У більшості країн, що розвиваються, а також у Китаї демографічна політика скерована на зменшення природного приросту населення. Демографічна політика в Україні скерована на підвищення природного приросту, які народжують дитину, надаються допомоги, додаткові і відпустки тощо.
Трудові ресурси – наявна маса живої праці, інтеграційні трудові можливості працездатного населення, реальна здатність створювати блага сукупного працівника суспільства. Як економічна категорія трудові ресурси виражають відносини розширеного відтворення фізичних і розумових здібностей, знань, навичок та інших якостей людей, необхідних їм для роботи в народному господарстві, всебічного розвитку працівників у процесі суспільного виробництва. В загальноекономічному сенсі до трудових ресурсів належать діючі, або функціонуючі працівники – індивіди, які реалізують свою здатність до праці. Кількісно вони відповідають економічно активному населенню. Трудовими ресурсами суспільства є також особи працездатного віку, які навчаються, служать в армії, домогосподарки, частина населення, яка не досягла працездатного віку, і пенсіонери, які зберігають відповідну здатність до праці, але не реалізовують її (потенційні працівники) й уособлюють економічно неактивне населення. Основна частка трудових ресурсів припадає саме на населення пенсіонерів, що отримують пенсію на пільгових умовах. Проте пенсіонери і підлітки, які на даний момент зайняті у суспільному виробництві, також становлять запас робочої сили.
Для оцінки трудових ресурсів важливо знати не тільки про кількість трудових ресурсів, але й про їхню якість, тобто професійно-кваліфікаційну підготовку, вік.
Трудові ресурси становлять в Україні 57,4 % від усього населення. Серед них 54,1 % припадає на осіб працездатного віку, а 3,3 % - на пенсіонерів та підлітків. Частка підлітків у формуванні трудових ресурсів країни не перевищує 0,3 %. Хоча жінки вибувають швидше із працездатного віку, але питома вага їх у складі трудових ресурсів становить 51 %.
Зайняте населення становить у нашій країні 37,8 % від загальної його чисельності.
Серед трудових ресурсів, які нині незайняті. Основну частину становлять ті, що вчаться. Однак останнім часом зростає кількість безробітних. Тобто людей, які хотіли б працювати, але не можуть знайти роботу. До того ж у нашій державі існує так зване приховане безробіття. Суть його полягає в тому, що на багатьох підприємствах чисельність працюючих набагато перевищує оптимальну, тобто таку кількість. При якій забезпечується ефективна робота підприємств.
Проблема трудових ресурсів пов’язана передусім з раціональним їх використанням, повним залученням працездатного населення до суспільно корисної праці, що досягається за зростання продуктивних сил, розвитку системи професійної орієнтації, навчання і працевлаштування населення. Держава має активно впливати на процес відтворення трудових ресурсів, формування оптимальних пропорцій їх розвитку за сферами зайнятості й галузями народного господарства. На ефективне використання трудового потенціалу суспільства. Задоволення потреб економіки в живій праці залежить передусім від якості трудових ресурсів, рівня освіти, кваліфікації, мобільності працівників. Дедалі більшого значення набувають соціальні аспекти трудових ресурсів: умови праці, гармонійне поєднання участі жінок у суспільній праці з виконанням ними обов’язку материнства, створення умов для усвідомленого вибору професії, особливо молоддю. Комплексне розв’язання соціально-економічних проблем трудових ресурсів сприяє підвищенню ефективності головної продуктивної сили суспільства – людини.
Список використаної літератури:
Й. Р. Гілецький. Географія України, Львів ВНТЛ-Класика, 2002.
Й. Р. Гілецький. Географія Івано-Франківської, Львів ВНТЛ-Класика, 2002.
О. І. Шаблій. Соціально-економічна географія України. Львів Видавництво “Світ” 2000.
Економічна енциклопедія.-Київ. – Видавничий центр “Академія”, 2000.