Протяжність залізниць загального користування в Україні становила в 1997 р. 22,8 тис. км, а розгорнута довжина залізнич-них колій підприємств і організацій — 28,0 тис. км. При середній щільності 38 км/тис. км території найвищим показником виділяються промислово розвинуті Донецька, Луганська, Дніпропетвська, Харківська та Запорізька області, а також такі області, як Львівська, Закарпатська, Чернівецька і Вінницька, де висока щільність залізниць обумовлена насамперед їх вигідним прикор-донним розташуванням, а також галузевою структурою госпо-дарства. В названих областях щільність залізниць коливається від 40 до 62 км/тис. км2 території.

В Україні сформувалась мережа великих залізничних вузлів з розвинутим станційним і складським господарством: Харків, Ло-зова, Дебальцеве, Ясинувата, Волноваха, Полтава, Київ, Дніпро-петровськ, Запоріжжя, Одеса, Жмеринка, Козятин, Тернопіль, Львів, Ковель, Коростень, Чоп та інші. Частина залізничних вуз-лів пов'язана з іншими видами транспорту, що сприяє формуван-ню транспортних вузлів змішаного типу. В цих вузлах відбуває-ться перевалка вантажів з одного транспорту на інший і коорди-нація їх діяльності. До них належать: Київ, Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон, Миколаїв, Одеса, Маріу-поль, Керч.

Велика увага приділяється електрифікації залізниць, протяж-ність яких у 1997 р. досягла майже 8 тис. км. Внаслідок цього зросла швидкість рухомого складу, пропускна спроможність най-важливіших залізниць та ефективність їх використання. Елект-рифікованими є магістральні та найбільш вантажонапружені за-лізниці: Москва — Київ — Львів — Чоп, Донбас — Кривий Ріг, Харків — Запоріжжя — Севастополь, Харків — Лозова — Мики-тівка, Київ — Миронівка — Дніпропетровськ, Хирівка — Помош-на — Одеса — Іллічівськ, Харків — Красний Лиман — Дебаль-цево. Електрифіковано приміські зони Кисна, Харкова, Дніпро-петровська, Донецька, Львова та ряду інших великих міст.

Залізничний транспорт України займає четверте місце у світі після Росії, США і Канади за обсягом вантажообороту. У 1996 р. залізницями перевезено близько 300 млн. т вантажів і 540 млн. чол. пасажирів. При цьому обсяги перевезень як вантажів, так і Пасажирів постійно скорочуються. У структурі перевезення ван-Ілжів переважають вугілля, в тому числі кокс, руди чорних та кольорових металів і самі метали, лісові вантажі, будівельні матеріали, а саме: цемент, машини та устаткування, продукція АПК. Залізничний транспорт працює на межі можливостей, оскіль-його виробнича база фізично спрацьована і морально застарілі, Україна поки що не має власного виробництва магістральних електроовозів, пасажирських вагонів, хоч має всі необхідні передумови для розвитку цього виробництва. Імпорт названих транс-портних засобів обмежується відсутністю коштів.

Автомобільний транспорт — це найбільш маневрений і ефек-тивний вид транспорту для перевезення масових вантажів дріб-ними партіями на близьку відстань. Цей вид транспорту розпо-чинає і закінчує транспортний процес на морському, річковому і залізничному транспорті. Автотранспорт забезпечує функціону-вання і територіальну організацію всіх галузей народного госпо-дарства, і насамперед, галузей АПК, які займають важливе місце в економіці України.

В міру створення міждержавних автомагістралей значення ав-тотранспорту постійно зростає у здійсненні міждержавних зв'яз-ків, зокрема з Росією, Білорусією, Молдовою, країнами зарубіж-ної Європи. В 1996 р. автомобільним транспортом було переве-зено 1254 млн. т вантажів (69% від усього вантажу України) і 3305 млн. чол. пасажирів (майже 50% усіх пасажирів України).

Розвиток автомобільного транспорту та його територіальна ор-ганізація залежать від галузевої структури народного господарства, її територіальної організації, природних умов, зокрема рельєфу. Названі чинники визначають напрями та щільність автошляхів.

Довжина автошляхів загального користування становила у 1997 р. більш ніж 172 тис. км, в тому числі з твердим покриттям — 164 тис. км; їх середня щільність по Україні складає 271 км/тис. км2. Найбільш високим відповідним показником виділяються за-хідні області України — 300 км/тис. км2 і нижче. Лише в Доне-цькій, Дніпропетровській областях і в Автономній Республіці Крим цей показник сягає 300 км/тис. км2 і вище. Найважливіши-ми автомагістралями України є: Київ — Полтава — Харків — Ростов-на-Дону, Київ — Москва, Київ — Санкт-Петербург, Київ — Одеса, Москва — Харків — Запоріжжя — Сімферополь, Київ — Житомир — Рівне — Львів — Ужгород, Київ — Дніпропетровськ — Донецьк — Маріуполь та ін. Близько третини автошляхів з твер-дим покриттям в Україні мають капітальний тип покриття, пере-важно на шляхах загальнодержавного і міждержавного значення. При цьому переважає перехідний тип покриття (гравійні, шосе, асфальтовані, бруківки).

В сільській місцевості важливе значення мають автошляхи міс-цевого та внутрішньогосподарського підпорядкування. Майже 30% цих автошляхів не мають ще твердого покриття і в період несприятливих погодних умов становляться слабопрохідними. Внаслідок цього народногосподарський комплекс України, і зо-крема галузі АПК, мають великі матеріальні збитки.

Щоб досягти забезпеченості України автошляхами рівня єв-ропейських країн, необхідно побудувати і модернізувати майже 200 тис. км автошляхів, у тому числі 60% у сільській місцевості. У міждержавних зв'язках необхідним є будівництво автомагістралей світового рівня з бетонним або асфальтобетонним покриттям і багаторядним рухом. Досвід CША, Німеччини, Японії свід-чить, що саме під час економічних криз будівництво автошляхів напувало пріоритетного значення завдяки можливості створення нових робочих місць і високій ефективності капіталовкладень.

Автотранспорт України характеризується тим, що 70% вантаж-ного парку зосереджено в господарствах і автопідприємствах (АТП) агропрому та корпорації «Укравтогранс», решта — на під-приємствах більше ніж 80 відомств.

Автомобільний транспорт України потребує значного техніч-ного оновлення, оптимізації структури парку за вантажопідйом-ністю, типами кузова, наявністю спеціалізованих транспортних засобів,