Біотехнологія – 1) нова технологія виробництва заснована на використанні знань про біологічні процеси і закономірності; 2) наука, що вивчає закономірності створення штучних біологічних систем, які здатні до техніко-технологічного функціонування і покращує виробничі процеси; 3) генна інженерія, яка включає будь-які штучні зміни спадковості (селекція, розвиток цілісного організму з культури тканин, клонування). Але використання генної інженерії може призвести до виникнення нових хвороб та шкідливих організмів.

Благо – все, що має для людини позитивне значення, задовольняє її потреби, корисне їй; загальнолюдська духовна цінність.

Брокер – посередник при ускладненні угод між покупцями і продавцями товарів, цінних паперів, валют на товарних і фондових біржах, валютних страхових і фрахтових ринках.

Бюджет прожиткового мінімуму (Б.п.м) – показник обсягу і структури споживання найнеобхідніших для життєдіяльності людини матеріальних благ і послуг на мінімальному припустимому рівні. Розробляється, застосовується і оцінюється в умовах кризового розвитку економіки.

Валідність – обґрунтованість інформації, знань, ідей, принципів, відповідальність результатів тим явищам і процесам, які передбачаються дослідити.

Валюта – грошова одиниця, що виконує функції світових грошей, використовується як міжнародна розрахункова одиниця; грошові знаки інших держав, а також цінні папери – платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви, сертифікати), фондові цінності (акції, облігації) у формі іноземних грошових одиниць.

Вартість – суспільно необхідні витрати праці, втілені у створений продукт.

Вартість додаткова – специфічна форма додаткового продукту, створювана додатковою працею найманого робітника в додатковий робочий час і привласнювана власником засобів виробництва.

Вартість споживана – здатність товару задовольняти ті чи інші потреби людей.

Вексель – вид цінного паперу; письмове боргове зобов’язання встановленої форми, котре надає його власнику право після закінчення терміну вимагати від боржника сплатити зазначену грошову суму.

Вестернізація – відтворення і створення суспільства по типу західноєвропейського зразка. Вестернізація включає в себе такі засновки: 1) універсалістські уявлення про закони історії, які так чи інакше, раніше чи пізніше обов’язково здійснюються в розвитку країн і народів; 2) телеологічне уявлення про стадії та цілі історії, про кінцевий пункт призначення; 3) детерміністське уявлення про механізм розвитку, що підносить в ранг теорії опис кореляцій і співпідпорядкування процесів перетворення, що мали місце у відповідних періодах історії західних країн.

Верифікація – встановлення осмисленості висловлювання; зведення висловлювання до чуттєвих фактів.

Відчай – ситуація граничного існування людини, переживання неможливості подальшого існування і даному просторі та часі, тут і тепер. Розрізняють такі види відчаю 1) бажання не бути собою; 2) бажання бути собою; 3) бажання стати Іншим, вийти за свої межі. На перші два види вказував ще С. К’єркегор. Відчай як буття-на-межі поглиблює жах і тугу, переводить людину у стан безвихідності, самотності, безутішності, а може також посприяти знаходження виходу із здавалось би абсолютної безвихідності.

Відчуження – вихід із самого себе, перетворення на щось відмінне від власної сутності і чуже їй; позбавлення себе чогось. В теології відчуження розуміється як відчуження Бога, оскільки прибрання тілесної форми тягне за собою втрату світу. Так він себе проявляє. Через відчуження здійснюється самозбагачення; Дух вбирає в собі відчужені сутність і тим самим збагачується, підноситься до рівня самосвідомості. За Фейєрбахом, Абсолютний Дух, Бог є результат відчуження людської родової сутності, яка відірвана від людини і прибрала форму домінуючою над нею абсолютного буття. “Створюючи бога людина збіднила саму себе, - міркував Фейєрбах – і потрапила у рабство до Бога”. Але далі людина засвоює божественні атрибути, подолає відчуження і тим самим збагатиться.

Маркса цікавило суспільно-економічне відчуження. Останнє виникло, на його думку, на основі суспільного поділу праці, приватної власності. Капіталістичний ринок, який людина створила є їй чужий, не підпорядкований свідомому контролю. Людина поневолена своїми власними продуктами, предметами, відносинами. Комунізм є повернення людини до самої себе.

Відчуження є негативним процесом і станом в людській життєдіяльності, коли її наслідки (створені речі, явища, процеси) стають непідвладними суб’єктові (людині, суспільству).

Віртуальність (від лат virtus – сила, здатність ) – реальність створена інформаційно-комп’ютерною технологією.

Віртуальний простір створює модель тілесної реальності, з якими можна працювати, як з живою субстанцію. Віртуальна реальність породжує особливий погляд на світ і створює новий інформаційний простір існування і взаємодії між людьми. Для віртуального простору основними його механізмами є воля, віра, уява. Віртуалізація людського існування охоплює всі суспільні сфери: економічну, політичну, соціальну, правову, культурну.

Аристотель терміном virtus називав мислення, що виходить з розуму.

Науково-технічною можливістю прояву віртуальної реальності стала поява цифрових технологій. Звук та відео можна використовувати в будь-якій послідовності і комбінувати. Цифровий конвент можна перетворювати, наприклад, з тексту одержувати звук чи навпаки. Суттю цифрових технологій уявляється в двоїстій системі числення за допомогою нулів і одиниць. Внаслідок перетворення інформації з аналогової форми в цифрову об’єкти віртуальної природи приходять на зміну фізичним, наприклад, віртуальне (електронне) проектування, віртуальний завод, віртуальна корпорація, віртуальний магазин, віртуальний конгрес, віртуальний працівник. Так, перебуваючи в одній країна, працівник за допомогою інформаційно-комп’ютерного зв’язку працює на виробництві зовсім іншої країни.

Виклик-відповідь – ритм існування цивілізацій, спосіб формування та реалізації життєвих планів людства, суспільства, державної політики, етапи поступу життєдіяльності цивілізації, культури, суспільства, держави, людських спільнот, окремих людей. Вперше це поняття запровадив А.Дж.Тойнбі для характеристики ритму існування цивілізацій. За ним, існування цивілізацій підпорядковано закону виклик-відповідь, відповідно до якого кожен крок поступу цивілізації постає як адекватна відповідь на виклик середовища – природного чи суспільного. Такі виклики спричиняються дією різних чинників середовища, серед яких Тойнбі виділяє: “стимул” країни з суворими умовами життя,