Безвихідь зовнішньої політики маршалка пов’язана з труднощами східної політики, з федераційною концепцією, без існування якої не могло бути Польщі і яка була спрямована проти радянської Росії. [3;3].

І в цьому полягає сутність суспільної функції політики Ю.Пілсудського, що була вигідною більше для суспільних верств, ніж для робітничого класу. Такою була об’єктивна функція політики маршалка Ю.Пілсудського, який був людиною однієї ідеї: незалежності держави.

На тлі цілого суспільно-історичного комплексу постать Ю.Пілсудського отримала своє місце. Його роль формували умови, які він сам собі створив, що є зазвичай великим мистецтвом. Здобуття влади виявилось легшим, ніж її використання для добро краю.

Політик типу Ю.Пілсудського, що починає свою політичну кар’єру як лівий, але щиро бажав виконувати завдання загальнонаціонального масштабу, рано чи пізно постає перед альтернативою – залишитися в рамках „лівого” спектра політикуму, чи служити загальнодемократичним цивілізаційним або ж націонал – державним пріоритетом. Саме останній шлях ясно обрав Ю.Пілсудський в останні 20 років своєї політичної діяльності.

Це була людина, здатна у необхідний момент діяти дуже рішуче і вчасно зробити той або інший вибір.

В сучасній історіографії більше уваги приділено вивченню українсько-польських стосунків і зовсім мало досліджень, які б стосувались політичних погялдів Ю. Пілсудського. Аналіз опублікованої історичної літератури свідчить про те, що дана тема не розкрита і не була предметом спеціального дослідження. Тому нашою метою є комплексно, на основі узагальнення і критичного осмислення всіх доступних джерел і матеріалів здійснити аналіз і оцінку політичних поглядів провідного польського діяча Б. Пілсудського. А звідси основне завдання даної статті: простежити процес формування політичних поглядів Начальника польської держави Ю. Пілсудського.

Особливе місце в політичній доктрині партії займала проблема майбутнього суспільства і держави на соціалістичних началах.

До 1905 р. ППС існував напрям, який проголошував, що метою партії є безкомпромісна боротьба з царатом. Прибічники цього напряму намагалися створити масовий суспільний рух і перетворити його в підвалину для нового антиросійського повстання, внаслідок якого малла виникнути вільна і демократична польська республіка [13, 56].

Великий вплив на формування майбутньої Польщі мала революція 1905-1907 рр., яка спричинила до пожвавлення політичного і культурного руху в середовищі робітників, селян та інтелігенції. І хоч вона не принесла перемоги організаторам антицарських виступів, однак вже з цього часу накреслились перспективи боротьби за волю і незалежність.

Важливою проблемою ППС було ставлення до буржуазних урядів. Саме це поділило партію на лівицю і правицю або ППС-фракцію революційну, на чолі якої став Ю. Пілсудський.