Образ людини – це певна норма і певне відхилення від неї. Образ людини – конкретно-історичний, конкретно-культурний, тобто постає в межах певної культури, епохи розкривається в особистісному існуванні, співіснуванні з іншими. Є історично мінливий.

Епоха модерну сформувала ідеї автономної, індивідуальної свободи людини, емансипації, прав людини, громадянських свобод, самодостатність. Людина розглядалась як засіб реалізації цілей та завдань історичного прогресу. Вірила в універсально-істинну модель людини, в безмежну свободу людину в знанні, освоєнні світу. Переносила модель неживого і технічного світу (техноморфізм) на людину, людські відносини. І тому людська суб’єктивність розумілось лишень як наслідок взаємин з навколишнім світом та іншими людьми. Характер відносин вважався конститутивним для людської сутності. Цілісність людського життя редукували до його окремих проявів способів функціонування (функціоналізм). Людину, людське “Я” розчиняли в панівних об’єктивних закономірностях культури.

Модерн сповідував або індивідуальну абсолютну волю, або цілковите панування суспільного закону.

Організованість – соціально-психологічний процес, властивість окремої людини чи певної групи людей, яка формується із потреби досягти певних цілей, виконати якесь завдання. Організованість – людський ресурс в будь-якій діяльності, “соціальна речовина” (І.Пригожин).

Організація праці – система здійснення трудового процесу як внутрішньо упорядкованого, погодженого і спрямованого для досягнення спільної програми, мети. Організація праці має предметний компонент (забезпечення передбачуваного обсягу виробництва продукції робіт, послуг ) необхідної якості в необхідний термін, економічний (врахування економічної віддачі, кожної одиниці використовуваної живої праці і сукупних витрат на виробництво), соціальний (удосконалення умов праці, змістовності, підвищення якості трудового життя, розвиток і реалізація трудового потенціалу працівника, формування задоволеності працею).

В організації праці враховують об’єкти (трудовий процес, взаємодії виконавців між собою і засобами праці) елементи (поділ і кооперація праці; розміщення кадрів, добір, підготовка, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів, організація й обслуговування робочих місць; забезпечення здорових і безпечних умов праці, визначення системи стимулювання праці; зміцнення дисципліни праці, розвиток трудової активності, ініціативи; проектування трудових процесів і методів їх здійснення), завдання (економічні, організаційні, соціальні, психофізіологічні), цілі.

Особистість – людина як суб’єкт суспільно-історичного процесу, носій свідомості і самосвідомості зі своїми внутрішнім суб’єктивним світом.

Особистість неоднорідна. Американський філософ і соціолог Дж.Мід відкрив, що особистість складається із двох складових – індивідуального “Я” і соціального “Я”. Індивідуальне “Я” може пізнати себе, якщо йому вдасться подивитись на себе з боку, очима іншого індивідуального “Я”. коли індивід стане на позицію іншого він тоді стає самосвідомим. Індивід пізнає себе через інших.

Соціальне “Я” ставить питання, проблеми. Людині потрібні ці два “Я” і вони органічно пов’язані. Свідома відповідальність характерна для соціального “Я”. Інколи під впливом, наприклад стресу, соціальне “Я” мінімізується і індивід порушує правила суспільного життя. Тоді на допомогу приходять інші соціальні “Я”.

Особистість конфліктна. А.Адлер довів, що в кожній людині складається комплекс вищості і комплекс неповноцінності. Комплекс вищості особливо позитивно впливає на розвиток психіки, розум і є рушійною силою в досягненні цілей. Ці два комплекси, почуття не завжди знаходяться в нормі, вони виходять за певні межі стають патологічними. І тоді навіть найбільш високі почуття перетворюються у свою протилежність. Почуття спільності з іншими людьми допомагає уникати конфліктів в суспільстві або їх згладжувати. Люди з нерозвинутим почуттям спільності є проблемними, душевно хворими, злочинцями.

Баланс двох “Я” може бути порушений гіпертрофією як індивідуального “Я” так і соціального “Я”.

Неоднорідність особистості, її різні і протилежні почуття, комплекси впливають на суспільні явища, провокують війни, революції, бунти.

Людській особистості притаманна цілісність, пере ревність свідомості, пам’яті, почуття власної ідентичності. Але інколи свідомість ніби розщеплюється і замість одної особистості з’являється дві, три і більше.

Особистісний потенціал працівника – сукупність соціально-демографічних, соціально-психологічних освітніх та професійно-кваліфікаційних рис, ознак, якостей працівника.

Опис – етап і метод наукового пізнання, який фіксує дані спостережень, експерименту буденною і науковою мовою. Розрізняють емпіричне і теоретичне, зокрема математичне описування.

Оцінка – схвалення чи осуд людських явищ, подій, процесів.

Парадигма - сукупність постулатів і принципів світоглядного і логіко-методологічного характеру, які визначають загальне бачення ситуації, її "аксіоматичне" вимірювання, вибір цілей і засобів діяльності.

Парадигма - визнані вченими взірці способів постановки і розв'язання наукових проблем. Прийнятим всім науковим співтовариством світогляд, єдиний погляд на світ і єдиний спосіб наукового мислення.

Основними елементами і базовими теоретичними положеннями класичної парадигми (17- поч.20ст.) є абсолютизація істини, віра в пізнаваність світу, всесилля людського розуму і можливість об'єктивного опису і пояснення його шляхом відкритих універсальних законів; редукціонізм; прагнення все звести до обмеженого числа елементарних частинок, форм, формул, законів; спрощення світу який уявляється як дія універсальних причинно-наслідкових зв'язків, ідея визначального прогресу, постійного руху від простого до складного, від незнання до знання; лінійність, односпрямованість історичного процесу; безкомпромісність, безальтернативність конкуруючих теорій і концепцій; в суспільствознавстві за аналогією природознавства шукають універсальну всеохоплюючу безальтернативну теорію історичного процесу, розвитку людини.

В останній чверті 20 ст. стали складатись постнекласичні науки і відповідно постнекласична парадигма. Захиталось переконання парадигми в універсальності законів, прогрес людства на основі розвитку науки.

Патерналізм – концепція, що обґрунтовує соціальну політику в галузі трудових відносин і проявляється в показній благодійності; політика великих держав, спрямована на поневолення економічно слаборозвинутих країн під виглядом спілкування, турботи і допомоги.

Первинний ринок праці – сегмент ринку, для якого характерно стабільний рівень зайнятості, високий рівень заробітної плати, можливість професійного просування, прогресивна технологія і система управління.

Підприємець – самостійний суб’єкт ринкових відносин, що діє