Ясперс вважає, що екзистенція – глибинно-особистісне буття і воно пробуджується в “граничних ситуаціях”, що на межі життя і смерті, морального знищення (відчай, провина, жах). Те, що залишається перед смертю істотним, те екзистенціальне. Пройшовши потрясіння граничної ситуації, людина виходить за межі буденності, їй відкривається істина власного буття.

Людині потрібнf екзистенціальна комунікація з екзистенцією іншої людини, а також Бога. Любов до людини і Бога – глибинне розв’язування всіх граничних ситуацій. Зробимо і таке зауваження: Ясперс тут перебільшив щодо розв’язування граничних ситуацій. В таких ситуаціях як землетрус, потоп, теракт не допомагає ані любов іншої людини, ані любов до Бога.

Трагізм людського існування, пише Г. Марсель, долає мудрість, знання і просвітлення, одкровення. Тоді життя переповнюється буттям-проти-смерті.

3.2 Я, САМІСТЬ, СУБ’ЄКТИВНІСТЬ

Свідома активність, усвідомлення оточуючого і самого себе і є “Я” – самоактивність людини, те, що дає команди людині і приймає рішення. Основними атрибутами “Я”, усвідомленої самості є свобода волі і моральна відповідальність. Я роблю те, що хочу власне в межах моїх можливостей (я їх раціонально оцінюю), в межах тих норм і правил, які діють в суспільстві, в межах моралі і права. Але “Я” – це не тільки чистий раціоналізм, розрахунок, це ще і чуттєвість (відчуття і почуття), що називається душею (кажуть душа відчуває, чує, болить, плаче).

Звичайно, що “Я”, самість, душа не є щось сховане всередині людини, скрите від зовнішнього споглядання. Чи є в людині те, що ми називаємо суб’єктивним, ментальним, внутрішнім, трансцендентальними станом? Є, але воно не матеріальне, а ідеальне, не річ, а функція, функціональне людське новоутворення.

Світ єдиний, не роздвоєний на матеріальне та ідеальне, об’єкт і суб’єкт. І людина не роздільна, на тіло і душу, але високоорганізована матерія, що породжує якісно нові функції, атрибути. Матеріалістично, науково, матеріальними та інформаційними факторами можна пояснити мертальність, суб’єктивність, душу, але їх відмінити не можна, заперечити їхнє існування. Джоконда Леонарда да Вінчі намальована такими ж фарбами як і мільйони інших картин, але яка разюча відмінність від звичайного живописного портрету. Матерія (фарби) одна і та ж сама, але ж яка різниця! Вона складна, скомпонована, організована не так як у звичайному малюнку. Всі дива світу і дива розуму можна і треба пояснити єдиним об’єктивним знанням, але цього дива не можна заперечити. В телевізорі не має людини, але я її бачу і чую. Пояснити можна дуже просто, але факти зображення не можна заперечити. Колір – довжина хвилі, кажуть фізики, але не можна заперечити, що люди бачать не довжину хвилі, а зелене, синє, голубе, чорне, біле, червоне і т.д.

Одні і тіж елементи організовані по-іншому дають нову реальність. Безконечність речей, явищ, процесів створені із одних і тих фундаментальних частинок, хімічних речовин – із певної кількості хімічних елементів. Скільки слів можна скласти із одних і тих же букв алфавіту. Або ще приклад: якщо засоби виробництва передати у приватну власність маємо капіталізм, у державну – соціалізм. Одна тільки перестановка, а яка разюча відмінність у способах суспільного життя, в економіці, політиці, культурі.

Те, що людина відчуває і почуває, мислить не феноменологічні міражі, не “міф одного”, а реальність для Я. На ос нові цього вона живе і діє, вірить і ненавидить. Об’єктивно пояснити можна і не виявити “за кулісами”. Пояснити можна, але заперечити, цю суб’єктивність, данність, неможливо. Терорист йде на явну смерть, вірячи, що Аллах йому дасть вічне і радісне життя. Це звичайно, самообман, ілюзія, активізація певних клітин мозку, але не можна заперечити реальну чудодійну силу релігійної віри. Віру можна пояснити психологічно і за її кулісами теж нічого не має чудодійного, незвичайного, просто стан організму, стан душі, свідомості.

Сучасний американський філософ-аналітик, представник “комп’ютерного (інформаційного) матеріалізму” Д. Деннем пише: “Найприроднішою річчю у світі є уявлення про свідомість, діяння якої реалізовується в деякому виді картезіанського театру... Однак досить нам уважно приглянутись до того, що діється за її кулісами, виявляється, що насправді ми не бачимо того, що нам як здається, ми спостерігаємо на сцені... деякі “очевидні” ознаки феноменології взагалі не є реальними: не існують заповняльності уяви; не існують внутрішніх квалія; не існує центрального джерела значення і діяння, не існує магічного місця, де проходить розуміння... сама відмінність між досвідом, що проходить на передній сцені і тим, що проходить за його кулісами, втрачає свою значимість”11 Цит за Юлина И.С. Д.Деннем: самость как «центрнарритивной гравитации» или почему возможные самостные компьютеры – Вопросы философии, - 2003, №2. с. 108

І “кваліа” немає, і магічного місця немає, і “заповняльності уяви”, але є наприклад, тиран і деспот Сталін, расист і вбивця Гітлер, хоча центру деспотизму, тиранії, расизму в них, як і в інших злих людей немає. На яву, зовнішньо у людині є тяга до життя і смерті, а за сценою, за кулісами цих явищ Фрейд відкрив несвідоме (Ерос і Танатос), за різкоякісними хімічними елементами фізики відкрили різний склад і організацію фундаментальних частинок. Очевидно за психологічно несвідомим криється якісь фізіологічні процеси, за суб’єктивно несвідомим – об’єктивно невідоме, за фізіологічним – біохімічне, за біохімічним – біофізичне. Флогістону наука не відкрила, але ген відкритий.

Людські відчуття і почуття існують ще до виникнення мови і без мови. У сформованої людини всі ці відчуття супроводжуються мовою, семіотичними та інформаційними процесам, але не вони джерело їх, як