4.5. Регулювання вікової і статевої структур популяцій копитних
озробка методів управління популяціями диких тварин з метою забезпечення максимального і стабільного вилучення за умов збереження оптимальної чисельності - одне з головних завдань сучасного мисливствознавства. Знаючи стан поголів'я звірів та їх чисельність, статеву і вікову структуру популяцій, величину очікуваного приросту, природного відпаду, можна раціонально вести мисливство.
Управління популяціями диких тварин - справа надзвичайно складна і вимагає високої кваліфікації інженерно-технічних працівників і єгерів. Для моделювання і розв'язання завдань управління популяціями мисливських тварин необхідно мати вичерпну інформацію про об'єкт управління і середовище, чітко сформульовані вимоги до того стану об'єкта, який необхідно досягнути в процесі управління, дані про обмеження, що не можуть бути порушені в процесі управління. Отже, при розв'язанні завдань управління популяціями мисливських тварин відчувається невизначеність поведінки системи під впливом стохастичних факторів (наприклад, клімату).
Вікова структура популяцій і підтримання її в певному співвідношенні має значення в трьох сенсах. По-перше, в різному віці репродуктивна здатність самок неоднакова. Віковий статус самців тією чи іншою мірою дає змогу реалізувати цей репродуктивний потенціал. По-друге, вартість трофею, а отже, і вартість полювання залежить від віку самців. По-третє, в різному віці копитні виявляють різний вплив на угіддя, передусім на лісові. Молодняк швидко росте і активно живиться, тому потребує значно більше кормів, ніж дорослі тварини. Ці три, здавалося б, очевидних твердження повинні враховуватися при розв'язанні питань оптимізації вікової структури популяцій.
На жаль, при висвітленні цих проблем у літературі автори посилаються на зарубіжний досвід і найчастіше використовують їхні таблиці-структури як оптимальні. Слід зрозуміти, що єдиного назавжди оптимального розв'язання цього питання, немає. Тому ми пропонуємо модель для кожного з чотирьох видів копитних, за допомогою якої можна вивчати, як впливає зміна вікової структури популяції на оптимальність мисливства. За критерій оптимальності взято максимальний економічний ефект.
Функція мети має вигляд: y = f(a, b) -> max,
де а - схема відстрілу;
b - вікова і статева структура популяцій.
Постановка оптимізаційної задачі
Дано:
1. Початковий стан популяцій копитних (фактична чисельність і щільність).
2. Місткість угідь - вважається рівною сумарній оптимальній місткості в середніх за якістю угіддях (2 бонітет) для кожного виду копитних.
3. Вартість полювання на кожен вид копитних у розрізі вікових груп (взято із запропонованих цін).
4. Співвідношення статей копитних - вважається рівним оптимальному для кожного з видів копитних (визначено біологічними особливостями виду: для лося, оленів, козулі та дикої свині - 1:1).
5. Екологічні особливості виду:*
участь самок у розмноженні, %;*
приплід на самку, голів;*
загибель молодняку, %;*
загибель тварин у зимовий період, %;*
браконьєрський відстріл, %.
Невідомі:
1. Схема відстрілу кожного з видів копитних у розрізі вікових груп.
2. Співвідношення у вікових групах кожного з видів.
Знайти:
1. Якою повинна бути вікова структура популяцій копитних і яким має бути відстріл, щоб економічний ефект був максимальним.
Припущення:
1. Якість угідь упродовж ревізійного періоду не змінюється.
2. Клімат відносно стабільний і не впливає на чисельність.
3. Добування ведеться адекватно чисельності.
Обмеження:
1. Сумарна щільність популяцій копитних не повинна перевищувати оптимальної щільності.
2. Щільність популяцій кожного виду копитних не повинна бути меншою за мінімально допустиму для даного виду.
3. Вікова і статева структури популяцій повинна бути стабільною (тобто однаковою до і після сезону полювання ).
Функція мети має вигляд:
де f(x) - економічний ефект (грн.);
аі - кількість добутих тварин вікової групи m;
bі - вартість однієї особини відповідної вікової групи (грн.);
m - кількість груп, для яких диференційовані ціни.
ai=(nj * vj)/100, j=1…5
де nj - чисельність особин j-ї вікової групи;
vj - відсоток вилучення особин j-ї вікової групи, згідно І з заданою програмою (%).
При цьому повинна виконуватися умова Qф < = QoпT, тобто фактична щільність даного виду копитних не повинна перевищувати ємності угідь. Отже, Qф детермінується якістю угідь.
Якщо початкова чисельність N0 , а співвідношення статей А | В (самці / самки), то кількість самок буде наступною:
Sb = (N0 * В ) / (А+В),
Де Sb- загальна кількість самок (голів);
А і В - відповідно самців і самок (% , А+В=100%).
Із усіх самок, за звичай, тільки певна їх кількість бере участь у розмноженні.
Sr = Sb*Ur/100,
де Sr - самки, що беруть участь у розмноженні (голів);
Ur - участь самок у розмноженні (%).
Тоді загальний приріст молодняку становитиме:
Рзаг = Sr* M1,
де Рзаг - фактична народжуваність ( голів);
М1 - приріст молодняку на 1 самку ( голів).
Проте не все потомство народжується життєздатним, і в короткий час частина його гине, тому нас цікавить екологічна народжуваність.
Рекол = Рзаг * Zm /100,
де Zm - загибель молодняку.
Загальна чисельність популяції через рік становитиме:
N1 = Рекол + С + S н.р.,
де С - самці, С - (NO*A) / (А+В);
S н.р. - самки, що не брали участь у розмноженні (голів).
Підставивши С і S н.р. у формули, отримаємо:
я модель використана нами в розрахунках приросту популяцій копитних.
Розв'язання оптимізаційної задачі для козулі здійснювалося у двох варіантах. При цьому вихідні дані були однаковими за винятком схеми оцінки полювання: в першому випадку - без диференціації вартості трофейних і нетрофейних тварин, у другому - з чіткою диференціацією.
Результати розв'язання оптимізаційної задачі для популяції козулі в досліджуваному регіоні:*
При недиференційованих цінах доцільна така вікова і статева структура популяції козулі: самці 1 класу віку -25%, самці 2 класу віку - 68%, самці 3 класу віку
