Гідність - моральне ставлення до самої себе; уявлення про самоцінність особистості, її моральну рівність з усіма іншими.

Гіперінфляція – швидке зростання цін на товари і грошової маси в обігу, що призводить до різкого знецінення грошової одиниці. Річні темпи приросту цін на товари перевищують 100%.

Глобальний – визначальний, обіймаючий усю земну кулю.

Глобальні проблеми – проблеми, які мають планетарний характер, зачіпають інтереси людства в цілому (енергетична, економічна, сировинна, продовольча, демографічна, епідемії та хвороби, запобігання ядерній війні, тероризм, подолання економічної відсталості, проблеми майбутнього людства).

Глобальний ринок – світовий ринок, представлений європейськими країнами, країнами Північної Америки (США, Канада), східними країнами (Японія, Китай, Південна Корея).

Глобалізація – транснаціональне функціонування економічних, політичних, інформаційних, технологічних процесів, що охоплюють весь світ. Фінансово-інформаційні системи не знають національних кордонів. Глобалізація довела, що переміг капітал та інформаційна політика над національно-державними інтересами. Економічна глобалізація характеризується домінуванням фінансового ринку над товарним. Гроші стали робити гроші. Нові технології поєднанні з інформацією забезпечують виробництво нових товарів і послуг з меншою вартістю і створюють нові товари. Унікальність і дешевість товарів забезпечують входження в глобальну економіку.

Глобалізація звузила вплив національної держави на економіку. Входження в глобальну економіку є входження у світовий процес і світовий прогрес. Щоб вийти на світовий рівень треба не доганяти та імітувати розвиток інших розвинутих країн, а бути унікальним і першим.

Глобалізація як світовий процес ґрунтується на поширенні капіталізму на весь світ. Вона має переважно економічні причини, зміст і наслідки. Світ внаслідок глобалізації не стає однорідним, але європейський Захід і особливо США домінують над всім людством. Глобалізація породжує нову цивілізацію як синтез національних економік, політичних, соціальних і культурних сфер, об’єднаних системою загальнолюдських цінностей.

Глобалізація утверджує єдину виробничу і ринкову систему. Найбільш розвинути країни мають можливість більше нагромаджувати капітал і одержувати надприбутку. Складається глобальний капіталізм, який характеризується вестернізацією і американізацією, реколонізацією країн “третього світу”, використання у своїх цілях колишніх соцкраїн, перетворенням їх на аграрно-сировинні додатки країн “золотого мільярду”.

Глобальна торгівля, глобальна економіка, єдина валюта, єдиний уряд, єдине правове поле. Інтернет і т.д. – це процеси, які вже почасти здійснилися або на шляху здійснення.

Граничне буття – поза-буденний стан людини як наслідок бажання реалізуватися за межами буденності, включитись у процеси засвоєння культури та її творення. Актуалізується воля до влади, пізнання, творчості, самореалізації, слави, героїзму.

Гранична ситуація – кризовий стан людини, що актуалізує особистісне начало, збуджує самосвідомість, приводить до переосмислення життя. Переоцінки цінностей.

Гранична ситуація, за Ясперсом, виникає при зустрічі зі смертю, переживанні провини, важливих подій. Усвідомлення граничної ситуації позитивно впливає на людину, пробуджує конструктивну діяльність, а не усвідомлення може призвести до невротичних дій. Гранична ситуація протистоїть буденному буттю людини, спрямовуючи її до самовизначення. Вона є результат зовнішніх щодо людини обставин, у той час як граничне буття – усвідомлений перехід у поза-буденний стан.

Гроші – товар, який стихійно виділився серед інших товарів і має специфічну властивість бути мірилом вартості всіх реальних і потенційних товарів; засіб платежу. Види грошей: товарні, паперові.

Грошова одиниця – встановлена в законодавчому порядку назва грошей країни (долар, карбованець, гривня).

Грошей функція – 1) те, що роблять гроші; 2) види роботи, котру виконують гроші. Функції – міра вартості, засоби обігу, нагромадження, платежу, світові гроші.

Гуманізм – пріоритетне утвердження цінності людської особистості, її прав, свобод. Гуманізм є вимогою розвитку закладених в людині можливостей, потенцій, укріплення сил розуму, перетворення “сил фізичного світу в інструмент своєї свободи” турботою звільнення людини для “власної людяності”, досягнення “свого достоїнства” (Хайдеггер). Хайдеггер зауважив, що для розуміння гуманізму, його реалізація залежить від того, як ми пояснюємо “свободу” і “природу” людини.

Для гуманізму розум, знання є засобом. Якщо сутністю людини є розум, то останній перетворюється в ціль гуманізму.

Гуманістична соціологія – ціла система соціологічних вчень, представники яких вважають, що соціальні явища не є об’єктами, які належить вивчати з допомогою методів природознавчих наук. Суспільство та його індивіди трактуються як такі, що постають у процесі інтеракції, а не як “готові факти”. Гуманістична соціологія робить акцент на визначенні соціальних фактів зсередини, а не ззовні. Її представників більше цікавлять цілі індивідів, ніж їхня зовнішня поведінка, вони аналізують не стільки об’єктивну ситуацію, в якій опиняються індивіди, скільки тим, як індивіди витлумачують дану ситуацію. Розуміюча соціологія М.Вебера відносять до гуманістичної. Соціологічні погляди поляка Флоріана Знанецького (1882-1958) теж можна віднести до гуманістичної соціології. Він обґрунтував модель соціологічного пізнання із врахуванням людських, історичних та соціокультурних вимірів дійсності.

Розуміння суспільства, соціокультурної дійсності як чиєїсь дійсності, як буття досвіду людей є серцевиною концепції гуманістичного коефіцієнта, яка вимагає досліджувати соціальну дійсність не як буття речей, а як буття людей, їх соціального досвіду. Культурні факти не можна звести до природної дійсності. Але їх не можна і суб’єктивізувати. За межами індивідуального досвіду існує сфера культури, в якій значення суб’єктивізуються. Знанецький підкреслював системний характер культурної дійсності, її впорядкованість.

Факти культури є завжди чиїмись. Знанецький виділяє такі типи соціальних систем: соціальні дії; соціальні відносини; соціальні особи; соціальні групи; соціальні ролі.

Громадська думка – стан суспільної свідомості, що охоплює оцінку, установки, колективну поведінку.

Громадська думка завжди є ставленням людини до соціально вагомих суспільних явищ. Вона виступає як духовне явище (оцінка); як більш-менш виражена позиція