- 3 урахуванням цих та інших вихідних положень у новій (новітній) аграрній політиці має знайти відображення значно досконаліша порівняно з тим, що має-мо тепер, макроекономічна політика агропродовольчого призначення.

- По всіх означених вище вихідних положеннях мають бути визначені етапи і механізми їх освоєння, в тому числі в частині, їх фінансового, економіч-ного та всього іншого ресурсного забезпечення.

2. Визначальні особливості новітньої аграрної політики

На відміну від формально загальноприйнятого розуміння сутності аграрної політики, нова (новітня) політика повинна відрізнятися кількома найважливішими особливостями, визначальними серед яких є такі:

перша: вона повинна охоплювати всі без винятку складові агропромислового виробництва (агропромислового комплексу): соціальну сферу у його найповнішо-му розумінні, безпосередньо сільське господарство, ресурсозабезпечувальні сфери, заготівельно-переробну діяльність, ринкову діяльність, наукове забезпечення. Лише на цій основі може бути досягнутий її системний характер функціонування;

друга, у ній із самого початку має бути дана відповідь на питання щодо того, яким держава (країна) хоче бачити аграрний сектор у найближчій, оглядовій і довго-строковій перспективі, які кількісні, структурні та якісні показники її розвитку будуть закладені в її основу, якими передбачаються її хоч би найбільш загальні результати-вні показники;

третя: вже на етапі розробки нової (новітньої) аграрної політики мають бути пе-редбачені найважливіші механізми, включаючи їх сутнісні наповнення, за допомогою яких держава (владні структури) планують досягти передбачуваних у ній кінцевих і поетапних результатів;

четверта: вона має розглядатися як така, від якої у найбільшій мірі може (буде) залежати характер здійснення і соціально-економічна результативність нової (новіт-ньої) аграрної політики, в тому числі якою буде участь держави у її фінансовому, економічному та всьому іншому її забезпеченні. Найважливішими складовими розв'язання цієї проблеми мають стати дві: з одного боку — обсяги безпосередньо державних відповідних вкладень, з іншого — яким чином вона має намір створити необхідні умови такого розвитку господарюючих суб'єктів у сфері АПК для її по можливості ефективнішої участі в реалізації нової (новітньої) політики.

Якщо з якихось причин трапиться так, що розробка нової (новітньої) аграр-ної політики обмежиться визначенням у ній показників, які потрібно досягти (як це вже бувало не раз у подібних випадках) без всебічного обгрунтування і гарантування всього того, що має забезпечити її здійснення та очікувану соціально-економічну результативність, за справу краще не братися. Бо й цього разу аграрна політика не стане новою (новітньою), а являтиме собою переважно формальне деклару-вання намірів держави щодо сільського господарства і АПК, які не відтінювати-муть ні масштабності й багатоаспектності проблеми, ні необхідних зусиль для її розв'язання. За таких обставин станеться те, що вже тепер легко передба-чити: це буде не нова (новітня) аграрна політика, а виключно її форма без ві-дображення в ній сутності та соціально-економічної результативності задума-ного, за практичне втілення якого ніхто не нестиме щонайменшої відповідаль-ності.

3. Новітня аграрна політика як єдність її соціально-економічного і політичного призначення

Однією з найважливіших передумов високовідповідальної розробки та ефек-тивного практичного втілення нової (новітньої) політики має стати усвідомлення її як такої нормативно-правової системи, у якій буде передбачено і забезпечено вико-нання в єдності соціальних, економічних і політичних завдань стратегічно-цільового призначення. З огляду на це нову (новітню) аграрну політику можна буде вважати ефективно діючою лише за умови, якщо вона забезпечить досягнення в ре-зультаті її здійснення визначених у ній соціально-економічних і політичних цілей.

У соціальному відношенні це має проявитися у започаткуванні й поступовому прискоренні процесів соціального відродження українських сіл, повного припинення їх деградації і відмирання, істотного підвищення соціальної захище-ності селян та всіх інших сільських жителів, створення умов, за яких у них по-чалася б проявлятися надія на їхнє та майбутніх поколінь краще майбутнє.

В економічному відношенні нова (новітня) аграрна політика своєю сутні-стю і механізмами здійснення повинна бути спрямована на забезпечення ефек-тивного розвитку всіх зацікавлених у цьому індивідуальних і групових (колек-тивних) господарюючих суб'єктів. Визначальним у досягненні такої мети має стати опрацювання в новій (новітній) аграрній політиці зобов'язань, які у цьому відношенні бере на себе держава в особі її найвищих владних структур.

У процесі розробки і практичного здійснення нової (новітньої) аграрної політики має бути постійно присутнє Ті політичне призначення. Не лише тому, що вона з самого початку має розглядатися як безпосередня складова більш зага-льної політики держави, а передусім у зв'язку з тим, що залежно від того, що буде покладено в її основу, як вона здійснюватиметься і який соціально-економічний ре-зультат забезпечить, вона впливатиме і на розвиток у країні державотворчих проце-сів, і на формування політичного іміджу країни в світі. Крім того, політичне призна-чення такого документа безпосередньо впливатиме на його розробку й практичне втілення.

4. Новітня аграрна політика має базуватися на чітких стратегічних орієнтирах

Визначальними серед них е наступні:

- Визначення календарного періоду, який вона охоплюватиме. Одним із ва-ріантів тут може стати розробка аграрної політики на 2004-2011 роки, тобто на пе-ріод дії опрацьованої Стратегії соціального та економічного розвитку України. З іншого варіанта може бути обраний триваліший період, за якого 2004-2011 роки становитимуть у ньому один із етапів або два коротких підетапи. Якщо буде визнано доцільним обмежитися 2004-2011 роками, виправданим (необхідним) буде передба-чити започаткування в цей