Час, як і простір є формою існування матерії. Природа часу загадкова проблематична, парадоксальна. Середньовічний філософ Блаженний Августин писав: "Що таке... час? Поки мене про це ніхто не питає, я розумію зовсім не затруднюючись, але як тільки хочу дати відповідь на це, я заходжу у безвихідь."

Час - трудновловима реальність. У звичайному уявленні час - послідовність моментів, інтервалів - секунд, хвилин годин, днів, років, які течуть рівномірно, за допомогою яких ми вимірюємо зміни рухи у зовнішньому світі і у своєму внутрішньому. Час незворотний, назад не рухається.

На рівні інтуїції час зрозумілий, а його раціональне, понятійне осмислення виростає у велику наукову та філософську проблему. Першою проблемою розумінню часу є питання: час неперервний чи складається з неділимих моментів?

Платон допускав, що час є дещо єдине, а за Декартом існує множина часу, кожен процес має свій індивідуальний час протікання. Ньютон визнав "абсолютний час" розумів час як абсолютне начало. Лейбніц, навпаки, визнавав відносність часу пояснював, що час реально не існує, а лише порядок послідовності явищ ) відношенні "раніше" чи "пізніше".

Я – носій самосвідомості, суб’єкт впорядкування духовних актів, зведення їх до єдиного центру. За Декартом “Я мислю” є вихідним принципом філософії і супроводжує кожний акт свідомості. Сфера свідомості, самосвідомості у Я збігаються.

Але як довів Фрейд, Я усвідомлює не все, що знаходиться в його психіці. З точки зору Фіхте Я – абсолютно творче начало, яке покладає основу всього сущого і самого себе як “не-Я”. Саме Я змінюється з віком (емпірично-індивідуальне Я), з розвитком культури, свідомості та самосвідомості. Розширюється коло усвідомлюваних дій, вчинків, щораз більше світу (в просторі і часі) перебувають під контролем Я.

Але Я не слід ототожнювати із всією сферою свідомості, оскільки є самосвідомість.

Якість трудового життя – рівень і ступінь добробуту, соціального і духовного розвитку людини через її діяльність в організації. Вона є основним показником оцінки соціального-трудових відносин. якість трудового життя визначається цікавістю роботи, змістовністю, справедливою винагородою за працю, безпечними і здоровими умови праці, можливістю використання працівниками соціально-побутової інфраструктури підприємства, участю працівників у прийнятті рішень, що торкаються їхньої роботи й інтересів, правовою захищеністю, можливістю професійного росту.

Японська модель ринку праці – характеризується такою системою трудових відносин, в основі якої лежить принцип “довічного наймання”, при якому гарантується зайнятість постійного працівника. Заробітки і розміри соціальних виплат прямо залежить від трудового стажу. При необхідності скорочення виробництва робітників не звільняють, а скорочують тривалість робочого часу чи переводять працівників на інші підприємства за згодою з ними.