в тому числі:

- господарства населення. | 416,1 | 94,5 | 154,5 | 179,4 | 199,5 | 191,5 | -

- сільськогосподарські підприємства...................... | 235,3 | 54,2 | 53,8 | 558,9 | 493,9 | 229,6 | -

Худоба та птиця, в середньому......................... | 945,9 | 996,5 | 1500,0 | 1824,0 | 2969,2 | 4230,6 | 3304,7

в тому числі:

- господарства населення. | 948,2 | 1062,0 | 1548,0 | 1922,8 | 3038,9 | 4299,8 | 3355,4

- сільськогосподарські підприємства...................... | 943,2 | 912,7 | 1410,4 | 1562,9 | 2728,4 | 3946,5 | 3028,3

Молоко та молочні продукти, в середньому..... | 207,6 | 209,0 | 264,6 | 356,9 | 484,6 | 548,1 | 496,7

в тому числі:

- господарства населення. | 214,9 | 220,0 | 447,9 | 344,4 | 469,7 | 531,1 | 473,7

- сільськогосподарські підприємства...................... | 205,3 | 234,0 | 273,9 | 367,2 | 530,1 | 606,8 | 552,3

Розгляд питань, пов'язаних безпосередньо з ціноутворенням, ми хотіли б розпочати з припущення, що дана проблема надзвичайно ускладнена, по суті, відсутністю науково-методологічних принципів його організації. Дійсно, трудова теорія вартості Маркса виявилася недостатньо адекватною і надто спрощеною для реалій ринкової економіки, а ті прогресивні розробки, які є в розвинутих зарубіжних країнах, не відповідають сучасному стану розвитку економіки України. Однак, незважаючи на це, ми повинні насамперед розв'язати дві практичні проблеми. По-перше, добитися більш реального співвідношення в оцінці трудоємкості сільськогосподарської і промислової продукції. Крайня необхідність такого кроку більш ніж очевидна. Сьогоднішньому селянинові, наприклад, щоб купити 1 т вугілля, потрібно виростити, зібрати і реалізувати 5 т збіжжя. При цьому залишається невідомою ціна однієї тони паливно-мастильних матеріалів в період збору врожаю і якими при цьому будуть погодні умови. По-друге, яким би сьогодні не було теоретичне нашарування, ми повинні добитися стабільності цін. Це особливо актуально для сільського господарства. Селянин повинен чітко уявляти собі і перспективи, і результати своєї праці. Тільки в цьому випадку він буде кровно заінтересований виробляти продукцію не для власних потреб, а для її реалізації. А це можливо тільки при умові достатнього контролю з боку держави. Скажемо більше. Ми привикли в багатьох випадках вдаватися до прикладів з життя розвинутих зарубіжних країн. Чому ж в такому разі ми, як правило, замовчуємо або не надаємо належного значення тому факту, що в цих країнах основною формою організації сільськогосподарського виробництва є фермерство, тобто укрупнені, а не індивідуальні, як це має місце у нас, форми господарств. Визначальним при цьому фактором є саме принципова різниця в розробці фінансово-правових аспектів взаємовідносин держави з сільськогосподарським товаровиробником. Так, наприклад, згідно з американським законодавством, фермеру, який вирощує визначні умовами державної програми сільськогосподарські культури, уряд гарантує компенсацію, якщо ринкова ціна впаде нижче від офіційного рівня. Однак умовами передбачено, яку площу тієї чи іншої культури фермер може зайняти, тобто він дає згоду на посів визначених культур на визначених площах. Ми ще дуже далекі від такого рівня регламентації взаємовідносин між державою і конкретним селянином. Повертаючись до питання необхідності стабілізації цін, треба сказати, що це не є чимось нереальним чи недосяжним. Ми, наприклад, повинні ще пам'ятати старі добрі часи, коли величина ціни будь-якого товару не тільки друкувалася на його етикетці, а то й була викарбувана як свідчення її стабільності і незмінності. Штучність і недостатнє врахування ряду об'єктивних факторів такого підходу, звичайно, очевидні. Але не варто й повністю ігнорувати його позитивні сторони. В контексті вищесказаного, обов'язково наголосити, що перегляд цін не тільки допустимий, це об'єктивна необхідність поступального розвитку економіки. Але тільки при умові досягнення не на певному етапі якісно нового, вищого рівня. В його процесі можливі, звичайно, й зміни локального характеру, продиктовані потребою вирішення конкретних проблем за допомогою цінового механізму. Але визначальним в ціноутворенні на сучасному етапі, повторюємось, повинна бути стабільність цін. Це, врешті-решт, індикатор, чи не найважливіший показник реального стану речей в економіці нашої країни в цілому, способу вирішення соціальних проблем.

Таким чином, підсумовуючи вищесказане, можна зробити ряд висновків. По-перше, розвиток особистих підсобних господарств населення в сільському господарстві - об'єктивна реальність нашого сьогодення. Це було продиктовано інтересами реформування економіки. З розвитком господарств цього виду закладаються основи для формування в агропромисловому секторі ринкових відносин. По-друге, ринкові відносини в сільському господарстві нашої країни, як свідчить аналіз по Івано-Франківській області, перебувають у зародковому стані. Підтвердженням цього, є, зокрема, незначна питома вага фермерських господарств. На Івано-Франківщині їх доля складає лише 0,9 % в загальному об'ємі сільськогосподарського виробництва. Зрозуміло, що в даному випадку має місце і ряд об'єктивних причин, але не слід забувати, що тільки укрупнені форми господарювання, як нам здається, є оптимальними в плані динамічного розвитку агропромислового комплексу. По-третє, важко зрозуміти, чому з боку держави питання фінансової підтримки вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника залишається на задньому плані. Досить сказати, що у 2002 році з загальної суми капіталовкладень в народногосподарський комплекс Прикарпаття питома вага інвестицій в розвиток сільського господарства складала лише 1,3 %. В той же час підраховано, наприклад, що тільки з питань розвитку фермерства в Україні за роки незалежності Верховною Радою було прийнято більше 40 законодавчих і