розмовних елементів. У репортажному тексті нема абсолютних забо-рон щодо вживання яскраво маркованих периферійних мовних засобів, однак є досить суворі обмеження щодо питомої ваги таких елементів.

7. Газетно-науковий різновид журналістського тексту. У газетно-науковому тексті активними є спеціальні терміни, які, проте, розрахова-ні на найширше коло читачів і тому вжиті в спрощеному значенні. Тут відбувається й так званий процес метафоризації деметафоризованого терміна. Активно використовують засоби мовної експресії, пов'язані

\Z ?2ЕД2ННЯМ*! ПОПуПЯр . - . ' ІСуКОЗИХ ДССЯГНЭНЬ ¦* ¦ ЄЖ2Х ГЗЗЄТНС

наукового різновиду виокремлюють основний тип газетно-наукового тексту, для якого характерна провідна лінія власне наукового твору та нечасті експресивні включання елементів інших стилів, а також додаткові різновиди: "спеціалізований", "експресивний", "публіцистич-ний", "літературно-розмовний".

8. Експресивно-публіцистичний різновид журналістського тексту може використовувати найрізноманітніші стилістичні засоби, але доби-рає й організовує їх якісно по-новому, специфічно, відповідно до свого особливого завдання - відвертого, аналітично обґрунтованого та емо-ційно насиченого, експресивно посиленого утвердження суспільно важливої ідеї. Єдність аналітичного, об'єктивного та емоційного, суб'єк-тивного характеризує *л композицію цілого тексту, і стилістичний ритм частин, і переходи між ланками змістової структури, й окреме вислов-лювання, при цьому відчутним є примат аналітичних засад, самороз-витку думки. Як засоби експресії в експресивно-публіцистичному тексті використовують полемічний та ін. різновиди експресивного запитання, іронічне цитування, експресивне перебільшення, повтори й паралеліз-ми, зіставно-протиставну кореляцію, експресивні метафори, емоційно-оцінну лексику, уточнювально-посилювальні "нанизування", образні фразеологізми й крилаті слова, емоційно-експресивні синтаксичні кон-струкції, ритміко-інтонаційну організацію та багато ін. стилістичних за-собів. Експресивні засоби книжно-писемного мовлення, зокрема роз-горнуті й метафоричні перифрази, використання слів в узагальнюваль-но-збірній функції, ритмізовані багаточленні фрази тощо, часто набува-ють патетичного звучання, виправданого за умови утвердження ідей і принципів великої суспільної ваги. Експресивні засоби розмовного мов-лення спрямовані насамперед на встановлення контакту з читачем, на "наближення" до нього, на досягнення єдності бачення, а також на передавання полемічно загостреної негативної оцінності. Синтезу сти-лістичних засобів досягають завдяки єдності відображувальної свідо-

мості автора. Духовне обличчя автора-громадянина стає основним об'єднувальним образним чинником твору, злившись із цілісністю зміс-тово-аналітичних засад.

9. Узагальнювально-директивний різновид газетного тексту по-в'язаний з узагальненим відображенням дійсності в констатувальному, проблемно-аналітичному, перспективно-оцінному й директивно-пропа-гандистському планах. Відповідно тут активно виявляють себе катего-рії збірності й множинності на рівні як слова, так і словосполучення та п^ирмня пг'д'іягя льнювально-дирек'гявного тексту характерні актив-ність однорідних структур і специфічне поєднання функцій супідряд-ності й підрядності в ряді однорідних членів, а також багзтоступєнєБІ однорідні структури. Ускладнення речення відбувається переважно через ці побудови за простої каркасної структури. Особливу роль віді-грає абзац як надфразна єдність, що здебільшого є наслідком розчле-новування потенційно однієї ускладненої фрази. Всередині абзацу панують зв'язки супідрядності й підрядності, причому останні здебіль-шого структурно не експлікуються, хоча випадки експлікації можливі. Для узагальнювально-директивного тексту характерний монументаль-ний тон, оцінне забарвлення часто набуває більш чи менш сильного патетичного звучання. Чимало засобів інтелектуально- й емоційно-

иЦігіНоі Ьлчл ірсчук і а еКСіїрЄСіі Г:ОС/»1Г С, >' Я і*гЗЄ ГЛСДЗГ5ЬНу СПрЯ№?С53Н!СТЬ

Крім прямого виявляння вольових засад у модальних та імперативних формах, є чимало засобів напівпрямого й непрямого передавання директивних настанов. В узагальнювально-директивному тексті актив-но діє принцип повторюваності в різних варіантах як змісту, так і засобів його передавання. Емоційно-експресивні й модально-директивні еле-менти базуються на узагальненій фактології та на аналізі й діють на загальному тлі збірно-констатувального аналітичного мовлення.

10. Урочисто-декларативний різновид газетного тексту є пря-мим чи опосередкованим декларуванням принципів і побажань. Гасла й привітання мають тут характер побажання та декларативного утвер-дження принципів. У цьому тексті є дуже активною своєрідна категорія побажального волевиявлення. В одних випадках її експліковано пере-дають за допомогою лексичних засобів і через гасла та побажальні форми, особливо в завершальних частинах тексту. В інших випадках -більш опосередковано, дипломатично. Для урочисто-декларативного тексту характерна активність мовних засобів опосередкованого, напів-прихованого виявляння побажальних і причиново-наслідкових значень та взаємодії цих значень. Урочисто-декларативний текст має багато

спільних рис із узагальнювально-директивним різновидом газетного тексту.

11. Нарисовий різновид журналістського тексту є синтезом еле-ментів експресивно-публіцистичного та репортажного різновидів тексту на порівняно вищому якісному рівні. Нарисовому текстові властиві особлива концентрація й розмаїтість функціонально єдиноспрямова-них стилістичних засобів, витонченість і складність стилістичного ма-люнку. Тут більшою мірою виявляється індивідуальність авторської манери підвищуються вимоги до ооганічності стилістичної єдності цілого за стилістичної розмаїтості частин. Особливо важливого значен-ня HavjySciiOTb fviSviCT6pHiCTb СТИЛІСТИЧНОГО СМІ іТЄСу' cSpGCHCfO V, ГЇОҐІЧІEG-

го, розмовного й книжного; майстерність глибокого й тактовного, прав-дивого й переконливого для читача розкриття внутрішнього світу неви-гаданого героя; поєднання літературно-образної стилізації з власне газетним мовленням; нечасті, але стилістично дуже цінні інкрустації справжніх художніх деталей, які відзначаються надзвичайною місткіс-тю змісту, що не вичерпується поняттєвим аспектом значення, великою мірою підтекстного.

12. Фейлетонний (сатиричний) різновид журналістського тексту. Специфіку фейлетонного тексту створює комічний спосіб реалізації

-_,.!_ ... ,.j. .%.. _~.i, _.-._ i-i. ,*_* і (...-----,_.........., ,------i-j«.yii..an;.f------ -. .......

ню стилістичну цілісність фейлетону, побудованого на контрастах, на суперечностях, забезпечує сатиричний задум, "хід" і пов'язані з ними прийоми комічної стилізації. Комічна стилізація базується на навмисно-му порушенні стандартних мовностилістичних норм за допомогою різ-них прийомів і деталей, які виявляють одночасне існування в змісті мовлення "двох логік" -логіки здорового глузду й "логіки" сатиричних персонажів. Сатиричний персонаж у змістовому плані спрощений, ко-мічно загострений,