Перший. Стосовно ролі і місця ціноутворення взагалі і в агропромисловому комплексі зокрема в комплексі проблем сучасного етапу розвитку економіки України. На перший погляд в це важко повірити, але і в даному питанні серед вітчизняних економістів немає одностайності. Чому? Помимо причин чисто суб'єктивного характеру, основною, на наш погляд, причиною різноманітності поглядів по проблематиці ролі та місця ціноутворення в економічному житті країни є, з однієї сторони, та чи інша міра усвідомлення глобальності даної проблеми, а, з другої, абсолютизація її значимості у вирішенні основних завдань подальшого розвитку України на шляху формування ринкових відносин (ми віддаємо собі світ у тому, що й наша позиція не може бути суб'єктивною – І.М.). Так, наприклад, окрема група економістів є гарячими прихильниками думки, що „у створенні економіних відносин ринкової економіки визначальним є цінове регулювання” [4, с.5]. В підтвердження цього приводяться висловлювання, наприклад, такого характеру: "значення цін в умовах ринкової економіки полягає в тому, що саме вони визначають структуру виробництва, суттєво впливають на рух матеріальних і грошових ре-сурсів, розподіл товарної маси, рівень добробуту населення. Помилка в ціноутворенні може анулювати ре-альність фінансових планів, підірвати ефективність і знизити прибутковість виробництва. Ось чому правильна методика встановлення ціни, логічна та послідовна цінова політика, глибока обґрунтованість цінової стратегії є складовими успішної виробничо-фінансової діяльності будь-якого господарського суб'єкта" [4, с.15].

І на перший, і на другий погляд така позиція далеко не позбавлена логіки. Значимість ціноутворення важко переоцінити. За його допомогою, в принципі, можна вирішити будь-яке питання як короткострокового плану, так і, по суті, у розрахованих на глобальну перспективу. Але є одне зауваження. Така позиція, позиція абсолютизації все-таки одного з елементів налагодження механізму ефективного функціонування народногосподарського комплексу країни вже в своїй основі передбачає ігнорування, відтіснення на задній план інших, по суті таких же рівноцінних і важливих економічних інструментів, поява і застосування яких була об’єктивною необхідністю, результатом, скажемо навіть історичного розвитку. Очевидно, одна з причин абсолютизації значимості ціноутворення взагалі і в агропромисловому комплексі зокрема криється, між іншим, в суб'єктивізмі нашого мислення, глибокого вивчення і усвідомлення складності (по логіці, важливості) тільки одного з комплексу відповідних економічних інструментів, які застосовуються в практичній діяльності. Хоча й цим, ми, мабуть, на даємо остаточної (чи правильної?) відповіді на питання відображення в економічній літературі проблематики і ціноутворення.

В контексті вищесказаного зупинимось на позиції акад. Юрчишина В.В. У статті „До аналізу причин і наслідків занепаду сільського господарства” він, між іншим, пише, що певна „...група поглядів на причини аграрної кризи об'єднує тих, хто вважає її найважливішою причиною недосконалість макроекономічної політики держави щодо галузі і думає, що досить удосконалити фінансові та цінові відносини у сільському господарстві, як його біди і занепад почнуть відходити у минуле. Було б великою помилкою недооцінювати недосконалість макроекономічних відносин у сільському господарстві. Але все-таки єдино правильним є виходити з того, що одна, навіть дуже важлива причина не могла б спричинити таку глибоку кризу, і відповідно, що тільки удосконалення макроекономічних відносин не стане панацеєю для врятування сільського господарства. Дійсність свідчить про принципово інше: оскільки сучасний стан цієї галузі спровокований дуже великою сукупністю обставин, то вихід з нього треба шукати в одночасному, взаємоузгодженому і цілеспрямованому подоланні всіх без винятку причин, які його викликали"[34, с.62].

Ось що найважливіше. Комплексний підхід при вирішенні проблем нашого сьогодення. Економіка – це надзвичайно складний механізм, чи не визначальною особливістю якого є взаємозв'язок і взаємозалежність всіх без винятку його складових. До чого може привести ігнорування цієї істини, можна наглядно переконатися навіть на прикладах з історії нашої країни. Відтіснення на задній план агропромислового комплексу, недостатня увага розв'язанню назрілих проблем в цій галузі в кінцевому підсумку призвели до того, що під питанням опинилось власне питання політичної незалежності України. Але в даному випадку важливо ось що. Якою б не була значимість ціноутворення, навіть ефективність його застосування перебуває у прямій залежності від того стану, в якому знаходиться економіка країни в цілому, наскільки адекватною цьому стану є міра розробки теоретичних (і практичних) положень того чи іншого економічного явища, того чи іншого економічного інструментарію.

Таким чином, вирішення проблем ціноутворення взагалі і по відношенню до агропромислового комплексу зокрема, як і ефективність його застосування слід розглядати тільки в комплексі проблем економіки країни. По суті, навіть міра усвідомлення тією чи іншою людиною того чи іншого питання в кінцевому підсумку залежить від об'єктивних факторів.

І друге. В даному розділі, присвяченому питанням методології ціноутворення в агропромисловому комплексі, вважаєм за доцільне окремо зупинитися на такому аспекті: „...ціноутворення в АПК мусить базуватися передусім на практичній доцільності. Якщо використання