Майже повсюдно культивують картоплю, але більша частина посівів припадає на центральні райони європейської частини. Картоплярство й овочівництво є галу-зями спеціалізації приміських зон. Великі площі під овочами знаходяться на Північному Кавказі. Райони Північного Кавказу і пониззя Дону спеціалізуються на садівництві, виноградарстві, а Краснодарський край - на вирощуванні чаю і цит-русових, Нижнє Поволжя — баштанних культур.

Розвиток і напрям тваринництва залежить від кормової бази. Природні пасо-вища займають понад 20 % території країни. На соковитих кормах лісової і лісо-степової зон розвивається скотарство молочного та молочно-м'ясного напрямів.

Степова зона спеціалізується на м'ясо-молочному і м'ясному тваринництві. ' Вівчарство дістало розвиток у південних степових та деяких гірських районах, особливо в Поволжі та на Північному Кавказі. Свинарство і птахівництво розви-нуті повсюдно. В тундрі основний напрям тваринництва - оленярство. На Алтаї розводять кіз, маралів, у горах Бурятії й Туви - яків.

Традиційною, хоч і трохи забутою галуззю, є конярство, яке колись розвива-лося повсюдно. Нині племінних коней розводять на конезаводах, що переважно зосереджені в лісостеповій та степовій зонах. Табунне утримання характерне для Бурятії, півдня Якутії.

Залежно від спеціалізації сільського господарства розвивається й харчова про-мисловість. Повсюдно діють підприємства м'ясної, маслоробної, молочної, молоч-ноконсервної, хлібопекарської, кондитерської промисловості, пивоваріння, інші галузі переважно споживчої орієнтації. Певну територіальну спеціалізацію мають галузі сировинної орієнтації: цукрова (Центральне Чорнозем'я, Північний Кавказ, південь Поволжя), олійна (Північний Кавказ), плодоовочеконсервна (Північний Кавказ, Поволжя), виноробна, чайна (Північний Кавказ).

Транспорт Росії відіграє надзвичайно важливу роль, забезпечуючи зв'язки між галузями господарства та окремими її територіями. Розвинуті всі види сухопутно-го, водного та повітряного транспорту. Провідна роль у перевезенні вантажів та па-сажирів належить залізничному транспорту. Потужні транспорті потоки спрямо-вані у напрямах Центральна Росія - Урал, Центр - Сибір, Центр - Південь. У євро-пейський частині країни мережа залізниць густіша, ніж у східних районах, але на сході вони відіграють дуже значну роль у господарському житті.

У перевезенні вантажів та пасажирів на незначні відстані зростає роль авто-мобільного транспорту.

У внутрішніх вантажоперевезеннях друге місце посідає річковий транспорт. Найбільш значним є Волго-Камський басейн, де обробляється 2/3 річкових ван-тажів країни (переважно нафта, ліс, будівельні матеріали).

Морський транспорт забезпечує розвиток внутрішніх зв'язків (Північний морсь-кий шлях) і зовнішньоекономічну діяльність. Значними портами є Санкт-Петер-бург, Новоросійськ, Владивосток, Архангельськ. Портом п'яти морів вважається Москва.

В європейській частині Росії поєднання всіх видів транспорту утворило такі по-тужні транспорті вузли, як Москва, Санкт-Петербург, Нижній Новгород, Самара, Волгоград, Єкатеринбург. В азіатській транспортні вузли зосереджені переважно на півдні - Омськ, Новосибірськ, Хабаровськ. У Східному Сибіру та на Далекому Сході переважає повітряний транспорт у поєднанні з автомобільним, річковим, а на узбе-режжі Тихого океану - з морським. Значними транспортними центрами тут є Якутськ, Магадан, Анадир, Петропавловськ-Камчатський.

Переважно сухопутний транспорт забезпечує зв'язки Російської Федерації з усіма країнами-сусідами, експортуючи сировину та обладнання. Імпортує Росія вугілля, сталь, прокат, устаткування та комплектуючі для розвитку важкої промис-ловості, харчові продукти (зерно, цукор, олію, вовну, бавовну тощо).

х__х

Росія складається з двох великих регіонів: Європейської та Азіатської части-ни, що істотно відрізняються не тільки природними та історичними особливостя-ми, а й рівнем, проблемами та перспективами розвитку.

Європейська Росія, що займає 25 % території, має 79 % населення. Тут знахо-дяться 12 міст-мільйонерів, більша частина великих міських агломерацій. На євро-пейський регіон припадає 90 % наукових досліджень, 85 % випуску промислової та сільськогосподарської продукції. Тут споживається основна частина електро-енергії, металу, продукції обробної промисловості і сільського господарства.

Азіатська Росія займає 75 % території, а концентрує 21 % населення. Значну частину займає зона Півночі, складні природні умови якої створюють труднощі для життя людей і господарського освоєння території. Тому основна частина населення концентрується в більш комфортних для життя південних районах. Азіатська Росія відзначається переважно розвитком добувної промисловості. Звідси в Євро-пейську Росію постачається паливо, руди, ліс. Багато ресурсів є унікальними та дефіцитними і надалі використовуватимуться в міжрегіональних перевезеннях, не-зважаючи навіть на значні транспортні витрати.

Зважаючи на умови формування, природно-ресурсний потенціал, спеціалізацію в територіальному поділі праці, на території країни виділяють історико-географічні райони. В європейській частині це - Центральна Росія, Російська Північ, Південь, Поволжя, Урал. В азіатській - Західний та Східний Сибір і Далекий Схід. У їх межах виділяють 11 економічних районів (мал. 74).

і__і

Центральна Росія

До складу району входять: Московська з містом Москва, Володимирська, Іва-новська, Костромська, Ярославська, Тверська, Калузька, Брянська, Орловська, Туль-ська, Рязанська, Воронезька, Липецька, Курська, Бєлгородська, Тамбовська, Ниж-ньогородська, Кіровська, Новгородська, Псковська, Ленінградська з містом Санкт-Петербург, Калінінградська, Смоленська, Владимирська області, Республіка Марій Ел, Мордовська Республіка, Чуваська Республіка.

Це найбільш освоєна і густо заселена частина Росії, ядром якої є колишня Мос-ковська держава. Нині тут проживає більш як третина населення всієї країни, роз-ташована майже половина найбільших міст та міських агломерацій. Найпотужніші з-поміж них - Московська, Санкт-Петербурзька, Нижньогородська.

Район має значний та різноманітний природно-ресурсний