у % до попереднього року | 102,3 | 102,7 | 103,0

Із загального обсягу валової продукції:

- рослинництво | 765,5 | 803,5 | 845,5

у % до попереднього року | 100,1 | 105,0 | 105,2

- тваринництво | 817,4 | 821,5 | 828,0

у % до попереднього року | 104,5 | 100,5 | 100,8

З даних, приведених в табл.11, витікає основний висновок: сьогодні в агропромисловому комплексі області домінуючою формою господарювання стали особисті підсобні господарства населення. Цей факт ще потребує свого усвідомлення. Але в безпосередньому контексті сказаного хотілося б привести офіційні дані Івано-Франківського обласного управління статистики становго рівня продуктивності праці, його динаміки в сільськогосподарських підприємствах краю за останні роки (див.табл.12).

Табл. 12

Продуктивність праці у сільськогосподарських підприємствах Івано-Франківщини

(у розрахунку на 1 працівника, гривень)

Роки | Сільськогосподарське виробництво | з нього:

рослинництво | тваринництво

1990................................. | 14509,1 | 14509,1 | 15249,5

1995................................. | 8371,2 | 9210,2 | 7307,8

1996................................. | 6312,0 | 6405,7 | 6185,6

1997................................. | 6483,7 | 7168,7 | 6155,7

1998................................. | 5405,9 | 4975,1 | 5385,6

1999................................. | 5233,7 | 4975,1 | 5720,4

2000................................. | 5394,9 | 5398,4 | 5879,9

2001................................. | 5587,7––

2002................................. | 7372,1 | 6557,6 | 9047,3

Прості арифметичні викладки говорять таке. В 2002 році в цілому по сільськогосподарських підприємствах рівень продуктивності праці становив 50,8% від рівня, досягнутого в 1990 році. В 1990 році, між іншим, основною формою господарювання на Прикарпатті були ще колгоспи. Зараз йде процес їх трансформації. У зв'язку з цим не можна не сказати, що цифрові дані, мабуть, не варто абсолютизувати, як правило, в економіці все набагато складніше. Так, очевидно, і в цьому випадку. Колективні форми господарювання базувалися на колективній формі власності на землю і сам спосіб організації праці в цьому секторі економіки спонукав, зокрема, до максимального використання засобів механізації. Досягнутий, чого приховувати, рівень промислового виробництва дозволяв також широко застосовувати засоби хімізації, підвищення родючості грунтів. Це, зокрема, безпосередньо й впливало на рівень продуктивності праці в агропромисловому секторі. Зараз все по-іншому. Змінилися не тільки політичні умови. Змінилася форма оплати праці, розвиток промисловості, як і форма взаємовідносин між нею і сільськогосподарським виробництвом ще далекі від оптимальних і знаходяться тільки на початкових стадіях досягнення їх обопільної збалансованості. Але в даному випадку важливо ось що. Історико-економічний досвід як нашої країни, якою б не була її специфіка, так і всіх без винятку розвинутих країн свідчить, що оптимальними в агропромисловому комплексі є укрупнені, а не індивідуальні форми господарювання. Специфіка області обов'язково відіграє і, по суті, вже відіграє свою роль в розвитку сільського господарства. В загальному обсязі виробництва цієї галузі доля фермерських господарств, наприклад, у 2002 році складала лише 1,3%. Специфіка області, можливо, виявиться й основним стримуючим фактором в розвитку цієї форми господарювання (абстрагуючись, правда, у відомому розумінні від історико-психологічних особливостей сільського населення регіону). Значить, потрібно вишукувати і вдосконалювати інші, передусім економічні інструменти стимулювання сільськогосподарського виробництва. В кінці кінців, від цього залежить майбутнє країни, кожного його громадянина.

Дозволивши собі цей невеличкий відступ, повертаємось до основної мети даної роботи – дати узагальнюючу характеристику сфери матеріального виробництва в області. Крім промисловості й сільського господарства, найважливішими його складовими є будівельний комплекс, транспорт і зв'язок. Специфіка будівельної індустрії, в принципі, була розглянута в розділі, присвяченому аналізу інвестиційного процесу, чи не визначальною особливістю якого є курс на максимально допустиме задоволення потреб соціальної сфери. Наскільки справедливим є такий напрямок, покаже майбутнє, хоча позитивна сторона його сьогодні не викликає найменшого сумніву. Основні є показники діяльності транспорту і зв'язку представлені в табл.13.

Основними висновками, які витікають з аналізу політики в області транспорту і зв'язку на Прикарпатті є: по-перше, обсяги коштів, які виділяються, зокрема на будівництво (реконструкцію) автомобільних доріг загального користування (мостів) навряд чи можна вважати достатніми, і , по-друге, окремо слід відзначити недостатньо розвинуту матеріальну базу організацій зв'язку, що особливо негативно позначається по відношенню до обслуговування жителів сільської місцевості, а також те, що фінансовий стан власне вказаних організацій ще далекий від оптимального. Досить сказати, наприклад, що у 2002 році з загальної суми капіталовкладень на розвиток телефонної мережі, потреба в яких, очевидно, була нагальною, за рахунок власних коштів зв'язківці покривали приблизно третину з виділених сум.

Табл.13

Показники розвитку транспорту і зв'язку

Показники | Одиниця виміру | 2001 р., звіт | 2002 р., очік. | 2003 р., прогноз

Розвиток транспорту | | | |

Довжина автомобільних шляхів загального користування - всього, | км | 4169,4 | 4169,4 | 4169,4

тому числі з чорним покриттям | км | 2989,5 | 2989,5 | 2989,5

Перевезення вантажів всіма видами

транспорту - всього, | т.тонн | 4870,8 | 4760,0 | 4760,0

в тому числі:

- залізничним | т.тонн | 3596,8 | 3600,0 | 3600,0

- автомобільним транспортом з врахуванням комерційних первезень) | т.тонн | 1274,0 | 1160,0 | 1160,0

- повітряним | т.тонн | - | - | -

Перевезено пасажирів всіма видами транспорту - всього, | тис. осіб | 94484,9 | 84501,0 | 84501,0

в тому числі:

- залізничним | тис. осіб | 6696,1 | 6700,0 | 6700,0

- автомобільним транспортом з врахуванням перевезень фізичними особами) | тис. осіб | 64400,0 |