Робіть так, щоб співбесідник вважав, що ідея належить йому;

Звертайтеся до кращих якостей людини [4, с.73-232].

Важливе значення також має вміння уникати основних помилок керівника:

перенесення рішень на завтра;

виконання роботи наполовину;

прагнення зробити все зразу;

прагнення зробити все самому;

переконання, що ви все знаєте краще за інших;

невміння розмежувати функції;

прагнення перекласти вину і відповідальність на інших.

Таким чином, головне завдання державного службовця (керівника) навчитися розуміти своїх підлеглих, партнерів, колег, начальство. У цьому йому мають допомогти знання філософії, соціології, психології, літератури, валеології та результати численних психологічних і соціологічних досліджень, які в останній час досить часто проводяться.

Розділ ІІІ. Імідж керівника вищої ланки

„Великий успіх досягається

в результаті великої кількості

продуманих і передбачених дрібниць”

В.Ключевський

Керівники вищої ланки визначають цілі і основні принципи діяльності пдприємства, організації, установи. Саме від них у значній мірі залежить ефективність і продуктивність роботи працівників, вміння спрямовувати їх енергію у потрібне русло.

У політичній психології і практичному менеджменті виділяють наступні осоливості мислення успішних керівників вищої ланки.

І. Спроможність доекстраполяції. Сильні лідери не потребують багато даних. Володіючи глибокими і широкими знаннями, вони інтуїтивно розуміють, як далеко можуть зайти у своїй екстраполяції ситуації. Екстраполяція – це застосування минулого досвіду до аналогічних ситуацій.

ІІ. Вміння вирішувати декілька проблем одночасно, гнучкість.

ІІІ. Витримка в ситуації невизначеності. Це одна з головних якостей керівника-лідера: його не лякає невідомсість або відсутність зворотнього зв’язку. Білі плями не заважають його діяльності. Він справляється зі своєю справою і без негайного зворотнього зв’язку і вирішує проблеми, непосильні для інших, неспроможних до дій в умовах невизначеності.

ІV. Розуміння. Успішно діючі керівники вищого рівня мають високу сприйнятливість, відрізняються розвинутою інтуіцією. Вони схоплюють суть ??? інструктивно і швидко, виявляючи надзвичайне вміння відрізняти суттєві сторони ситуації від несуттєвих.

V. Вміння справлятись з депресією.

VІ. Здатність брати керування на себе. Лідер легко входить у роль керівника з моменту свого призначення, не вибачаючись за нього і не звертаючи уваги на притензії тих, хто вважав себе кандидатом на дану посаду.

VІІ. Наполегливість. Успішні керівники за відсутності ригідності і догматизму завзято виконують задумане, навіть якщо їхня точка зору виявляється непопулярною. Їм властиве інтуїтивне розуміння, за які ідеї варто триматися, при цьому вони активно цікавляться усіма доступними даними.

VІІІ. Вміння співробітничати. Успішному керівнику властиве вміння розмовляти з людьми, такт, можливість спілкування на будь-якому рівні. Завдяки чорному вмінню вести міжособистісно контакти він домагається обгрунтованої підримки в організації для себе і своїх ідей.

ІХ. Ініціативність. Успішний лідер активний. Він веде в атаку. Йому зрозумілі можливості, що проходять поза увагою інших. Він знає коли почати – це частина його інтуїтивного знання.

Х. Енергійність. Керівнику важко домогтися успіху, неволодіючи властивістю, без фізичних і інтелектуальних можливостей. Запас фізичних і інтелектуальних сил поповнюється за рахунок величезної енергії справжнього лідера.

ХІ Вміння робити справу на інших. Успішно діючий керівник охоче передає знання і дає поради, допомагає росту інших, не жаліючи на це час. Він завжди готовий допомогти фаховому росту і розвитку.

ХІІ. Сензитивність. Керівники вищого рівня мають бути чутливими до почуттів інших. Їх властиве емпатія. Вони спроможні поставити себе на місце іншого.

ХІІІ. Ідентифікація себе зі справою. Найбільш успішні керівники спроможні переносити невдачі без почуття поразки або приниження. Їх цікавить сам процес досягнення результату. Лідери високого рівня вміють доручати роботу іншим.

ХІV. Зацікавленість у рості організації, а не у власній кар’єрі.

ХV Незалежність. Такого лідера не можна примусити погодитися на рішення, з яким він не згодний: він швидше подасть у відставку, ніж стане робити те, що йде всупереч його поглядам і переконанням.

ХVІ. Стійкість до стресу.

ХVІІ. Почуття гумору.

ХVІІІ. Цілісність особистого ідеалу. Лідер добре уявляє собі, який він, дечого прагне, як живе. Він послідовний і постійно робить певні зусилля для того, щоб його слово не розходилося з ділом, щоб відповідати своєму особистому ідеалу (Ю.Тимошенко, В.Ющенко, Б.Олійник) [3, с.365-369].

Неодмінною ознакою керівника вищої ланки є вміння юбити, це означає переусім піднятись над своїм „я” і бачити в інших людях їх неповторність, самобутність, вміння віддавати, а не отримувати. Для людей з установкою на плідну діяльність доводити це не що інше як вияв їх найвищої могутності. Коли віддаєш, відчуваєш свою владу, свою силу, своє багатство. І це не переживання надає такій людині величезної життєвої сили та надає їй могутності, поповнюючи її радістю. Таку людину переповнює відчуття життя, відчуття сили, що переливається через край, і від цього ій радісно. Віддавати наагато радісніше, ніж отримувати, - не тому, що це позбавлення, а тому, що, віддаючи, людина відчуває, що живе, що творить життя [11, с.126-127].

Керівник вищої ланки повинен добре усвідомлювати ті зміни в суспільному житті, що відбулися за останні десятиріччя. Як слушно зауважує відомий економіст А.Чухно, „коли в індустріальному суспільстві провідна роль належала матеріальним речовим елементам виробництва, а людина була частковим працівником, живим придатком (людини) машини, то в постіндустріальному суспільстві провідна роль повною мірою переходить до людини, бо саме вона є безпосереднім носієм інформаційно-інтелектуальних технологій, її знання і вміння стають ланкою виробничої системи, головним виробничим ресурсом” [14, с.45].

Отож, в сучасних умовах керівник вищої ланки повинен вміти відповідати на такі запитання:

1. Якими специфічними знаннями, здібностями, навичками володіють працівники в даний час?

2. Скільки нинішніх працівників продовжують працювати в організації у майбутньому?

3. Які їх соціальні і демографічні характеристики?

4. Які види робіт і посад існують в установі і чи є вони доцільні?

5. Які технологічні зміни очікуються