3.1.5. Програма дій у сфері врегулювання земельних відносин між господарюючими суб’єктами та власниками земельних часток (паїв) в сільському господарстві
1. Проведення державної інвентаризації земель для оцінки післяприватизаційного стану земельних ресурсів та прийняття рішень щодо (2006 р., Міністерство АПК України):
- впорядкування землекористування;
- створення умов для захисту прав власників земельних часток (паїв).
2. Впорядкування законодавчої і нормативної бази регулювання земельних відносин між господарюючими суб’єктами, власниками землі (2005 р.) та забезпечення контролю держави за якістю земель (2006-2010 рр., Міністерство АПК України), стимулювання раціонального використання землі, зокрема, шляхом продовження терміну дії фіксованого сільськогосподарського податку до 1 січня 2011 року .
3. Створення правових та економічних умов для формування укрупнених масивів землекористування шляхом забезпечення реалізації основних положень Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам часток (паїв)” в частині (2005-2006рр, Міністерство АПК України, Держкомзем України):
- виділення однієї земельної ділянки у спільну власність іншим особам;
- виділення єдиним масивом двох чи більше земельних часток (паїв);
- виділення однієї земельної ділянки у спільну власність подружжю і здійснення землеустрою для встановлення обмежень мінімального терміну оренди з врахуванням періоду ротації на сівозмінні масиви згідно ст.19 Закону України „Про оренду земель” та регулювання цього процесу при укладанні договорів оренди (2006-2008 рр., Міністерство АПК України, Держкомзем України).
4. Забезпечення прав власників земельних часток (паїв) та господарюючих суб’єктів при оренді землі в частині збереження якості землі та відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони та поліпшення ґрунтів і проведення меліоративних робіт шляхом (Міністерство АПК України, Держкомзем України):
- створення необхідної інформації в процесі землеустрою (2006-2008 рр.);
- підвищення вимог до державної реєстрації договорів оренди (2005 р.);
- розробки Порядку відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони ґрунтів і проведення меліоративних робіт (2005р.).
5. Створення правових умов самостійного використання земель та формування власниками земельних часток (паїв) землекористувань в розмірах ділянок, достатніх для ведення необхідних сівозмін з площею полів, які забезпечують використання сучасної техніки і збереження за ними права власності на землю, а також визначення механізмів стимулювання укрупнення земельних ділянок, раціонального ведення сівозмін, дотримання землеохоронних заходів через цільові державні програми шляхом розробки і прийняття Закону України „Про неприбуткові виробничі селянські об’єднання” (2006-2010 рр., Міністерство АПК України).

3.2. РИНКИ АПК

3.2.1. Мета та завдання

В сфері розвитку ринків основними цілями Програми є:
1. Забезпечення населення України безпечною, високоякісною та доступною за ціною сільськогосподарською продукцією та продовольством.
2. Забезпечення умов до реалізації продукції за ціною, що повинна дати можливість ефективним виробникам отримати прибуток для розширення та вдосконалення виробництва.
3. Забезпечення умов до підвищення конкурентноздатності української агропродукції на внутрішньому та зовнішніх ринках та визначення стратегічних галузевих пріоритетів за рахунок збалансованого використання ринкових та державних механізмів регулювання.
Завданнями є:
- створення національної системи моніторингу ринків АПК України, для регулярної оцінки їх стану, проблем та темпів процесу перетворень, проведення маркетингового аналізу конкурентоспроможності – виявлення напрямків ймовірного створення конкурентної переваги;
- удосконалення діючих каналів збуту сільськогосподарської продукції;
- активізація ринкових механізмів гуртової торгівлі сільськогосподарською продукцією;
- створення інфраструктури експорту та зовнішнього маркетингу;
- стимулювання процесу професійної кооперації та асоціювання виробників;
- створення бренду агропродукції України як сучасної, екологічної та маючої велику додаткову вартість, розроблення та запровадження державної програми просування українських агропромислових товарів на зовнішніх ринках.
Основні проблеми

Рис. 1 Сучасний стан ринку с/г продукції

Сучасний стан ринку агропродовольчого сектору України характеризується незбалансованістю попиту і пропозиції, є стихійним, з нерозвиненою інфраструктурою, елементами адміністрування при вирішенні окремих проблемних питань:
- ефективність сільськогосподарського виробництва зростає недостатніми темпами (середній рівень рентабельності складає 3,8 %);
- загострення продовольчої проблеми в державі, невідповідність середньодушового споживання найбільш цінних продуктів харчування, особливо тваринного походження фізіологічним нормам (дефіцит продовольчого споживання, відносно рівня забезпечення раціональних норм харчування, складає -38,7%);
- різні галузі сільськогосподарського виробництва суттєво диференційовані - мають несхожі результати та перспективи діяльності (середній рівень рентабельності реалізації продукції рослинництва складає 32,2 %, тваринництва -20,3 %);
- майже 69% продукції сільського господарства виробляється в підсобних селянських господарствах, що не мають можливостей інтенсивного нарощування обсягів виробництва, виробництво характеризується низьким рівнем кооперування та асоціювання виробників, патерналістськими настроями виробників;
- відсутність організованих каналів збуту з прозорими механізмами ціноутворення та стимулювання виробництва;
- слабкі інтеграційні зв’язки між товарними біржами та іншими організаційними елементами інфраструктури агарного ринку (обсяги торгівлі товарними партіями, сформованими