Табл.30

Темпи зростання (зниження)

виробництва валової продукції сільського господарства

Прикарпаття

(у % до 1990 р.)

Роки | Всі категорії господарств | У тому числі:

валова

продукція |

з неї: | сільськогосподарські

підприємства | господарства населення

валова

продукція |

з неї: | валова

продукція |

з неї:

рослин-

ництва | тварин-

ництва

рослинництва |

тварин-

ництва | рослинництва |

тваринництва

1991 | 80,6 | 70,9 | 89,4 | 70,1 | 59,7 | 83,1 | 91,2 | 86,9 | 93,9

1992 | 89,0 | 98,1 | 80,9 | 65,5 | 70,8 | 59,0 | 112,4 | 136,7 | 96,8

1993 | 90,5 | 102,2 | 79,9 | 61,9 | 68,4 | 53,7 | 118,8 | 149,9 | 98,8

1994 | 79,1 | 79,0 | 79,1 | 50,4 | 55,1 | 44,6 | 107,5 | 112,8 | 104,2

1995 | 81,1 | 87,1 | 75,6 | 44,0 | 48,6 | 38,3 | 117,9 | 141,6 | 102,7

1996 | 80,4 | 86,2 | 75,2 | 30,5 | 31,9 | 28,7 | 130,0 | 163,0 | 108,8

1997 | 77,0 | 81,8 | 72,6 | 27,3 | 33,4 | 19,7 | 126,4 | 1503 | 111,0

1998 | 63,5 | 53,9 | 72,2 | 21,2 | 22,2 | 19,9 | 105,6 | 98,7 | 110,0

1999 | 66,5 | 61,9 | 70,7 | 18,6 | 20,7 | 15,9 | 114,2 | 120,2 | 110,4

2000 | 73,1 | 76,2 | 70,3 | 14,8 | 17,7 | 11,1 | 131,2 | 159,0 | 113,2

2001 | 74,8 | 76,3 | 73,5 | 13,4 | 15,4 | 10,9 | 135,9 | 162,4 | 118,8

2002 | 77,9 | 81,2 | 74,8 | 12,5 | 13,4 | 11,4 | 142,9 | 177,1 | 120,8

Кліматичні умови в Україні залишились такими ж, що були і 10, і 100 років тому, у відомому розумінні можна стверджувати, що й поля залишились тими ж (хоча це доволі проблематичне питання), не зазнала суттєвих змін вікова структура населення, в кінці кінців, сама територія України після проголошення нею незалежності залишилась незмінною. Ми не випадково вдалися до розгляду цих очевидних, на перший погляд, питань. Просто з врахуванням вищесказаного напрошується такий висновок: основною причиною катастрофічного стану вітчизняного сільського господарства, особливо на початку і в середині 90-х років минулого століття, були не суспільно-політичні, не суто економічні фактори, а кардинальні зміни в характері організації сільськогосподарського виробництва. Конкретизуємо сказане. До проголошення незалежності в Україні основною організаційною формою господарювання на селі були, в основному, колгоспи. Незважаючи на всю суперечливість і неоднозначність цієї форми організації виробництва, вона забезпечувала необхідний мінімум продовольства в країні (суттєвих перепадів, в усякому разі, в його об'ємах не було). В діяльності колгоспів були, звичайно, свої проблеми, але визначальним при цьому залишалось одне: всі вони функціонували лише завдяки всебічній підтримці з боку держави. По суті, сільське господарство в колишньому СРСР стало збитковим на другий день після завершення колективізації. Держава підтримувала колективні господарства всіма необхідними і можливими способами, навіть ті прибутки, які вони одержували, були своєрідною формою трансформації бюджетних коштів. Тому й не дивно, що занепад і розвал колишнього СРСР з годинниковою точністю позначився на показниках діяльності колгоспів. Всі вони в одну мить стали нерентабельними, неефективними, збитковими і, що цікаво, нікому не потрібними.

Після проголошення політичної незалежності і взятого курсу на проведення економічних реформ саме питання становлення нових організаційних форм господарювання стало вирішальним по відношенню до сільського господарства. Ліквідована колективна форма власності на землю. Земля була передана селянам (чомусь згадується основний лозунг Жовтневої революції: "Земля - селянам") і стала їхньою особистою власністю (хочеться вірити - назавжди). Такі основні особливості сучасного стану виробничих відносин на селі. Характерним є й таке. А) По суті, самоусунення держави від питань фінансової підтримки сільськогосподарського товаровиробника. В одній з публікацій у вітчизняній літературі приводяться, наприклад, дані, які свідчать, що тих коштів, які виділялися в Україні на розвиток села після проголошення незалежності, кожному з його жителів не вистачило б навіть на придбання лопати (тим більше - при існуючих цінах). І це не парадокс, а реальність нашого сьогодення. У 2002 році на Івано-Франківщині з загальної суми капіталовкладень в народногосподарський комплекс на долю сільського господарства припадало 1,3 % їхньої величини. Б) Надмірна, з нашої точки зору, регламентація діяльності сільськогосподарських товаровиробників з боку державних органів. Підраховано, наприклад, що за період з 1991 року лише з питань фермерства Верховною Радою України прийнято більше 40 законодавчих і нормативних документів. В кінцевому підсумку, очевидно, буде тільки один результат - зневіра селян в довговічності чергової постанови. Ми, звичайно, далекі від поверхового скептицизму по відношенню до політики держави в сфері сільського господарства, але саме кардинальна зміна організаційної форми господарювання на селі, не