Відкритість, не зумовленість її безпосереднім оточенням, наділеність совістю, свободою і творчістю – фундаментацій ознаки людини.

Завдяки свідомості людина перебуває поза самої себе, проектує себе. Живе в сущому, а шукає буття в належному. Вона виходить за межі. Людина онтологічно суперечлива. Вона і гносеологічно суперечлива (знає і не знає, чим більше знає, тим ширший горизонт незнання). Всі відкриття в науці, техніці, технології мають соціальне значення, впливають на життєдіяльність людини. Вражаючі відкриття молекулярної генетики поведінки людини говорить про те, що характер міжособистісних відносин в тому чи іншому суспільстві у великій мірі запрограмований. Генетичні механізми визначають поведінку тої чи іншої субпопуляції людей.

Генетично детерміновані рівень інтелекту, самостійність і залежність, активність і пасивність, екстравертність та інтравертність, чутливість і толерантність, тривожність і недовірливість. Навіть соціально обумовлені особливості людини (політичні переваги, відношення до смертної кари, музикальні смаки, маніакально-депресивні психози, шизофренія, кримінальна поведінка) генетично детерміновані. Вельков В.В. По ту сторону эволюции. – Человек. – 2004, №2. с.27

Відкриті “гени соціальної поведінки”, які розташовані у сьомій хромосомі, мутації яких приводить “до відкриття поведінки”, до підвищеного спілкування і доброчинності; когнітивних здібностей, мовних здібностей.

Генна інженерія, генетики перейшли до побудови “молекулярної архітектури особистості”. Особистісні основні когнітивні і ментальні характеристики, які генетично запрограмовані визначаються варіантами генів. Такі варіанти є результат еволюції, діяння природного відбору. Виявили варіанти генів, які програмують такі етнопсихологічні особливості як миролюбність і войовничість.

В найближчому майбутньому можна буде розшифровувати генами конкретних людей і використовувати це на практиці. Розвивається комп’ютерні методи функціонального аналізу генетичної інформації. Формується новий напрям прикладної науки – геноміка людини. Вона зможе прогнозувати інтелектуальні, ментальні та поведінкові особливості людей, розвиток різних захворювань. Буде можливо прогнозувати професіональні задатки, відхилення від нормальної поведінки, шляхом розвитку популяції.

Природа людини багатоманітна. Людина і фізична істота (має розміри і вагу), і біофізична, і біохімічна, і фізіологічна, і психологічна, і культурна, і суспільна, і політична, і економічна, і педагогічна і т.д. І тому є різні моделі людини, різні ідеї людини, різні проекти людини. Ці моделі, ідеї, проекти не задані, а конструюються, створюються через культурні практики. Тому існує така різноманітність антропологій - філософська, соціальна, культурна, педагогічна і т.д. Сьогодні знаковим є те, що стало неминучою необхідність доповнити людину розумну, раціональну людиною доброю, гуманною.

Спілкування – важлива складова людського існування. Люди прагнуть до спільної діяльності, тому що вони розумні, мовні та суспільні істоти. Людина також намагається підтримати довго позитивні відносини – дружбу, товаришування, любов.

Людські відносини діляться на утилітарні (зовнішні, поверхневі, користолюбні), де люди є один для одного засобами і не утилітарні (внутрішні), де людина для людини є самоціллю.

Спілкування спрямоване на знеособлення відносин, звертання до учасника спілкування як до об’єкта, засобу, є монолог. Спілкування як утвердження суб’єктивності, самоцінності всіх учасників спілкування, як особистісний розвиток є діалог.

“Саме буття людини ... є найглибше спілкування. Бути – значить спілкуватись”11 Бахтин М.М. К переработке книги о Достоевском. – Эстетика словесного творчества. М.1979. – с. 132. Саме життя діалогічне (людина розмовляє з іншими і сама з собою, коли розмірковує). Для себе людина є через іншого. Людське життя – буття опосередковане відношення до іншого.

Ціль спілкування – досягнення спільності між людьми, це є вільна співтворчість. На розвиток людини впливає не тільки біологічне і соціальне, але ще й третя сила – сама людина, її прагнення, наміри щодо майбутнього, її стан теперішнього і минулий досвід, її місце в суспільстві.

Людське життя є активним прагненням досягти певних цілей, досконалості, розвитку. Тобто рух до особисто значимих цілях індивідуума. І тут людина діє як щось єдине, самоузгоджене. На людину діють і внутрішні і зовнішні фактори, формують її, але вона виробляє своє самостійне, єдине Я, від якого відштовхується, щоб прямувати по життєвому шляху. Свій життєвий шлях людина вибирає індивідуально, планує свої дії і визначає власну долю.

Людина є дещо інше, нове творче і тому більше щодо того, що на неї впливає – біологічне внутрішнє і суспільне зовнішнє. Вона не тільки продукт біологічного і суспільного, але й суб’єкт діяльності. І саме як суб’єкт діяльності має можливість пригальмувати, інстинкти, протистояти середовищу і змінювати це середовище. Усвідомлена, свобідна цілераціональна активність – ознаки людини як суб’єкта діяльності. Ці ознаки впливають на чуття, розум і волю людини, і робить її самовизначальною. Людина впливає сама на себе, вона свобідна і творча.

У людини є природне почуття спільності з іншими, почуття соціальності, яке розвивається у соціальну потребу, соціальний інтерес і соціальну заінтересованість.

Якщо ми стаємо на точку зору, що соціальне середовище, суспільство, культура має вирішальне значення у формуванні людини, тоді логічно дослідники приходять до таких висновків: людина здатна сама творити свою долю, може долати примітивні спонукання, вдосконалювати себе і оточуючий світ шляхом самопізнання і самоперетворення. Соціальність людини – почуття емпатійності щодо інших людей, що проявляється у виді діалогу, співробітництва, взаємодії з іншими.

Індивідуальна суб’єктивність – вольова позиція, спрямована на творення самого себе, самовизначення. Поведінка людини крім всього іншого (оточення, виховання) залежить і від неї самої, усвідомлення свого Я.

Що таке людина? Людина – найвища ланка в систематиці тварин і протилежна тварині, подібна до Бога, представник роду людського, суспільства, певної епохи, цивілізації, культура, житель планети Земля, індивід, особистість, індивідуальність, суб’єкт, мислення й діяльності.

Описуючи людину, виділяють в ній морфологічні,