Система вищої освіти в Австрії та принципи і шляхи їх інтеграції

І Австрійська система освіти

Отоо Гльокель – великий реформатор

Управління освітою

Завдання школи

Структура та організація шкільної системи

ІІ Професійна підготовка

Проміжні професійно-технічні школи

Університетська освіта

ІІІ Вступ до Австрійського вузу

Навчання у вищому навчальному закладі

Додаткові іспити

IV Стипендіальні програми Австрії

АВСТРІЙСЬКА СИСТЕМА ОСВІТИ

Підвалини австрійської освіти закладені в ранньому середньовіччі. Заснований вже в 1365 році, Віден-ський університет започаткував чимало традицій та наукових шкіл в академічному житті країни, протягом віків був центром науки та освіти в Австрії. В ті часи головну роль в організації освіти в країні грала католицька церква.

Початок державної освіти в Ав-стрії припадає на еру освіченого абсолютизму другої половини вісім-надцятого століття. Державні школи були запроваджені під час правління Марії Терезії у ході реформи освіти 1774 року. Тоді було видано указ, який узаконював шестирічну обов'язкову освіту).

Базис для сучасної системи освіти було закладено в другій половині дев'ятнадцятого століття в епоху лібералізму. Конституційний Акт 1867 року постановив, що наука та освіта виводяться з-під керівництва церкви. Наступного року було узако-нено державне керівництво школами. Церква залишила за собою право навчати релігії та управляти духов-ною школою. Професія вчителя була відкрита для кожного, незалежно від релігійних переконань.

Реальну реформу освіти цієї епохи було завершено 1869 року Законом про імператорські початкові школи. Це був перший закон в історії австрійської освіти, який заклав підвалини до системи повної обов'язкової школи. Основні його поняття діють і сьогодні. Термін обов'язкової освіти було продовжено до восьми років. Закон про імператорські почат-кові школи передбачав розширення навчального плану початкової школи, заснування проміжних шкіл для учнів 11-ти і 14-ти років, вдоско-налення підготовки вчителів. Після скасування плати за обов'язкову освіту, неграмотність в Австрії значно знизилась. Було засновано середні класичні та технічні школи, багато університетських та комерційних коледжів, завдяки яким школа повільно адаптувалася до потреб технічного та економічного життя перед Першою Світовою вій-ною.

1.1 Отто Гльокель — великий реформатор

У 1918 році, коли після краху Австро-Угорської імперії, було встановлено Першу Республіку, змогу вплинути на систему освіти одер-жали соціал-демократи. Під керівництвом Отто Гльокеля, що керував міністерством освіти, а пізніше — управлінням освіти у Відні, розпо-чалася велика реформа школи, що викликала всесвітній інтерес. Адже, незважаючи на тяжке економічне та соціальне становище, запровад-жувана система базувалася на етич-ному принципі, за яким суспільство мало надавати допомогу знедоленим. Усім дітям було гарантовано опти-мальну ОСВІТ).

Відповідно до цього принципу, дуалістична система проміжних шкіл мала бути замінена на просту загальну проміжну школу для дітей віком від 10 до 14 років. Прагнення до активної і соціальної освіти призвело до внутрішньої реформи шкіл: в шкільній методиці більше уваги приділялося розвитку вміння учнів працювати самостійно, це давало не тільки ефективні результати в шкільній освіті, але й закладало основи для подальшої самоосвіти людини. Нові об'єднані навчальні методи в початкових школах, які дотримувались тради-ційного розподілу на предмети, були розроблені для того, щоб покласти кінець роздільному навчанню з різних предметів. Почали створюватися спеціальні школи для учнів, які відставали через свої фізичні чи розумові вади.

Щоб закласти матеріальний фун-дамент для ефективної роботи шкільних закладів, муніципалітет Відня взяв під свою юрисдикцію забезпечення шкіл безкоштовними підручниками та навчальними матеріалами.

Вдалий початок реформування, на жаль, різко припинився через встановлення фашистського режиму в Австрії та розв'язання Другої Світової Війни.

1.2 У правління освітою

У ряді питань, що стосуються організації діяльності державних обов'язкових шкіл (будівництво, матеріальне забезпечення, три-валість навчання, кількість учнів у класі), політика визначається на федеральному рівні, а виконання її покладено на усі дев'ять австрійських провінцій. Відповідно до закону, виконавчим органом, на який покла-дено відповідальність за будівництво та обладнання загальних та профе-сійних державних шкіл, є провінція чи муніципалітет, а Федеральна Республіка відповідає за проміжні і середні школи та за коледжі з підго-товки вчителів. Загальними обов'яз-ковими школами безпосередньо керує районний комітет освіти, а провін-ційний комітет освіти є вищим орга-ном. Для професійних шкіл, проміж-них професійних шкіл та середніх шкіл, як професійних, так і загальних, провінційний комітет освіти є без-посереднім керівним органом, а федеральне Міністерство освіти та культури є вищим керівним органом.

1.3 Завдання школи

Відповідно до закону від 1962 року, австрійські державні школи є відкритими для всіх, незважаючи на походження, стать, расу, звання, клас, мови чи релігійні переконання. "Завданням австрійської школи є розвиток талантів та потенційних здібностей молодих людей згідно з етичними, релігійними і соціальними цінностями суспільства. Це дасть молодим людям знання та уміння, що необхідні для їхнього майбутнього життя й роботи, а також навчить їх здобувати знання за власною ініціа-тивою. Молоді люди повинні вихо-вуватись таким чином, щоб бути здоровими, освіченими, свідомими та відповідальними громадянами демократичної федеральної Австрійської Республіки. Їх треба заохочувати до самостійного мислення та соціаль-ного взаєморозуміння, щоб вони мали широкий світогляд щодо філософії та терпимість до політич-них думок інших. Вони повинні мати можливість брати участь в еконо-мічному й культурному житті Австрії, Європи та світу, робити свій вклад у спільні завдання людства для свободи та миру."

1.4. Структура та організація шкільної системи

Обов'язкове навчання для австрій-ських дітей починається з шести років і триває дев'ять років. Після чотирьох років навчання в почат-ковій школі школярі можуть обрати один з двох варіантів: чотири роки базової середньої освіти з можливим переходом до однорічного політех-нічного курсу; або вісім років загальної середньої освіти, що завершується отриманням атестата, який