектору;
- затвердження методики розробки, коригування, аналізу зміни критеріїв успіху та аналізу впливу заходів на стан об’єктів регулювання, розробка заходів першого етапу;
- залучення міжнародних аграрних інституцій до участі в розробці заходів та реалізації програми;
2. Липень 2005 - березень 2006 роки - реалізація першочергових заходів.
3. Квітень 2006-грудень 2010 року – реалізація програмних заходів.
4. Весь період реалізації програми - комплексний аналіз зміни критеріїв успіху, коригування критеріїв успіху, факторів впливу та заходів.
3. Програма розвитку на 2005 - 2010 роки
3.1. ЗЕМЛЯ
Мета: забезпечення стабільності та ефективності функціонування системи сільськогосподарського землекористування зорієнтованої на:
- забезпечення продовольчої безпеки країни;
- досягнення добробуту сільських громад і територій;
- відтворення, збереження і підвищення родючості ґрунтів та охорони земель.
Завдання:
1.Завершення трансформації земельних відносин в сільському господарстві відповідно до вимог ринкової економіки;
2.Раціоналізація сільськогосподарського землекористування для підвищення ефективності віддачі земельно-ресурсного потенціалу;
3.Завершення введення землі в економічний оборот, як фактору стабілізації економіки сільськогосподарської галузі;
4.Всебічна державна підтримка заходів спрямованих на охорону земель і відтворення родючості ґрунтів;
5.Підвищення екологічної стабільності сільських територій.
Основні проблеми
1. Земельний фонд України складає 60,4 млн. га, в тому числі 42,3 млн. га або 70,1 % - землі сільськогосподарського призначення, які включають 32,5 млн. га ріллі або 53,9 % від загальної площі.
2. Рівень використання сільськогосподарських угідь характеризується:
- середнім виробництвом валової продукції сільського господарство на 1 га 270 євро;
- у країнах ЄЕС середнє виробництво валової продукції сільського господарство на 1 га більше 2000 євро.
3. Щорічні втрати гумусу через мінералізацію та ерозію ґрунтів складають 32-33 млн. тонн – це 9 млрд. грн. збитків.
4. Виробництво валової доданої вартості на 1 га 245 грн. в середньому за 2000-2004 рік.
Завершення трансформації земельних відносин в сільському господарстві та введення землі в економічний оборот потребують щоб максимально були суміщені власник землі і товаровиробник.
Станом на 01.01.2005 року сільськогосподарські підприємства земель у приватній власності не мають, а використовують її в основному на правах оренди (87,9%).Станом на 01.01.2005 року із правами на земельну частку (пай) було здійснено 13,6% цивільно-правових угод, із яких 88% успадкування. Із укладених договорів на оренду земельних часток 68,7% укладено з господарствами або правонаступниками хто отримали земельну частку. Існуюча практика орендних відносин (короткі терміни оренди 1 — 5 років (87,6%)- призводить до виснаження та ерозії ґрунтів.
Аналіз стану земельних відносин, організації раціонального використання і охорони земель виявив ряд проблемних питань законодавчо-нормативного регулювання в цій сфері:
1. Наявність не ринкових і не комплексних підходів у формуванні приватної власності на землю та регулювання земельних відносин.
2. Практичну відсутність системного управління організацією раціонального сільськогосподарського землекористування та охорони ґрунтів в процесі створення агроформувань на базі приватної власності на землю.
3. Незавершеність законодавчого і нормативного забезпечення регулювання земельних відносин та організації ефективного використання земель.
3.1.1. Програма дій у сфері власності на землю та форм господарювання
1. Розробка і прийняття законів України:
- Зміни до Земельного кодексу України стосовно спільної власності на землю (2005 р.), відміни мораторію на продаж земельних ділянок наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (термін 2006 рік).
- Про неприбуткові виробничі селянські об'єднання (НВСО) для врегулювання організаційно-правових механізмів створення землеволодінь сімейних (родинних) ферм об'єднання 2-10 власників земельних часток для спільного використання земельних ділянок розмірами полів які забезпечують використання сучасної техніки і керованості господарства, а також корпорацій фермерів та НВСО (термін 2005 рік).
- Про ринок земель щодо врегулювання особливостей ринку сільськогосподарського призначення (термін 2005 рік).
2. Запровадження системи кредитування для селян, викупу земельних часток для товарного сільськогосподарського виробництва (Міністерство фінансів України, Міністерство АПК України, 2006 р.).
3. Завершити створення законодавчо-нормативних та інфраструктурних умов для відміни мораторію або послаблення його дії на продаж земель сільськогосподарського призначення, зокрема, створення, як основного елементу сільської інфраструктури ринку земель сільськогосподарського призначення – Сільських товариств з регулювання обороту земель сільськогосподарського призначення (Міністерство АПК України, 2006 р).
3.1.2. Програма дій у сфері раціоналізації сільськогосподарського землекористування
1. Розробка і прийняття законів України:
- «Про державну інвентаризацію земель та оптимізацію сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань».
- «Про зонування земель».
2. Удосконалити систему управління в галузі земельних відносин та в галузі використання (експлуатації) земель і охорони ґрунтів шляхом:
- здійснення перерозподілу та упорядкування функцій між центральними органами виконавчої влади, місцевими адміністраціями і органами місцевого самоврядування;
- створення інтегрованої системи державних і комунальних органів земельних відносин;
- прийняття Указу Президента “Про удосконалення системи управління в галузі земельних відносин”.
3. Здійснити розробку, затвердження та реалізацію:
а) державної науково-технічної програми із землеустрою сільських територій та сільськогосподарських землекористувань, яка включатиме механізми (2006 р., Міністерство АПК):
- інвентаризації земельної власності на селі;
- зонування земель сільських територій по доцільному використанню та інвестиційній привабливості;
- організації землеволодінь та землекористувань сільськогосподарських підприємств, фермерських та селянських господарств з врахуванням регіональних оптимальних розмірів та конкурентноздатності (моделі типів землекористування і спеціалізації господарств);
- еколого-економічного обґрунтування організації сівозмін з урахуванням ринкової кон’єктури;
- організації землеохоронних заходів.
б) Державної науково-технічної програми із відновлення використання меліорованих земель (2006 р., Міністерство АПК, Міністерство охорони навколишнього середовища України).
4. Здійснити раціоналізацію сільськогосподарського землекористування до конкурентноздатних розмірів в тому числі і для спільного використання: