Профільна лінія вигнута. Нижчі площини надбрів’їв, носа і підборіддя добре видні. Кінчик носа вище лінії основи носа.

3. Положення голови нижче рівня ока рисувальника. Конструктивні лінії надбрівних дуг, розрізу очей, основи носа, губ і підборіддя округлої форми і своїми вершинами звернені донизу. Кінчик носа при такому положенні нижче основи носа.

Працюючи над ескізом не слід приділяти увагу деталям. Значно важливіше втілити найбільш характерні пропорції окремих частин обличчя і основні лінії зачіски. Тому наприклад, досить лише показати контур ока і ледь намітити лінію рота.

Зі збільшенням майстерності приходить і здатність створювати не просту схему-ескіз, а передавати на папері всі деталі й найтонші нюанси зачіски.

Елементи зачіски.

Зачіски, чи жіночі, чоловічі або дитячі, складаються з окремих елементів. До них відносься: проділ, хвиля, крок, локон. Поділ – це лінія, що розділяє волосяний покрив голови на дві частини. Проділи бувають прямі, косі, комібноваинй і напівпроділи.

Хвиля – це певна частина зачіски, де волосся має плавний вигин, обмежений з двох сторін лініями, що називаються, косі і поперечні. Залежно від їхньої форми розрізняють вузькі, широкі, крупні глибокі й плоскі хвилі. В залежності від положення хвилі в зачісці відносно обличчя розрізняють зворотні й виступаючі лицьові хвилі.

Крон – це лінія найвищої частини хвилі, яка відокремлює одну хвилю від іншої. Крони можуть бути різні за висотою і товщиною. Вони можуть бути високі, низькі, гості і тупі. Товщина і висота крону впливає на довговічність зачіски.

Локон – це завити в трубочку прядка волосся. Вони можуть бути завиті вгору або вниз. За положенням у зачісці розрізняють прямі, косі, спусні вертикальні локони.

Буклі – це збиткі – начесані прядки волосся, укладені в зачіску. Кінці яких закріплюються в основі наступної буклі. Вони можуть бути різні за висотою і напрямом.

Валик – це частина волосся, укладена по крайовій ліній росту волосся. Для більшого об’єму вона може бути начесана або всередину покладено додаткове волосся.

Класифікація зачісок.

Зачіска поряд з одягом є одним із компонентів, що створюють зовнішній вигляд людини.

Зачіска створюється з натурального і штучного волосся (перука). Вона сприймається в нерозривному зв’язку з макіяжем і одягом. У чоловіків – сполучення з бакенбардами, вусами, і бородою. Зачіски умовно поділяються на два види – побутові й видовжені.

Побутові зачіски.

Побутові зачіски використовуються в різний час дня; вдень, ввечері. Зачіски вельми різноманітні, їх форми залежать від специфіки, праці. На форми зачісок також справляють вплив сезонні зміни погоди, необхідність користування головним уборами.

Зачіски побутові повинні відповідати напрямові моди, індивідуальними особливостями клієнта, роду діяльність, бут зручними, практичними.

Вечірні зачіски.

Видовищні зачіски – це конкурсні моделі, що поділяються на повсякденні вечірні й фантазійні. До видовжуваних зачісок відносять зачіски, призначені для виступу на сцені, а також зачіски для наречення.

Форма зачіски.

Всі зачіски за спрямованість ліній можна поділити на п’ять типів: зворотний – волосся спрямовано від обличчя до потилиці. Виконується з волосся будь-якої довжини. Така зачіска робиться як у жіночому, так і в чоловічому запах.

Ацентричний – лінії волосся спрямовано від певного центра за ростом волосся навсібіч. Виконується з волосся короткої і середньої довжини, а також із волосся комбінованої довжини.

Концентричний – лінії волосся спрямовано від обличчя, скронь, потилиці до маківки. Виконується з довгого волосся цей тип зачісок робиться тільки в жіночих залах.

Індивідуальний – виконується за індивідуальними особливостями клієнта. Робиться в жін. і в чол. залах.

Моделювання.

Головне завдання перукаря зводить до того, щоб максимально прикрасити жінку зачіскою: підкреслити природні достоїнства обличчя і приховати його недоліки. Тому вибираючи зачіску, майстер мусить детально визначити особливості зовнішнього вигляду клієнтки. Вибрати зачіску жінці з правильними рисами і овалом обличчя, з красивою шиєю, природно, простіше. Але таке вдале поєднання зустрічається не так уже часто.

Більшість людей потрібно приховати зачіскою окремі недоліки обличчя. Наприклад, низький або занадто високий лоб у всіх випадках слід закривати різними варіантами спущеного на лоб волосся.

Довжина і форма чубчиків дуже різноманітні і вибір їх повинен бути строго індивідуальним. Потім важливо придумати лінію зачіски на скронях і по боках обличчя. Вона має виправити недоліки овалу, надати обличчю легкість і жіночність. Необхідно враховувати лінію росту волосся за вухами і на шиї: якщо вона проходить високо, т не слід піднімати волосся догори, заколювати його в пучок, або стригати коротко. В цьому випадку волосся повинне густо закривати вуха і шию. У зачісці дуже важливий силует, який більше, ніж решта деталей, виражає напрям моди. Майстер має композиційно правильно об’єднати всі елементи зачіски. Це досягається, в першу чергу, тупіруванням волосся (начосом). З урахуванням усіх індивідуальностей клієнтки, володіючи повним багажем знань чолки силуетів, навичок моди (різній довжині волосся), майстер повинен запропоновувати варіант зачіски, який зробить жінку красивішою, чарівнішою, підкреслить її індивідуальність. Часто-густо зачіска не прикрашає обличчя і навіть підкреслює його недоліки. Приміром при вузькому довгому обличчі роблять зачіску високо над лобом, відкриваючи вуха, чим ще більше видовжують обличчя. При повному і круглому обличчі нерідко затягують волосся на скронях, скріплюють його на потилиці і відкриваючи тим самим усе обличчя, підкреслюючи його округлість. Жінки маленького зросту намагаються споруджувати на голові башту, гадаючи, що це зробить їх вищими на зріст. Вище від цього жінка не стає, а пропорції фігури порушуються.

Майстер, виявляючи терпіння і витримку, в тактовній, доброзичливій формі,