“Надвірна – моє рідне місто”

(історичні відомості про Надвірну)

На правому березі річки Бистриці – Надвірнянської (басейн Дністра) в передгір’ї Українських Карпат розкинулось місто Надвірна. На дві частини його розчленовує річка Ворона, притока Бистриці. На лівому березі Бистриці височіють дві гори – Горище (522 м) і Скала (584 м)

На північному сході від Надвірної розташовані села Назавизів, Перерісль; на південному-сході – Верхній Майдан, Красна; на півдні – Стримба і Лоєва; на заході – селище Битків; на північному заході – село Молодьків; на півночі – Гвізд; на південному заходів – Пнів, Пасічна.

Історико-етнографічна територія міста займає межиріччя Дністра і Пруту. У джерелах XVII-XVIII ст. ця територія називається Покуттям.

Територія Надвірнянщини, як і всієї Івано-Франківщини, з давніх-давен була вкрита водою – Галицько-Басарабським морем, як його називали вчені. І тільки близько 50 млн. років тому внаслідок тектонічного підвищення земної кори вода схлинула в басейн сучасного Чорного моря. Трохи згодом, 15 млн. років тому, внаслідок потепління почали танути південний і карпатський льодовики, води з яких течуть уздовж височини до Чорного моря, утворивши заглибини, що згодом утворили русла Дністра і двох Бистриць. Новоутворена річка Чорна Бистриця (тепер Бистриця - Надвірянська) стала важливим чинником у житті перших поселенців цієї території. То був найкращий на той час шлях, що зв’язував тутешні землі з широким світом і його культурним досягненнями.

В доісторичний і літописний періоди Прикарпаття було густо заселене. Описуючи Галичину княжих часів, історики згадували про її “численне населення”, швидке зростання народонаселення та велику його густоту. Український археолог Я. Пастернак, проводячи розкопки 1934 р., виявив на території міста залишки укріпленого валами і ровами городища. Датується воно Х-ХІІІ ст. Для такого населення місцевості сучасної Надвірної була досить вигідна. По-перше, городище на місці сучасної Надвірної слугувало сторожовим осередком для охорони кордонів від вторгнень чужоземців. По-друге, Галицько-Волинське князівство підтримувало політичні й економічні зв’язки з Візантією, Німеччиною, Польщею, Литвою, Багдадським Халіфатом. І саме тут, у передгір’ї Карпат, схрещувалися торгівельні шляхи, що з’єднували князівство з європейськими і арабськими державами, а надвірнянська оборонна споруда була своєрідним гарантом безпеки цих шляхів. По-третє, вона розташовувалася поблизу швидкоплинної Чорної Бистриці, якою пливли кораблі з різним товаром. По-четверте, ця територія мала значні масиви лісу і великі поклади солі. Деревину, хутро, рибу, сіль вивозили на продаж за кордон або вимінювали у себе вдома на привізні товари.

Коли виникла Надвірна, хто був її засновником, звідки походить назва міста? На ці питання історики й досі не мають єдиної відповіді. Найбільшого поширення набула версія, що виникнення Надвірної пов’язане з селом Пнів та Пнівським замком.

Доктор історичних наук., академік В. Грабовецький так писав з цього приводу: “Наприкінці XV ст. Пнівським маєтком заволодів шляхетський рід Куропатвів. Для опори своєї влади вони збудували замок-фортецю. Разом з територєю, що прилягала до нього, він складав приватно-шляхетський двір, де проживала двірська служба і призамкові поселенці, підневільні ремісники, дрібні торговці, слуги. З метою збільшення доходів магнати Куропатви відвели частину території під містечко, яке вперше в письмових актах згадується від 1595 р. Воно отримало назву Надвірна, тобто поселення на дворі”.

Польський письменник І. Ступницький висунув іншу версію: “Назва Надвірна походить від особистої надвірної служби знатних графів Потоцьких, яка в Пнівськім замку не мала місця і зосталась осаджена біля нього в присадибних будинках, з яких постало містечко Надвірна”.

Іншого погляду дотримується вчитель історії Надвірнянської СШ№2 Петро Левицький: “... Надвірна походить не від Пнівського, а від Надвірнянського замку, який був збудований у чудовому парку в кінці ХІV ст. кимось із шляхетського роду Потоцьких”.

Автори “Географічного словника королівства Польського вважають, що Надвірна “напевно, отримала назву від потоку Ворона, над яким лежить, тобто Надвірна – це містечко “над Вороною”.

Уперше згадується Надвірна 1589 року в протестації, яку подав до суду Микола Куропатва. У ньому йдеться про напад татар на Галичину 11 серпня 1589 р., внаслідок якого було знищено документи, які засвідчували право власності автора протестації на села “Пнів, Битків і містечко Надвірна”. З архівних джерел відомо, що рід Куропатвів у ХVІІ ст. жив у будинку, спорудженому в замку, “на який часто нападали, але він ніколи не був здобутий”. Отже, під час згаданого татарського нападу зазнав шкоди не Пнівський замок, а якась інша оборонна споруда. На основі ретельних досліджень вдалося, встановити, що на території міста у другій половині ХІV-ХV ст. була фортифікаційна споруда, руїни якої збереглися у міському парку. Поблизу нього могли поселитися люди, які під час ворожих нападів знаходили притулок за його мурами. Можливо, саме вони і заснували поселення, яке пізніше назвали Надвірна.

У другій половині ХVІ ст. Надвірна дістала статус міста, в якому господарем і найвищою інстанцією для її мешканців був власник., а панським урядником – війт. У ХVІ-ХVІІІ ст. Надвірною володіли польські магнати Куропатви. Згідно з польським правом, місто користувалося широкою автономією. Міщани мали право обирати війта і органи місцевого самоврядування. Більшість населення Надвірної становили українці. Вони користувалися такими ж правами, що і поляки. Але різні форми міської самоуправи почали занепадати в міру того, як зростала влада польської шляхти. Тому поступово права корінних жителів врізалися. Власник міста сам став призначати урядовців, а на міщан покладати нові повинності. Надвірнянці змушені були відробляти панщину, платити данину