Г.В.Бельтюхова зазначає, що задачі, тексти – це структурні елементи підручників, в яких реалізуються всі компоненти змісту освіти на матеріалі даного навчального предмета [2, с.95].

В підручникотворенні важливою є проблема розвивального підручника.

Доцільність впровадження поза текстового компоненту в структуру підручника обґрунтував ще в ХVІІ столітті основоположник педагогічної науки Я.А.Каменській. його підручник “Видимий світ у малюнках” був до початку ХІХ століття своєрідним еталоном, взірцем реалізації принципу наочності в навчальних книжках багатьох країн світу.

Проте й досі відсутні чіткі, єдині психолого-педагогічні норми, що дають вичерпні відповіді й науково-практичні рекомендації щодо розробки та використання і підручнику ілюстрованих, графічних і схематичних матеріалів, можна стверджувати, що художнє оформлення сучасних підручників – це наслідок стихійного розвитку [19, с.17-21]. Оскільки при їх створення часто порушуються проектні канони дизайну, ігноруються психологічні особливості сприймання людиною кольору тощо.

Ситуація, яка випливає з цього питання, є результатом стереотипу, за яким оформлення підручника вважається чимось другорядним і несуттєвим порівняно з його текстовою частиною. Проте, як доводить практика, у цілісному процесі підручникотворення немає і не може бути дрібниць. Оскільки саме від гармонійного поєднання усіх без винятку складових компонентів структури підручників залежить сукупна ефективність роботи з ними. Як зазначає Л. Соболєва навіть сам текст у його графічному виразі – це також образ. Дитина сприймає інформаційний блок у книзі не тільки як семантичну, а ще й як графічну одиницю. У її свідомості відкладається візуально відображені відношення і зв’язки між цими блоками та всередині них [18 с.54].

За зовнішніми проявами оформлення підручники поділяються на дві складові, котрі мають певну зовнішню форму і внутрішній сутнісний зміст (????????). До них відносяться образне оформлення (сюжетні, художньо – образні ілюстрації, фотографії, репродукції тощо) та необразне (креслення, схеми, плани, карти, діаграми. Графіки, декоративно – символічні зображення). Оформлення підручників природничо – математичних дисциплін для молодих школярів повинно відповідати рівневі психофізичного розвитку та естетичної культури школярів. За цим критерієм воно у співвідношенні з текстом може бути:

Переважаюче, коли одна чи декілька ілюстрацій заповнюють текстову сторінку, а їх супроводжує кілька речень;

Рівнозначне, що можливе за умов реалізації принципу остенсивності суть якого полягає у ґрунтуванні ілюстрацій за блоками, що дає змогу перенести певну кількість освітнього змісту з текстової частини на зображувальний план (заміни системи кодування) [5, с. 231-240].

Естетичне, коли ілюстрація використовується як прикраса, виконує виключно естетичну функцію і не несе ніякого змістового навантаження; використовується переважно у поєднанні з іншими типами оформлення.

Для розливальних підручників з природничо – математичних дисциплін для молодшої школи притаманні стилізовані ілюстрації реальних предметів матеріального світу, зображення яких є площинними, яскраво насиченими та цілком позбавленим дрібних деталей, котрі можуть відволікати учня від основного змісту малюнка . ілюстрації для молодих школярів характеризуються конкретністю, простотою і навіть примітивністю, для того щоб дитина не розгадувала їх зміст. За сюжетом малюнки здельшого нагадують пригодницьку історію, відображаючи людей, події і меншою мірою вміщують портрети та неживу природу. Як справедливо зазначає В.П. Горпинюк, ілюстрації для молодиш школярів повинні не лише доповнювати тексти, а й передувати їм, частково їх замінюючи. Для дітей молодшого шкільного віку ілюстрації потрібно наситити більшою кількістю деталей, котрі б забезпечували цілісність сприйняття зображеного в дійсності [6, с.60].

Це зумовлено тим, що дитина молодшого віку, осмислюючи малюнок, переважно ототожнює себе з персонажем і, покладаючись на власний життєвий досвід, намагається пояснити його вчинки, передбачити наслідки, що зі свого боку, сприяє розвиткові її уяви, мислення та почуттів.

Для дітей молодшого шкільного віку ілюстрації потрібно наситити більшою кількістю деталей, котрі б забезпечували цілісність сприйняття зображеного. Крім основних функцій ілюстративний матеріал сприяє вихованню інших завдань: стимулювати освітню діяльність школярів, фіксує закономірність й узагальнення, діагностує розумовий розвиток та креативний потенціал учнів (кросворди, ребуси тощо), а також відіграє роль взірця загально – людських норм і цінностей. (Оцінні судження, ідеали, ставлення, вірування) [13, с. 82]. В цілому цей матеріал виконує усі властиві йому функції лише за умови відповідності ілюстрації змістові тексту, аналітичній всебічності і тематичній довершеності, доцільність розміщення у структурі підручника, функціональності кожного зображення, що свідчить про наявність конкретної мети та можливість його практичного застосування. Саме тому воно здебільшого супроводжується завданнями: “Придумай текст до малюнка”, “Віднайти сюжет малюнка в тексті”, “Розглянь та порівняй” тощо.

За умови диференційованості, комплектності тематичний зображувальний ряд або окрема ілюстрація мають розглядатися у певному контексті; тобто охоплювати сьогодення, минуле й майбутнє. Необхідною умовою розливальних підручників з природничо – математичних дисциплін для початкових класів є комунікабельність, котра проектується як функціональна організація тісного образно – емоційного зв’язку між учнем та ілюстрацією, забезпечення розвитку зв’язного мовлення читачів.

Художнє оформлення підручника, будучи носієм і джерелом проблемно – діалогічних форм пізнання у свідомості учня, несе інколи більше інформативного навантаження ніж сам текст. Проте, вже на сьогодні чітко зрозуміло одне, що ілюстративний матеріал, поряд із текстом, - це вагома складова структури аналізованих підручників, що покликане забезпечити у єдності з іншими формами змісту гармонійний розвиток знань, умінь, норм і цінностей молодих школярів – читачів.

Отже, розливальний підручник переслідує принаймі чотири мети в оволодінні підростаючим поколінням соціально – культурним досвідом:

Подати систему знань певної науки чи наукової галузі;

Сформувати продуктивні способи (уміння, норми, прийоми тощо) свідомого оперування цими знаннями в типових, рекомбінованих і нових ситуаціях;

Навчити дитину продуктивно мислити і розуміти, зважено діяти у складних ситуаціях