1. Всі реформи здійснювалися при існуванні сильної вертикалі державної влади, при наяв-ності в неї сил і засобів, які за-безпечували порядок і виконан-ня її законів і постанов.

2. Державна влада під час ре-форми зосереджувала у своїх руках значні права в управлінні земельними ресурсами країни.

3. Реформи носили розділювальний характер, що припускає досягнення певної структури аг-рарного виробництва, при якій одній формі власності відпові-дала б одна форма ведення гос-подарства. У тих випадках, коли власниками були одні особи, а господарство велося зусиллями інших, це протиріччя рано чи пізно знімалося в процесі рефор-мування або змінювалося на-сильно повстаннями, революці-ями, закріплювалося згодом законодавчо.

4. Реформа еволюційного пе-ріоду розвитку суспільства характеризувалася попереднім розвитком промисловості, торгівлі, транспорту, політичних систем і на цій базі здійснюва-лося реформування аграрного сектора економіки.

5. Всі форми, що згодом зак-ріплювалися реформами, зарод-жувалися і мали тривалий роз-виток у середині структур, які реформувалися. У зв'язку з цим значна частина суспільства була в них зацікавлена і морально го-това до їхнього проведення.

6. У зв'язку з тривалим «виз-ріванням» реформ суспільство знаходило і висувало для їхньо-го здійснення одного або групу лідерів-однодумців, які доско-нально знали об'єкт реформу-вання, бачили його цілі і шляхи здійснення, економічні, соці-альні та політичні наслідки.

7. У будь-якої з проведених реформ було одне основне питан-ня, яке нею вирішувалося. Це міг бути перехід з оброчної на пан-щинну систему в рамках кріпос-ної залежності селян, скасуван-ня кріпосного права, стимулю-вання розвитку трудового одно-особового селянського господар-ства при ослабленні общинного і латифундистського, створення крупних державних сільськогос-подарських підприємств під виг-лядом колективних.

8. Держава, яка розпочинала реформи, планувала витрати (ін-коли значні) на їхнє здійснення.

9. Реформи здійснювалися спеціально організованими для цих цілей державними структурами.

ІІ. Особливості сучасної аграрної реформи

Сучасна криза в сільськогосподарському вироб-ництві розвивається на тлі ще глибшої кризи в промисловості, на транспорті, у торгівлі. У низці попередніх реформ характерною була зворотна ситуація. Бурхли-вий розвиток торгівлі, промис-ловості, транспорту, науки, куль-тури викликав необхідність підтягнути до рівня сформова-них умов найбільш консерватив-ну частину народного господар-ства - сільську. Так було не тільки в нашій країні.

Другою особливістю, очевидно, слід називати недосконалість організації реформування аграрних відносин в Україні.

З цього приводу в останні роки написано і сказано дуже багато. При певній (або й глибокій) розбіжності поглядів на проблему, дискусія навколо неї є переважно заінтересованою і конструктивною. Тому в даному випадку доцільно зосередити увагу на трьох групах причин.

1. Одна з них припускає, що недосконалості аграрної політики тією чи іншою мірою, безпосереоньо чи опосередковано впливають на проведення аграрної реформи (включаючи її соціально-економічну результа-тивність). З цього приводу можна також сказати інакше: оскільки аграрна реформа є специфічним вираженням сучасної аграрної політики, то ця реформа могла б здійснюватися результативніше, якби досконалішою була аграрна політика. Продов-женням такої тези можна вважати думку про те, що позитивні зрушення в аграрній політиці в її широкому розумінні в такому самому напрямі вплинуть і на якість аграрних реформ. Виправданим буде також висновок про те, що реформа ще не стала факто-ром, який би міг подолати втрати, яких зазнає країна від недосконалості аграрної політики і реформування аграрних відносин у їх широкому розумінні.

2. Великий негативний вплив на проведення і результативність аграрної ре-форми справила недооцінка важливості формування єдиного реформаційного середовища, з його політичними, соціальними, економічними та ор-ганізаційними складовими. Як відомо, в останні десятиріччя перебування України у складі Радянського Союзу з великого ряду причин селяни не тільки не вимагали радикалізації соціально-економічних відносин на селі, але й боялися навіть думати про це. Тому до глибокого реформування аграрних відносин вони не були підготовлені психо-логічно, ця ідея виходила не від них, а її активних прихильників на селі було небагато. З огляду на це, очевидною була необхідність провести серед селян активну політичну, правову, організаційну та іншу підготовку до заінтересованого і активного сприйняття ними ідеї аграрної реформи, а також механізмів її проведення такою їх кількістю, яка б створювала на селі своєрідну реформаційну «критичну масу».

Треба було переконати селян у тому, що реформа здійснюватиметься виключно у їх інтересах, і пояснити, який саме виграш вони матимуть від неї не взагалі, а кожний селянин зокрема. Але з різних причин такий аспект підготовки до реформи був недо-оцінений і недостатньо розвивався у ході її проведення. Це стало однією з найваж-ливіших причин того, що реформа проходила і продовжується з великими психо-логічними труднощами, а своєрідний психологічний шок, викликаний у селян прискореним, не завжди і не в усьому зрозумілим для них проведенням реформи. спостерігається ще й тепер. Оскільки, скоріше за все, відчутний соціально-економічний виграш від реформи більшість селян може одержати не так швидко, як цього вимагає ситуація, то таке їх психологічне перевантаження долатиметься з певними трудно-щами.

3. Найбільший вплив на посилення труднощів з проведенням аграрної реформи і на затягування строків одержання від неї очікуваної соціально-економічної результативності справила її недосконала організація. З огляду на це, виправданим можа бути привернення уваги до таких найістотніших недосконалостей, сукупність яких спричинила надміру низький організаційний рівень аграрної реформи.

А). Незважаючи