СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ СЛОВНИК

Абсурд – твердження, що не має смислу, нісенітниця; смисловий антипод логічної обґрунтованості, раціональної осмисленості. В науці абсурд не зводиться до нісенітниці. В даній теоретичній системі абсурд може мати раціональний зміст. Наприклад, відомий логічний метод “зведення до абcурду” (reduction ad absurdum), “божевільні ідеї” Н.Бора у фізиці, звернення яких вивело класичну науку ХІХ ст. з кризи на початку ХХ ст. У філософії абсурд використовували ірраціоналісти (тобто ті, що не вірили у розум). “Вірю, тому що абсурдно”, писав середньовічний теолог Тертулліан. Датський філософ С. К’єркегор писав про віру як ситуацію абсурду, зустріч людини з абсурдом. Французький філософ А. Кам’ю створив філософію абсурду. Абсурдом Кам’ю називає ситуацію, коли людина в критичні моменти зрозуміла іллюзорність віри в раціональний сенс життя і навколишнього світу. Це породжує відчай і потяг до самогубства. Життя людини подібне до царя Сизифа, якого боги прирекли котити камінь вгору, але щоразу при наближенні до вершини камінь випадає з його рук і скочується вниз – і тому праця триває вічно. Людина живе, творить, а потім її творіння або природа знищує (Бог карає) або сама знищує. І справді, скільки людської праці пропадає, коли старіє військова чи побутова техніка.

Автономність – незалежність в бутті окремих речей, явищ, процесів. Автономна річ (явища, процес) діє за своїми внутрішніми законами. Автономність – суттєва ознака складних систем, які описуються на мові ймовірнісних структур. Автономність зв’язана з випадковістю і є характеристикою не просто ізольованого об’єкта, а системоутворююча властивість.

Авторитет (від лат. auctoritas – влада) – безперечне значення і вплив набуте людиною, багатьма людьми, соціальними інститутами. Авторитет ґрунтується на знаннях, моральних достоїнствах, досвіді, традиції. Авторитет – одна із форм здійснення влади. Авторитети існують у всіх видах діяльності – релігійній, політичній, науковій і т.д.

Людина не є всезнайкою і мусить вірити іншим щодо знань і вмінь, посилатись на авторитети. Психологічно люди схильні поклонятись авторитетам із-за своєї обмеженості, здатності до перебільшення певних рис в інших людях. Взаємовідносини між розумом і авторитетом можуть бути різні: розум підпорядковується авторитету і відказується від самостійного мислення; виявлення суперечностей між розумом і авторитетом (істинність розуму і хибність авторитету і навпаки). Розрізняють зовнішні (завдяки посаді, титулам, суспільного статусу тощо) і внутрішній (високі якості особистості) авторитети.

Агент – один із різновидів посередників-оптовиків, що здійснює продаж на комісійній основі, не маючи права власності на товар. Вирізняють агентів із збуту, закупівлі, оптовик-комісіонер.

Агресивність – здатність людини здійснювати насильницькі дії, потреба руйнувати. За Фрейдом, у людини є два найголовніші спонукання, потяги – потяг до життя (Ерос) і потяг до смерті (Танатос). Інстинкт смерті зв’язаний із сексуальністю і знаходить вираження у формах садизму і мазохізму.

Взагалі агресивність сприяє виживанню індивіда і вида. Функція залякування ворога в процесі еволюції набула символічних та ритуальних загроз.

На відміну від теорій інстинктивізму (З.Фрейд, К.Лоренц) представники середовища стверджують, що людська поведінка формується виключно під впливом соціального оточення. Під впливом останнього формується агресія. Коли у людини зустрічаються перешкоди, ламаються плани, виникає почуття фрустації. Фрустація і веде до агресивної поведінки.

Інстинкт охорони території виробив у тварин і у людини охороняючи агресивність. Людина більш агресивна ніж тварина і здатна навіть до некрофілії. Соціально-економічні умови можуть послабити прояв всіх видів агресивності, але не можуть їх зовсім усунути.

Адаптація (від лат. adaptio - пристосування) – пристосованість живих або неживих, зокрема технічних систем до змін середовища. Без адаптації неможливе виживання організмів, стійкість технічних систем. Відомі адаптаційні еволюційні механізми живого як мінливість, спадковість, природний відбір. Вони забезпечують виживання видів, біоценозів. Для виживання живих організмів значення мають фізіологічні адаптаційні механізми – імунна, ендокринна, нейрогормональна системи.

На рівні людини розвинутим адаптаційним механізмом є поведінка. складність поведінкової адаптації зростає із складністю систем в яких людина живе (дана нація – держава, світове співтовариство). Всі системи в тому числі і соціальні мають свою межу адаптації. Всі культури, імперії, союзи держав розпадались. Не всі зміни середовища витримає і людина. В умовах НТР вона повинна виробляти стратегію виживання.

Адаптація професійна – пристосування, звикання людини до своєї професійної діяльності, засвоєння нею виробничо-технічних, та соціальних норм поведінки, необхідних для виконання цієї діяльності.

Акордна система оплати праці – система відрядної оплати праці, коли одиницею виміри його результатів служить обсяг робіт в цілому до визначеного терміну.

Аксіологія (від грец. ЬоЯпт – цінний і льгпт –слово, вчення) – вчення про цінності, теорія цінностей, особливо сучасна вважає, що світ і його речі, явища, процеси не мають ціннісних визначень, вони не є самі по собі ані погані, ані добрими. Насправді і світ в цілому і кожна його річ (явища, процеси) цінні, оскільки одна річ існує за рахунок іншої. Для рослин вода, повітря, сонце цінні, бо необхідні для існування, нормального росту. Щось існує через інше. З появою людини цінність світу і окремих речей (явищ, процесів) зросла. Людині потрібно все, але в різній мірі.

Цінності об’єктивні (щось для чогось і комусь завжди потрібно) і водночас щодо людини суб’єктивні (потреби мають індивідуальний характер).

Акціонер – член акціонерного товариства, який вступив до нього шляхом придбання однієї або більше акцій.

Акціонерне товариство – форма підприємства, що утворилася шляхом випуску акцій і базується на приватно-колективній формі власності , є юридичною особою, має свій статут.

Акція – цінний папір, який свідчить про внесення частки в