Тому за концептуальну основу в аграрному секторі можна прийняти, з одного боку, декларування принципу вільного ціноутворення, пристосованого до платоспроможного попиту, з другого застосування механізму регулювання Цін пропозиції, в тому числі цільових, гарантованих (захис-них), заставних й Інших їх видів. Об'єктивна база викорис-тання таких цін рухома. В умовах дефіциту продукції її визначають середніми витратами виробництва і реалізації у відносно несприятливих основних товарних зонах та регіонах країни. У міру подолання цієї дефіцитності ціна наближається до рівня витрат у середніх і кращих умовах.

б) визначити необхідні для держави на найближчий термін, оптимальні обсяги (квоти) виробництва і закупівлі сільськогосподарської продукції, передбачивши кількісні й відповідні вартісні параметри, що дасть змогу погодити між галузями АПК її виробництво та витрати в сфері обслуговування, визначити грошові потоки і необхідну грошову масу. На квотовану продукцію звести механізм підтримки цін і доходів. Це дасть змогу домог-тися цінової стабілізації, еквівалентності товарообміну між промисловістю та сільським господарством. При цьому перевага віддається вільному (у тому числі біржовому) ціноутворенню в напрямі розширення його застосування в немонополізованих сферах економіки.

в) з метою усунення цінового диктату з боку під-приємств, які забезпечують сільське господарство, і пев-ного вирівнювання прибутковості суміжних галузей АПК необхідно проводити жорсткий антимонопольний контроль за цінами на матеріально-технічні ресурси, енергоносії та послуги в поєднанні з вільним ціноутворенням без адміністративного втручання у господарську діяльність в аграрному секторі економіки. Доцільно було б тимчасово обмежити рентабельність споживаної сільським господарством продукції та послуг, що на-даються сервісними структурами, 20-15%.

Необхідно ввести компенсаційний механізм на ціни продукції промисловості, зокрема на паливно-мастильні матеріали, техніку і сільгоспмашини, добрива, хімікати та обладнання. Підприємства, що поставляють селу ці товари, мають звільнятися від платежів у бюджет у межах торгового обороту з сільгосптоваровиробниками. З боку держави повинен бути встановлений контроль за цінами моно-польних структур на енергоносії, за тарифами на послуги, що надаються товаровиробникам, а також визначена система форм і методів узгодження рівнів цін пропозиції між сферами АПК на національному й регіональному рівні.

Друге. „...Концепція цінової політики... повинна... здійснюватися на основі вільного ціноутворення в поєднанні з державним регулюванням”[4, с.153].

а) державне регулювання ринку сільськогосподарської продукції насамперед повинно бути спрямоване на ста-білізацію ринкового середовища, зокрема цін. Держава повинна сприяти раціональному функціонуванню механізму ціноутворення, як, поєднання двох систем: саморегульованої (ринкової), що сформована еквівалентними відносинами) і регульованої (державні ціни і система обмежень). Антимонопольна роль держави забезпечує за допомогою конкуренції ефективне функціонування ринкового ціноутворення.

б) механізм реформування цін та перехід від жорстко регульованих до вільних цін в аграрному секторі еко-номіки повинен мати поступовий характер, оскільки в нього є своя специфіка виробництва і збут залежить від платоспроможного попиту населення. На першому етапі цінова політика в умовах обмежених фінансових можливостей повинна забезпечувати, як мінімум, просте відтворення виробництва в основних галузях сільського господарства за допомогою впровад-ження цін підтримки (заставних цін) на квотовану сіль-госппродукцію;

на другому етапі - стабілізувати і створювати еко-номічні передумови розширеного відтворення на основі дотримання цінового паритету шляхом вільного ціноут-ворення та застосування еквівалентних цін (цін розши-реного відтворення);

на третьому етапі - спрямовуватись на здійснення поступового переходу від прямого регулювання через механізм еквівалентних цін до розширеного попиту на продовольчі товари шляхом підтримки малозабезпечених верств населення.

в) з огляду на світовий досвід вважаємо за доцільне встановити у двох рівнях систему дотування сільсько-господарського виробництва і реалізації продуктів хар-чування та сировини: перший рівень - гарантовані ціни на сільськогосподарську продукцію з урахуванням на-ступної дефляції аж до урожаю наступного року; другий рівень - щомісячні грошові виплати малозабезпеченим громадянам на придбання продовольчих товарів також з урахуванням індексів інфляції.

Гарантовані ціни як різновид регульованих закупівельних цін повинні будуватись на основі фактичних орієнтовних цін і доплат на сільськогосподарську про-дукцію, забезпечуючи розширене відтворення. Гарантовані ціни можуть діяти в рамках державного замовлення на продукцію для державних потреб (згідно із затвердженим переліком) у перехідний період і в умовах розвинутого ринку. Строки їхньої дії затверджуються урядом.

Третє. З метою запобігання подальшому поглибленню диспаритету у відносинах між сільським господарствам та іншими галузями народного господарства необхідно:

а) забезпечити безумовне виконання законів І законо-давчих актів щодо пріоритетності розвитку агропромис-лового комплексу шляхом бюджетного фінансування АПК як однієї з основних галузей народного господар-ства зі специфічними умовами виробництва і уповіль-неним оборотом капіталу;

- посилити вплив держави на цінову, фінансово-кре-дитну та податкову політику щодо аграрного сектора, закріпити на законодавчому рівні механізм подальшої підтримки цін і доходів сільськогосподарських товаро-виробників;

- прискорити процес удосконалення системи ціноутво-рення, фінансово-кредитних відносин держави з сіль-ськогосподарським товаровиробником, за рахунок чого має бути створене сприятливе економічне середовище, в якому ефективно працюватимуть нормально функ-ціонуючі господарські структури різної спеціалізації, різних форм власності та господарювання і збільшаться надходження до державного бюджету;

- створити фонд кредитної підтримки аграрного секто-ра із залученням як вітчизняних коштів, так й іноземних запозичень;

- пролонгувати на наступні періоди підтримки вироб-ництва молока і м'яса, що здійснювалося в 1999 р. за рахунок податку на додану вартість від реалізації пере-робними підприємствами молока і