У конфлікт входять і протиправні дії (злочин).

Соціальний міф – видуманий світ, особливий тип мислення, пов'язаний з витісненими у підсвідомість потягами, які постійно відтворюються в кожному новому покоління. Міфи беруть початок ще з архаїчного світогляду і слугують для подолання між людиною і світом. Недостатність раціонального пізнання компенсується міфами. Міфи інколи стають соціальними істинами.

Соціальна мобільність – міжгрупова або просторова рухливість населення, здатність до соціальних переміщень.

Соціальні резерви трудового колективу – сукупна можливість трудового колективу здійснювати свої функції, незатребуваність сукупного потенціалу; різниця між реальним станом соціально-трудових процесів у трудовому колективі і тим, яким він міг би бути в оптимальному стані. Розрізняють резерви виробничо-трудової діяльності, споживчої, суспільно-політичної, духовно-ідеологічної. Головні компоненти соціального резерву: резерви особистості (потреби в самовираженні, у творчості, в управлінні; інтереси, прагнення, нахили; знання, уміння, досвід, організаторські здібності), резерви колективності (згуртованість, товариська взаємодопомога), стан соціальної активності (самоврядування, самодисципліна, самостійність), чинники соціально-економічного розвитку (технічне середовище, техніко-виробничі умови, освітній потенціал, культура праці).

Соціальна робота – професійна діяльність спрямована на надання допомоги людині, групам людей, з метою розширення або відновлення їхніх можливостей для нормального суспільного функціонування і сприяння досягненню соціального добробуту.

Соціальні рухи – сукупність колективних дій великої кількості людей, спрямовані на підтримку певних соціальних процесів або протидію їм.

Соціальне самопочуття - усвідомленість людиною ступеня відповідності системи цінностей, внутрішньої картини світу і місця в ньому тим вимогам і можливостям, які представляються і дає їй суспільство. Для соціального самопочуття основними цінностями є здоров'я, сім’я, діти, матеріальний добробут, спілкування, незалежність в житті, корисність людям, цікаве дозвілля, спокій, відпочинок, усвідомлення виконаного обов'язку, праця, громадсько-корисна робота.

Соціальна солідарність - комплекс стимулів колективного існування і життєдіяльності соціальна солідарність є ключем до всієї культури, соціального буття, політичного порядку. Мотивом солідарності є завдання підтримання і відтворення спільностей людей як соціокультурного феномена, носія культурних особливостей свідомості та поведінки. Ці особливості формуються в процесі тривалого накопичення досвіду спільного проживання щодо адаптації до зовнішнього середовища, внутрішньої самоорганізації та інтерпретації в культурних текстах.

Соціальна смерть - закономірні зміни в соціальному статусі особистості, викликані явищами біологічного старіння. Соціальний аспект старіння - наслідок біологічного. Соціальна смерть - закономірна завершена фаза вікової структури суспільства. Вони представлені відповідною віковою соціально-демографічною групою ("поколінням") старих людей, тобто сукупність індивідів з ознаками біологічної старості. Цю вікову групу вивчає соціальна геронтологія.

Соціальна старість - втрата особистістю своєї фізичної працездатності, а отже, і здатності до матеріального самозабезпечення, перехід на чиєсь утриманство. З появою такого соціального інституту як пенсійне забезпечення по старості, спосіб життя старих людей покращується.

Соціальний статус особистості – позиція в суспільстві, пов’язана з належністю до певної соціальної групи, сукупність її соціальних ролей, якість і ступінь їх виконання.

Соціальний стереотип – схематичний образ або уявлення, що стали загальноприйнятими стандартами і яким притаманна тривала стійкість. Виникнення їх пов’язано з некритичним сприйняттям дійсності. Стереотипи дають готові рецепти для розв’язання складних соціальних завдань і тим вони подібні до ілюзій і міфів. Соціальні стереотипи не вічні, вони руйнуються під впливом суттєвих соціальних змін, але на зміну їм формуються інші стереотипи.

Соціальна структура - стійка і упорядкована система зв'язків між елементами соціальної системи, зумовлених відношеннями соціальних груп, класів, поділом праці, характером соціальних інститутів. Сукупність різних відносно стійких соціальних угрупувань. Найважливішими елементами соціальної структури суспільства є рід, плем'я, народність, нація, класи, сільське і міське населення, працівники фізичної та розумової праці, виробничі і невиробничі колективи.

Соціальна стратифікація – поділ суспільства на вертикально розташовані соціальні групи і верстви (страти), які мають різний престиж, власність, владу, освіту.

Соціальна сфера – відносини і взаємодія індивідів, соціальних груп, спільнот, що мають різне економічне становище в суспільстві.

Соціальне партнерство – спільна діяльність уряду, підприємців і профспілок, спрямована на узгодження інтересів і вирішення проблем. Ступінь розвитку соціального партнерства залежить від ступіня демократизації управління виробництвом, рівня життя населення. Метою соціального партнерства є досягнення загального блага через зростання продуктивності праці, збільшення валового національного продукту, удосконалення техніки, технології виробництва, підвищення рівня життя населення.

Соціальна поведінка – процес цілеспрямованої активності з метою досягнення найбільш значущих потреб людини, суспільства, людства.

Соціальний простір – сукупність суспільних об’єктів, а також об’єктивовані взаємини між індивідами.

Соціально-психологічний клімат – відносно стійкий і типовий для певної групи загальний емоційний настрій, який формується в процесі спільної трудової діяльності колективу.

Соціальна технологія – сукупність прийомів, методів, впливів, які застосовуються для досягнення суспільних цілей, чи вирішення суспільних проблем. В розробці соціальних технологій слід дотримуватись таких принципів: принцип багаторівневого аналізу (врахування ступеня розвитку соціальної зрілості на різних рівнях системи); принцип цілепокладання (узгодження цілей і завдань з ресурсами і можливостями); принцип комплексності (врахування впливу технології на всі сторони якоїсь системи); принцип різноманітності (врахування численних зв’язків одних елементів системи з іншими).

Соціальний тип – особистість наділена певними соціальними і ціннісними установками, можливостями, яка веде певний спосіб життя у відповідності з соціальним оточенням.

Соціальна травма – процеси дезорганізації в суспільстві, культурі, розкол, суперечливість, роздвоєння, сумнівність вірувань, цінностей, норм суспільного життя. Це поняття ввів польський соціолог Штомпка П.

Соціальну травму можуть викликати такі соціальні зміни:

революція, державний переворот, вуличні бунти,

крах ринку, криза фондової біржі,

радикальна економічна реформа (націоналізація, приватизація),

іноземна окупація, колоніальне завоювання,

примусова міграція або депортація,

геноцид, знищення, масове вбивство,

акти тероризму і насильства,

релігійна реформація,

вбивство видатних людей, високих посадових осіб,

викриття корупції, урядовий скандал,

гірка правда про минуле,

ревізія героїчних традицій нації,

крах імперії, програна війна.

Соціальна травма – це завжди порушення