властивості, з успіхом використовувалась для ліку-вання деяких недуг і в цілому благо-творно впливала на організм. Однак часто раціональне зерно поєднувалось з цілим рядом погансько-хрпстнянських вірувань. Так, «цілющу» воду можна було набирати лише до схід сонця, коли усе в природі спочиває; набравши — заплатити воді, тобто за-лишити певну жертву тощо. Широко використовувалась у лікувальній магії «наговорна» або «примівна» вода, тоб-то така, над якою проказав примівку знахар.
Повну роль у лікувальній магії гу-цулів, як і багатьох інших народів, ві-дігравала числова містика. До най-більш вживаних належали цифри «3» і «9». З цими двома числами зв'язані усі різноманітні способи лікування від укусу гадюки. Рану тричі змивали «не-початою» водою, таку ж кількість ра-зів змазували салом, три або дев'ять разів проказували примівку. Магічні числа дуже часто супроводили цілком доцільні лікувальні дії. Так, настій зелених плодів волоського горіха – давній перевірений в'яжучий засіб. Однак на Косівщині з цією метою ре-комендували брати по три плоди з дев'яти горіхових дерев.
Отже, як бачимо, в народній меди-цині гуцулів магія вживалась пара-лельно з раціональними, перевіреними багатовіковим досвідом засобами лі-кування.
В народній ветеринарії у багатьох випадках застосовувались ті ж засоби, що й у народній медицині, та, як і в ній, поєднувались раціональні методи з магічними.
З раціональних найпоширенішими були рослинні й тваринні засоби. При розладах травлення у домашніх тва-рин їх напували відваром дубової ко-ри, кмину, звіробою. Останній реко-мендували також при кровотечах. Ефективним засобом при розладах травлення вважали свіже вербове ли-стя. Якщо не працював шлунок, дава-ли сирий тертий корінь оману з горіл-кою 97.
Хворих на запалення ратиць («хра-пак», «крапак») овець лікували від-
варом кори вільхи та материйки, дм якого додавали трохи солі. Хвору ногу тварини щодня мочили у такому від-варі.
Хворе вим'я тварин лікували від-варом живокосту («гав'єзу»). Тріщи-ни на дійках змазували маззю, яку ви-готовляли з розтопленої живиці, коре-ня кінського щавлю («щеви») і сме-тани. Хворим на «мотнлицю» (за-хворювання центральної нервової си-стеми) вівцям давали сирий тертий цукровий буряк, насипали в ніздрі червоного перцю, щоб «вичихнули мотилицю». А щоб попередити цю недугу, давали їм перед кормом конопляне сім'я, яке перед вживанням вимочува-ли і посипали борошном.
Рани у тварин присипали спорами плауна, промивали відварами чебре-цю, живокосту тощо. При наявності паразитів та при шкірних захворю-ваннях користувались відваром чеме-риці. Шлункові захворювання овець лікували розчином глєгу в теплій воді.
У багатьох випадках вдавалися до такого засобу, як пускання крові. Його застосовували, коли корову здувало, що дуже часто було доцільним.
Тут, як і в народній медицині, мало місце поєднання раціональних методів з магічними діями. З усіх видів ліку-вальної магії найбільш поширеною бу-ла словесна.
Деякі з засобів лікувальної магії тісно зв'язані з народною медициною і являють собою спроби раціонального використання сил природи. Однак пе-реважна більшість їх виражає без-силля перед її законами.
В гуцульській народній медицині, яки н минулому була основним видом лікування населення, нагромаджено чималий досвід. Вивчення його свід-чить про наявність як специфічних, так і спільних з іншими, перш за все слов'янськими народами, методів і способів лікування, про збереження в практиці народного самолікування го-рян багатьох реліктових форм.
В радянський час справі охорони здоров'я трудящих приділяється вели-чезна увага, добре налагоджена систе-ма медичного обслуговування в селах Гуцульщині. Так, у гуцульському с. Верховина, де до Радянської влади був лише один лікар на весь повіт, зараз е поліклініка, центральна та дитяча лікарні, Будинок грудної ди-тини, санітарно-епідеміологічна стан-ція, 5 медичних пунктів. На тери-торії сучасного Путильського р-ну Чер-нівецької обл., де колись на весь повіт був лише один лікар, діє 35 медичних закладів. У Рахівському р-ні на За-карпатті, де до 1945 р. було тільки два лікувальні заклади, зараз медичну до-помогу населенню подають районна лікарня, 6 дільничних лікарень, 3 кол-госпні пологові будинки, 3 амбулато-рії, 19 фельдшерсько-акушерських пунктів та пансіонат.
Здавалось би, відпадає необхідність у народній медицині. Однак її не мож-на вважати пройденим етапом. Народ-на медицина на сучасному етапі — це перш за все масові повсякденні знан-ня, які постійно розвиваються під впливом професіональної наукової медицини і, в свою чергу, впливають на неї, збагачуючи її раціональними народними надбаннями.