Міністерство освіти та науки України

Івано-Франківський інститут права, економіки та будівництва

ВИСТУП

на тему:

“Демографічна характеристика населення України. Трудові ресурси. Їх структура та вплив на РПС”

Виконала:

студентка гр. Ес-2003-1

Черчук Мирослава

Івано-Франківськ

2004

Населення є основою земної циівілізації, а громадяни окремохї країни – носіями її суверенітету і твеорчми національного багатства.

Демографія (грец. Demos – народ і grapho – пишу) – наука про народонаселення охоплює процеси та явища, що характеризують кількісні й якісні зміни в людському середовищі. Під народонасленням розуміють сукупність людей, які проживають у межах певної території, держави чи її частини, кількох держав чи всього світу. Демографія, як науки вивчає кількість, склад, розміщення та рух населення, охоплює широке коло питань (стан і динаміка населення, соціально-економічні закономірності його змін, відтворення на основі біологічних, економічних, соціальних, географічних чинників і умов). Практичне значення демографії визначається тим, що людина є основним споживачем вироблених благ і водночас головною продуктивною силою суспільства.

Демографічні передумови можна поділити на кілька блоків:

Чисельність населення, його динаміка в часі і характер відтворення.

Розміщення населення на території. Щільність населення (густота) і форми розселення (міграції).

Статево-вікова структура населення.

Національний склад населення

Демографічна політики держави.

Чисельність населення країни щорічно розраховується станом на 1 січня. На початку 2002 року в Україні проживало 48,4 млн. осіб.

Чисельність населення залежить від збільшення народжуваності дітей або в’їзду на територію держави мешканців з інших країн (іммігрантів). Відповідно смертність людей, виїзд за кордон (еміграція) зумовлюють зменшення чисельності жителі країни.

Основним процесом, що впливає на зміну кількості населення у стабільному суспільстві, є його природний приріст, тобто різниця між народжуваністю та смертністю.

Основна частина населення світу проживає у десяти найбільших країнах: Китай, Індія США, Індонезія, Росія, Бразилія. Пакистан, Японія, Бангладеш, Нігерія. Якщо у світі населення збільшується, то в Україні, навпаки, зменшується.

Починаючи з 1993 р. чисельність населення нашої країни почала зменшуватися. Причиною цього є складна соціально-економічна та екологічна ситуація, які призвели до падіння рівня життя значної частини громадян України, зменшення народжуваності, зростання захворюваності та смертності, еміграції.

За чисельністю населення серед областей України Івано-Франківщина займає 13 місце. Воно зміщується вгору. Оскільки демографічна ситуація в області порівняно краща, ніж в більшості областей держави. У 2001 р. на Івано-Франківщині проживало 1409,3 тис. осіб, що становить 2,9 % від населення країни.

Область у цілому на середину 90-х рр. Залишалась серед трьох областей України, де ще був додатний природний приріст населення.

З 1997 р. тут також почалася депопуляція, тобто природний приріст населення став від’ємним (за 2001 р. він становив – 2,7 на 1000 осіб). Найбільшого розмаху набрала депопуляція у Рогатинському, Тлумацькому, Снятинському районах. Додатні показники природного приросту населення характерні для Верховинського, Надвірнянського районів та міста Калуша.

Під розселенням розуміють процес розподілу населення на території. Характеризується воно відмінностями у густоті населення, сукупністю населених пунктів (міст, селищ, сіл) різної величини та співвідношенням чисельності міських та сільських жителів.

Густоту населення визначають поділом кількості жителів в країни чи адміністративної території на їх площу. Залежить вона переважно від природних умов, історичного розвитку, особливостей природного приросту населення, розміщення господарства.

Середня густота населення в Україні становила на початок 2000 р. 82,4 осіб на 1 км2. На території України населення розміщене нерівномірно. Найбільша середня його густота у східних (Донецька, Луганська обл.) та західних областях (Львівська, Чернівецька).

Найнижча середня густота населення у польських (Чернігівська, Житомирська, Рівненська, Волинська) та степових (Херсонська, Кіровоградська) областях. Зумовлена така ситуація заболоченістю, дефіцитом вологи у Степу.

Розселення населення тісно пов’язане із міграцією називають переміщення населення, пов’язані із зміною місця проживання.

Середня густота населення у Івано-Франківській області станом на 2001 р. становила 101,4 чол. На 1 км2.

Найвища в області густота населення характерна для районів, що охоплюють улоговини і долини великих річок вздовж межі Передкарпаття і Поділля. Найнижча середня густота населення у Верховинському районі.

Демографічні процеси визначають певне співвідношення між населенням різного віку та статі, тобто його статево-вікову структуру. Більшість населення України становлять жінки (54 %). Зумовило це тим, що серденя тривалість життя жінок у нашій країні 73,5 р., а чоловіків – 63 р. причини нижчої середньої тривалості життя чоловіків – філологічні особливості організму, а також їхні професії, що часто небезпечні для здоров’я та життя.

В області також більше приживає жінок.

Серед усього населення області підлітки становлять 25 %, люди похилого віку – 20,5 %, а решта – 54,5 % населення працездатного віку.

Корінним народам на території України є українці, які становлять 73,6%. Серед областей найменша частка українського населення у Донецькій області, а в Автономній Республіці Крим вони становлять меншість. Найбільша частка українців у Тернопільській області.

Представників інших народів, які проживають на території даної країни, називають національними (етнічними) меншинами. На теренах України їх є понад 100. найчисельнішими з них є росіяни, білоруси, євреї, молдавани, болгари, поляки, угорці, румуни, греки, кримські татари та ін.

У межах Івано-Франківщини проживають представники близько 70 національностей. Частка корінного населення становлять – 97,5 %, росіяни – 1,8 %, серед інших національних менших (0,7 %) – білоруси, поляки, євреї.

Залежно від демографічної ситуації в країні здійснюється певна демографічна політика – це система заходів, які проводить уряд держави для зміни демографічної ситуації в бажаний бік. Ці демографічні політики можуть бути діаметрально протилежними.

Прикладами країн, де основним завданням є зменшення приросту населення, є Китай, Індія, Індонезія, Шрі-Ланка.