Африка. Зачіски африканського населення були зовсім різноманітні і оригінальні. Форма зачісок змінювалася в залежності від роду, положення в суспільстві, образ життя. Самою розповсюдженою була така зачіска : пасмо волосся на макушці, прикритий невеликим глиняним горшком круглої форми, решту волосся обережно збрите. Крім того, носили зачіски, нагадуючи голки їжака : волосся на середині голови коротко підстригали і змазували смолою, дякуючи чому вони стирчали в різні сторони. Народи Африки старалися бути схожими на могучих буйволів і биків. Тому вони робили зачіски, нагадуючи роги цих тварин.

Єгипет. Стиль цієї епохи відображав вимоги життя суспільства, єгиптяни виконували зачіски, форма яких нагадувала трапецію. Старші чоловіки носили волосся середньої довжини і бороду завиту локонами. Молодші чоловіки стригли коротко волосся і голили бороду. Хоча основним атрибутом зачіски був парик. Фараон носив більший по розміру парик. Парики вказували на соціальне становище їх володарів.

Греція. В Греції перукар мистецтво було на високому рівні розвитку. В період архаїси чоловічі зачіски відрізнялися простотою ліній і силуетами походили на жіночі. Це були довгі пасма, завиті в спіральні локони, або волосся, заплетені в коси і вкладені в гарні низькі пучки. Гречанки підбирали зачіску таку, щоб пасувало до обличчя, використовуючи декоративні прикраси. Після цих зачісок в 5-6 ст. до н.е. з’явилися маленькі акуратні парики з підстрижених , завитих кучерів. Завивці в цей час виділялася велика увага.

Рим. Чоловічі зачіски представляли всі фасони стрижок. Самою характерною була зачіска з густою чілкою, що закривав весь лоб до брів або до середини лоба. Зачіски не були складними, стригли досить коротко, брилося і лице. Чоловіки коротко стригли волосся і гладко брили лице, так як довге волосся і борода мішали їм в битвах. Все населення широко використовували косметику, особливо цінились ароматичні настойки і есенції для лиця та тіла.

Середні віки. ХІІ – XIV ст. характерне призупинення розвитку перукарської справи, бо жінки носять ковпаки на голові, корони, покривають волосся тканиною. Дівчата франкського племені носили волосся свобідним і відкритим, оскільки це не мішало їм в роботі. В святкових випадках вони прикрашали волосся вузьким золотим обручем, квітами і лентами. При Каролінгах, після 751р, жінки носили посередині проділ і довге, не підв’язане ззаду коси, плетіння яких починалося біля самої голови.

Ренесанс. Суспільний розвиток відроджує античне мистецтво у всіх напрямках, в тому числі і в перукар справі, але на своїй основі. У моді з’являється зачіска у стилі Бароко на каркасній основі, що досягає 1м в висоту, важка, не зручна і тому ця мода протрималась не довго. В моду входить зачіска „Марія Манчіні”, що укладалась двома пів шарами. Робився прямий проділ і два змії видних локона, не спадаючих на спину або плечі. Потім появилася нова зачіска „фонтаж”. Вона представляла собою нагромадження високо над лобом туго завитих локонів, розміщених горизонтальними рядами по поверхах. Жінки, дівчата і навіть чоловіки рум’янились і підмальовували губи.

На зміну цій зачасці приходить стиль Рокко, менших розмірів і легша у виконанні. Жіночі зачіски були маленькі, при цьому їх обережно пудрили. Однією з них була зачіска „графиня Косель”. Красиві легкі локони прикрашали передні і бокові частини голови, коли задня частина була гладкою. Локони прикрашали тільки потилицю. В ІІ половині XVIII ст. зачіски стали вищими. Тяжко назвати другий стиль, який би прикрасив зачіску більше, ніж стиль рокко : золоті шпильки, нитки перлів, банти з дорогоцінними прикрасами, гребінці з опала.

Ампір. Зачіски робилися на передній частині голови, а лоб прикрашали дрібні не спадаючі локони. Типовими буди дорогоцінні прикраси зачісок. Різноманітність локонів: спіральні, круглі, плоскі і т.д., які кидаються в очі при розгляді картин старих майстрів, вражає кожного сучасного перукаря. Однак, не дивлячись на таке направлення моди, деякі жінки і в кінці цього періоду носили пудрені зачіски.

Бідермейєр. Зачіски цього часу придавали молодість, красоту, але буди дуже складними. Характерна їх особливість – густі локони, які укладалися з двох сторін голови, дякуючи чому получалася щільна, як би витончена із каменя форма зачіски. Появився новий бідермеєйерський стиль, який на відміну від попереднього стилю виглядав по-міщанськи. Зачіска стала плоскою, її носили з завитками різного роду, кільцевим плетінням і спіральними локонами. Лінії чоловічих і жіночих зачісок в 30-40 р.р. зберігаються тими самими з невеликими змінами. Чоловіки продовжують носити короткі зачіски, але після війни 1812р. розповсюдилась зачіска з волоссям середньої довжини.

Перукарні розміщають на багатолюдних вулицях , центрах, населених пунктів. Перукарню слід розміщати на першому поверсі, рідше на другому, тільки не в підвальних приміщеннях. Якщо перукарня знаходиться в житлову будинку, то вона повинна мати окремий вхід від жителів будинку. Також можна відкривати перукарню на великих підприємствах: на автостанціях, на вокзалах, готелях. Відкриваючи перукарню розраховують робочі місця на кількість жителів.

Для перукарень встановлюється вища, перша і друга категорії. Вища категорія присвоюється перукарням у випадку коли вони :

забезпечують високоякісне надання перукарських послуг;

застосовують сучасну технологію;

обслуговують відвідувачів у комфортних і художньо-оформлених салонах;

основні види робіт здійснюють за допомогою спеціалістів, які мають кваліфікацію вищого класу.

Перша категорія присвоюється перукарням за умови, якщо вони забезпечують:

якісне виконання основних видів перукар послуг з урахуванням напрямку сучасної моди;

виконання основних робіт спеціалістами, що мають