потенціал, представ-лений запасами мінеральної сировини (буре вугілля, торф, залізні руди, фосфори-ти, кухонна сіль, будівельні матеріали), води та родючих грунтів. Тут є кваліфіко-вані трудові ресурси та значний науковий потенціал. Це забезпечує району провідну роль у науково-технічному прогресі, в інтенсифікації розвитку господарства.
Центральна Росія - високоіндустріальний регіон, в якому промисловість відіграє визначальну роль. Провідною галуззю господарства є машинобудування насамперед середнє, енергетичне і точне. Транспортне, верстатобудівне та точне машинобудуван-ня розвинуті повсюдно, проте найбільша концентрація його спостерігається в межах головних міських агломерацій. На базі Курської магнітної аномалії розвивається гірничодобувна промисловість та чорна металургія, на північному заході - алюмініє-
ЩНН^^^^^Е
§ 46. Туреччина І^^^^И
Площа - 781 тис. км2. ІИ^ИР Населення - 61,2 млн чоловік. Столиця - Анкара.
Туреччина - південний морський сусід України. Відстань між Одесою і Стам-булом становить 690 км, від Криму до турецьких берегів - 250 км.
Важлива географічна особливість Туреччини — розташування на перехресті шля-хів з Європи в Азію і з Причорномор'я до Середземномор'я. Через Босфор і Дарда-нелли ведуть шляхи до Світового океану, а через територію Туреччини - з Європи в Азію (мал. 89). Туреччина відіграє важливу геополітичну роль. Вона є членом
ША.Ш І асоційованим членом ^вропеи- , ського Співтовариства і водночас - це частина величезного ісламського світу і і тюркомовних країн, що займають ве-личезну територію.
Туреччина - парламентсько-прези-дентська республіка. За конституцією 1982 р. законодавча влада належить Великій Національній Асамблеї. Гла-
ва держави - президент. В адміністративному відношенні країна поділяється на вілайєти.
Європейська частина Туреччини - Фракія, порівняно добре освоєна територія з комфортним субтропічним кліматом. Азіатська частина - Анатолія - становить 97 % площі Туреччини. Гірський рельєф Східної і Центральної Анатолії з напів-аридними ландшафтами разюче контрастує із зволоженою прибережною частиною Чорного, Егейського та Середземного морів.
Країна досить багата на різні види рудної та гірничо-хімічної сировини. Тут розробляють світового значення родовища хромітів, ртуті, сурми, вольфраму. Є уран, вугілля, нафта.
Клімат більшої частини країни — субтропічний середземноморський з воло-гою зимою, у внутрішніх районах - континентальний і сухий.
Населення. Основна етнічна спільнота — турки, вони становлять 9/10 населення країни. На сході проживають кілька мільйонів курдів, а також араби, туркмени.
Розміщено населення вкрай нерівномірно. Густо заселені узбережжя Чорного, Егейського та Мармурового морів, тоді як Центральна і особливо Східна Анатолія -порівняно малолюдні. Половина населення живе в містах. Найбільші з них Стамбул (7,5 млн чоловік), Анкара (2,6 млн чоловік) (жал. 90, 91), Ізмір (2 млн чоловік), Ада-на, Бурса, Газіантеп, Конья.
Господарство. Туреччина належить до середньорозвинутих країн з багатогалузе-вим господарством. Це - індустріально-аграрна країна, в якій поступово першість починає вести промисловість. Успішно розвивається нематеріальна сфера - торгівля, фінансова діяльність, міжнародний туризм, освіта і наука. В структурі ВВП частка промисловості (разом з будівництвом і транспортом) перевищує 40 %, сільського гос-
подарства - 20 %, хоча в ньому зайнято все ще половина економічно активного на-селення. Промисловість Туреччини добуває вугілля, нафту, залізні і хромові руди. Розвинуті легка і харчова промисловість доповнюються металургією, нафтоперероб-кою і хімією, підприємствами, що виробляють автомобілі та військову техніку, ус-таткування і транспортні засоби.
Основа сільського господарства країни - рослинництво, яке дає 2/3 продукції. Обробляється 28,5 млн гектарів, з них 3,8 млн - зрошувані землі. Також викори-стовується 24 млн гектарів пасовищ. Головні культури - зернові, зокрема пшени-ця, збір якої досягає 20 млн тонн. Вирощують ячмінь і кукурудзу. Важливе місце займають технічні культури - цукрові буряки, тютюн, бавовник, соняшник, а та-кож виноград, інжир (фіги), цитрусові, маслини. Тваринництво - переважно ек-стенсивне, використовує пасовища Центральної та Східної Анатолії. Розводять корів, овець, кіз, які дають цінну ангорську вовну (мохер).
Господарство Туреччини поступово переходить до моделі експортне орієнтова-ної економіки, яка активно виходить на світовий ринок. Основу становить експорт продукції легкої (особливо текстильної та швейної), харчової промисловості та сільського господарства. Туреччина вивозить тканини, одяг, вироби із шкіри, пше-ницю, ізюм, інжир, сухофрукти, горіхи, тютюн, бавовну, мохер, хромову руду. До-возить рідке паливо, машини і обладнання. Негативний торговий баланс компен-сується грошовими переказами емігрантів (кілька мільйонів турків працює за кордоном), доходами від туризму, іноземними позиками. Головні торгові партне-ри Туреччини - країни ЄС, особливо Німеччина, арабські країни, США та Японія. Територіальні відмінності. Туреччину можна умовно поділити на промисловий Захід, аграрно-промисловий Центр та Південь, аграрний Схід. На Заході основні
ОП7
організуючі центри - агломерації Стамбулу та Ізміру, які пов'язані з розвинутими багатогалузевими економічними районами узбережжя Мармурового та Егейського морів. Важливі центри - Стамбул, Ізмір, Бурса, Газіантеп.У Центральній Анатолії виділяється Анкара - столиця Туреччини і стародавнє місто. Важливі сільськогос-подарські райони знаходяться на узбережжі Чорного моря. Середземномор'я стало не тільки сільськогосподарським, а й промисловим, і провідним туристсько-рекреа-ційним районом, свого роду «валютним цехом» країни. Важливі міста тут - Адана, Мерсін, Анталья. Схід - найменш освоєна частина країни. Великими містами є Трабзон, Ерзурум, Діярбакір (мал. 92).
Висновки___________*_____________________________________
Південно-Західна Азія має виняткове стратегічне положення. Це регіон численних політичних конфліктів і найбільших у світі нафтових багатств, в якому нафтова проми-словість визначає його місце в світовому господарстві. Нафтові доходи стали основою збагачення арабських країн західного узбережжя Перської затоки. Продуктивність сільського господарства регіону низька. Поширене зрошуване землеробство. За виробництвом ізюму, сухофруктів, горіхів, фініків, тютюну Південно-Західна Азія посідає
_____ТУРЕЧЧИНА _____
Загальні відомості
Держава у Півд.-Зах. Азії. Вихід у Чорне, Мармурове, Егейське і Середземне моря. Розташована в Європі та Азії (азіатська частина — 97 % площі). Перетинається стратегічними протоками Босфор (ширина 750 м) і