Як засвідчують дані етнографічної літератури та сучасні польові матеріа-ли, помітне місце в практиці народно-го самолікування гуцулів займала органотерапія, що, очевидно, мало пев-ний зв'язок з давнім культом тварин та випливало з поглядів первісної лю-дини на навколишню дійсність. У Косівському, Верховинському та Рахівському районах (села Голови, Косів, Чорна Тиса) зафіксовано відомий в медичній практиці багатьох народів та не позбавлений раціональної основи метод закутування хворих при просту-ді та ревматизмі у свіжозняту шкіру барана або вівці). Свіжу заячу шкір-ку прикладали до наривів, що теж бу-ло виправдано, оскільки, зберігаючи тепло та недопускаючи повітря, такий своєрідний компрес сприяв швидкому визріванню нариву. При «задусі» (аст-мі) рекомендували пити юшку з ястру-ба («половика»), болях горла («заушниці») — свинячу жовч.

Окремо треба сказати про вживання в народній медицині гадюк, їх органів (шкіри, зубів, мозку), що є відгомоном прадавнього культу змій, властивого багатьом слов'янським та неслов'ян-ським народам.

Шкіру, яку гадюка скидає з себе («линовище»), прикладали до ран, болячок. Дівчата у його відварі ми-ли голову, щоб було довге й густе во-лосся . З лікувальною метою вжива-ли гадючий жир, її зуби та мозок. За законом імітативної магії гуцули в Надвірнянському повіті біль зубів лі-кували порошком потовчених зубів га-дюки.

Вживались в практиці народного лі-кування і засоби мінерального похо-дження, хоч не так часто, як ліки рос-линного та тваринного характеру. Пі-сок і сіль, наприклад, як і в інших міс-цевостях України, вважались хороши-ми фізіотерапевтичними засобами. З них робили гарячі компреси при болях простудного характеру. Сіль мала й інше застосування — при опі-ках та пухлинах водним розчином солі полоскали горло при ангінах, ніс при нежиті. Використовували її і в ліку-вальній магії як оберег від уроків. Магічні властивості солі відомі усім народам з глибокої давнини. На дум-ку М. Сумцова, сіль рано увійшла в жертвоприношення і в залежності від цього отримала магічне значення84.

Знаходив застосування в медичній практиці і бурштин, лікувальні вла-стивості якого відомі багатьом наро-дам. Мешканці Карпат використо-вували його для лікування зобу, поширеної хвороби в Карпатах через брак йоду в гірських ріках і потоках. З лікувальною метою рекомендували носити на шиї бурштинове намисто.

Уваги заслуговує народна гідротера-пія. Всюди в Карпатах ефективним за-собом при простудних хворобах вва-жали холодні обгортання. З цією ме-тою льняну тканину мочили в якнайхолоднішій воді, віджимали, загорта-ли в неї хворого, добре вкривали на півтори — дві години. Аналогічного ефекту досягали і за допомогою так званого «сухого купелю», для приго-тування якого в посуд з гарячою во-дою кидали одну-дві розжарені цегли-ни, поряд з посудом ставили стілець, на який сідав хворий. Його вкривали, щоб дихав цим паром (с. Бистриця Надвірнянського р-ну).

Певного значення надавали гуцули питанням раціонального харчування, дієти. Хворим на легеневі недуги, зо-крема туберкульоз, рекомендували вживати висококалорійні, багаті біл-ком продукти — яйця, м'ясо, молоко.

При шлункових захворюваннях спо-живали легкостравну їжу — кулешу, молоко. В деяких місцевостях Гуцульщини до страви в процесі варіння до-давали лікарське зілля. Так, в с. Яво-рів Косівського р-ну при захворюван-нях шлунку і печінки рекомендували їсти кулешу, в яку під кінець варіння кидали висушені, подрібнені квіти ар-ніки. Раціональність цього засобу очевидна. Вже сама кулеша є дієтич-ною стравою, а арніка здавна вважає-ться в народі перевіреним лікарським засобом від багатьох недуг, в тому числі й шлунково-кишкових.

Раціональні засоби, як правило, по-єднувалися з магічними діями. В прак-тиці народного лікування усіх народів магія — один із необхідних його ком-понентів, цікавий збереженням пере-житків давнього світогляду, дохристи-янських звичаїв, ритуалів.

З усіх видів лікувальної магії, без сумніву, один з найцікавіших, найпо-ширеніших в усіх слов'ян і найдавні-ших — вербальна або словесна. Замов-ляння своїм корінням сягають первіс-нообщинного ладу.

У примівках гуцульського населення дуже виразно проступають елементи давніх язичеських вірувань. Основані на вірі в чудодійну силу слова, вони зберігають сліди поклоніння силам природи. У них часто знаходимо звер-тання до небесних світил, води, землі, як сил, здатних повернути здоров'я і відвернути усе лихе.

Християнство теж наклало свій від-биток на замовляння, в яких знаходи-мо звертання і до християнських свя-тих, бога, божої матері.

Цей вид лікувальної магії, в якому знайшов вияв світогляд народу, його погляди на хвороби і їх причини, ці-кавий і як своєрідний засіб психоте-рапії, яка займає належно місце в су-часній науковій медицині ПІ.

Примівка, як правило, вживалася паралельно з іншими магічними дія-ми. Так, при лікуванні ревматизму («гостець»), деяких дитячих недугів, ран від укусу гадюки її поєднували з відгашуванням вугілля. У багатьох випадках необхідним вважали вугілля «живої ватри», тобто вогню, добутого способом тертя. Зокрема, виснажених важкою недугою рекомендували купа-ти у воді, в якій відгашували вугілля з «живої ватри». З «живої», «креса-ної» ватри вугілля відгашували і хво-рим на «нічниці» (неспокійна поведін-ка) дітям. Гуцульські вірування, по-в'язані з вогнем, особливо «живим вог-нем», носять виразні сліди давнього культу вогню, властивого слов'янським племенам.

Так само важливе місце в лікуваль-ній магії гуцулів займала вода. Тут теж простежується явна спорідненість з культом води. Літературні джерела доносять до нас відомості про жертво-приношення та поклоніння слов'ян-ських племен воді як плодотворній, очищувальній та цілющій силі.

Особливою популярністю користу-валась на Гуцульщині джерельна во-да, традиція лікування якою і сього-дні збереглась у Карпатах. Віра в ці-лющі властивості джерельної чи кри-ничної води мала певне раціональне зерно. Дуже можливо, що така вода містила розчини мінеральних солей, які мали лікувальні