радикалізації соціально-економічних відносин на селі, але й боялися навіть думати про це. Тому до глибокого реформування аграрних відносин вони не були підготовлені психологічно, ця ідея виходила не від них, а її активних прихильників на селі було небагато. З огляду на це, очевидною була необхідність провести серед селян активну політичну, правову, організаційну та іншу підготовку до заінтересованого і активного сприйняття ними ідеї аграрної реформи, а також механізмів її проведення такою їх кількістю, яка б створювала на селі своєрідну реформаційну «критичну масу».
Треба було переконати селян у тому, що реформа здійснюватиметься виключно у їх інтересах, і пояснити, який саме виграш вони матимуть від неї не взагалі, а кожний селянин зокрема. Але з різних причин такий аспект підготовки до реформи був недооцінений і недостатньо розвивався у ході її проведення. Це стало однією з найважливіших причин того, що реформа проходила і продовжується з великими психологічними труднощами, а своєрідний психологічний шок, викликаний у селян прискореним, не завжди і не в усьому зрозумілим для них проведенням реформи, спостерігається ще й тепер. Оскільки, скоріше за все, відчутний соціально-економічний виграш від реформи більшість селян може одержати не так швидко, як цього вимагає ситуація то таке їх психологічне перевантаження долатиметься з певними труднощами [34, с.60-61]
ІІ Агропромисловий комплекс Прикарпаття.
Розвиток агропромислового комплексу Прикарпаття є наглядною ілюстрацією тих процесів, які протікають сьогодні в соціально-економічному житті як країни в цілому, так і в її окремих регіонах. Специфіка економіки області в значній мірі визначає характер і динаміку розвитку сільського господарства. Однією з таких особливостей є, наприклад, відсутність чітко визначеної спеціалізації сільськогосподарського виробництва (див.табл.20). У 2002 році структура виробництва аграрного сектору області мала такий вигляд: з загального об'єму валової продукції на долю рослинництва припадало 49,5%, тваринництва – відповідно 50,5%. У динаміці сільськогосподарського виробництва за останні 13 років прослідковується тенденція неоднозначного зростання питомої ваги продукції рослинництва, причому в особистих господарствах населення вона досить більш яскраво виражений характер. Так, наприклад, якщо у 1990 році у господарствах вказаного виду співвідношення продукції рослинництва і тваринництва складало 39,2% до 60,8%, то вже у 2002 році частка останньої скоротилася до 51,4% (питома вага рослинництва, відповідно, зросла до 48,6%). Аналогічна картина має місце і в сільськогосподарських підприємствах (за вказаний період частка продукції тваринництва зменшилась з 44,3% до 40,2%). Зі сказаного витікає й такий висновок: сільськогосподарське виробництво в значній мірі визначається природнокліматичними умовами і підпорядковане задоволенню потреб населення області. Цікаво й те, що зауважена раніше тенденція зміни співвідношення питомої ваги рослинництва і тваринництва за останні п'ять років набула стійкого характеру. Вона потребує свого
Табл.20
Питома вага продукції рослинництва і тваринництва у загальному обсязі валової продукції сільського господарства
Роки | Всі категорії господарств | У тому числі:
валова продукція | з неї: | сільськогосподарські підприємства | господарства населення
валова продукція | з неї: | валова продукція | з неї:
рослин-ництва | тварин-ництва |
рослин-ництва | тварин-ництва |
рослин-ництва | тварин-ництва
1990 | 100,0 | 47,4 | 52,6 | 100,0 | 55,7 | 44,3 | 100,0 | 39,2 | 60,8
1991 | 100,0 | 41,7 | 58,3 | 100,0 | 47,5 | 52,5 | 100,0 | 37,4 | 62,6
1992 | 100,0 | 52,2 | 47,8 | 100,0 | 60,2 | 39,8 | 100,0 | 47,6 | 52,4
1993 | 100,0 | 53,6 | 46,4 | 100,0 | 61,6 | 38,4 | 100,0 | 49,4 | 50,6
1994 | 100,0 | 47,4 | 52,6 | 100,0 | 60,8 | 39,2 | 100,0 | 41,1 | 58,9
1995 | 100,0 | 51,0 | 49,0 | 100,0 | 61,5 | 38,5 | 100,0 | 47,0 | 53,0
1996 | 100,0 | 50,8 | 49,2 | 100,0 | 58,3 | 41,7 | 100,0 | 49,1 | 50,9
1997 | 100,0 | 50,4 | 49,6 | 100,0 | 68,1 | 31,9 | 100,0 | 46,6 | 53,4
1998 | 100,0 | 40,3 | 59,7 | 100,0 | 58,4 | 41,6 | 100,0 | 36,6 | 63,4
1999 | 100,0 | 44,1 | 55,9 | 100,0 | 62,1 | 37,9 | 100,0 | 41,2 | 58,8
2000 | 100,0 | 49,4 | 50,6 | 100,0 | 66,8 | 33,2 | 100,0 | 47,5 | 52,5
2001 | 100,0 | 48,4 | 51,6 | 100,0 | 64,0 | 36,0 | 100,0 | 46,8 | 53,2
2002 | 100,0 | 49,5 | 50,5 | 100,0 | 59,8 | 40,2 | 100,0 | 48,6 | 51,4
пояснення. Основною причиною, очевидно, є зміна організаційної структури сільськогосподарського виробництва, завершення процесу реформування колективних сільськогосподарських підприємств, специфіка ціноутворення на основні види продукції цього виду і т.д.
В контексті вищесказаного цікавими видаються дані стосовно урожайності основних сільськогосподарських культур в агропромисловому комплексі Прикарпаття (див.табл.21). Визначальна особливість – суттєве зменшення урожайності всіх без винятку видів продукції рослинництва. Причому, якщо, скажемо, при вирощуванні зернових зменшення хоча й неприпустиме (з 34,6 ц з га у 1990 році до 26,3 ц з га у 2002), то за вказаний період урожайність цукрових буряків скоротилася з 329,1 ц до 172,8, тобто вдвічі.
Табл.21
Урожайність основних сільськогосподарських культур в агропромисловому